АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/1927/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 51 Марцішевська О.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Нерушак Л. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л.В.

суддівПальонного В.С., Карпенко О.В.

при секретаріБурдуковій О.В., Макарчук Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та представника Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради - Хотіної Олени Олександрівни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, треті особи: дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) санаторного типу № 74 «Лісова пісня» Черкаської міської ради, Черкаське обласне відділення фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності про стягнення частини сум допомоги по тимчасовій непрацездатності, заробітної плати за час щорічних відпусток, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, визнання днів робочими, визнання частково незаконним та скасування наказу № 416-в від 01 вересня 2010 року, визнання незаконним та скасування наказу № 1-в від 10 січня 2010 року, стягнення суми заробітної плати за робочі дні, стягнення сум заробітної плати за невикористану частину відпустки, зайво утриманих коштів, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, моральної шкоди , -

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

15 листопада 2010 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до Департаменту освіти та гуманітарної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради про нарахування та стягнення частини суми заробітної плати за час щорічної відпустки та частини суми допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати та стягнення моральної шкоди. Позивач, посилаючись на те, що 04.03.1985 року вона була призначена на посаду завідуючої дошкільного закладу № 74 та, на якій працювала до 25.07.2008 року, коли її незаконно було звільнено. ОСОБА_7 звернулась до суду за захистом своїх порушених прав та рішенням апеляційного суду Черкаської області від 24.03.2010 року визнано незаконним наказ № 788 від 07.12.2007 року та наказ № 305 від 25.07.2008 року , поновлено її на посаді завідуючої державного дошкільного навчального закладу № 74 «Лісова пісня». 07.04.2010 року відповідачем видано наказ № 104-к про поновлення її на посаді завідуючої дошкільного навчального закладу (ясла-садок) санаторного типу № 74 «Лісова пісня» Черкаської міської ради. На підставі наказу № 54-в від 07.04.2010 року «Про надання відпусток» надано щорічну відпустку з 25.03.2010 року по 24.05.2010 року. Весною 2010 року позивач не використала частину чергової щорічної відпустки, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю з 21.05.2010 року. Позивач вважає, що при наданні відпустки відповідачем були порушені норми законодавства щодо строків та умов оплати заробітної плати, а саме порушено ст. 115 КЗпП України, відповідно до якої заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше, ніж за три дні до початку відпустки. Також позивач вказує, що не було вчасно сплачено допомогу на оздоровлення, яка повинна бути сплачена при наданні щорічної відпустки. Заробітна плата та допомога на оздоровлення були сплачені їй у червні 2010 року. Крім того, весною 2010 року ОСОБА_7 не використала 3 календарних дні щорічної відпустки, а у серпні 2010 року з неї було утримано виплати за 4 календарні дні цієї відпустки, з чим вона не погоджується. У вересні позивачу було повернуто оплату за 1 календарний день. Позивач посилається на те, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки здійснюється відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року № 100. Також нею вбачаються порушення в тому, що при нарахуванні відпускних відповідачем не враховано підвищення до посадового окладу згідно постанови КМУ «Про затвердження розмірів підвищення посадових окладів та додаткової оплати за окремі види педагогічної діяльності у співвідношенні до тарифної ставки» № 643 від 20.04.2007 року, згідно якої посадовий оклад підлягає наступному підвищенню: на 20 % - як педагогічному працівникові дошкільного закладу для дітей з латентною туберкульозною інфекцією та вилікування від туберкульозу; 6 % - як завідуючій дошкільного навчального закладу з середньомісячною кількістю дітей понад 60, за кожні наступні 60 дітей; 3 % - як завідуючій дошкільного навчального закладу з цілодобовим перебуванням дітей або такого, де є групи з цілодобовим перебуванням дітей, а також повинна враховуватись надбавка за вислугу років. Kpiм того, позивач вважає, що при виплаті відпускних не враховано коефіцієнт підвищення зарплати протягом відпустки. Порушенням строків та інших умов оплати щорічної відпустки відповідачем завдано позивачу моральну шкоду, оскільки вона не могла належним чином спланувати та провести свою щорічну відпустку та реалізувати своє право на відпочинок та оздоровитись. В зв'язку з цим, просила суд стягнути з відповідача на її користь частину суми заробітної плати за час щорічної відпустки, наданої з 25.03.2010 року, у розмірі 1569,31 грн.; частину суми допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі 389,47 грн.; компенсацію втрати частини грошових доходів ( у вигляді частини суми заробітної плати за час щорічної відпустки та частини суми допомоги на оздоровлення) у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 50,63 грн.; моральну шкоду в сумі 5000 грн. та судові витрати з відповідача на користь держави.

22 червня 2011 року позивач ОСОБА_7 подала заяву про збільшення розміру позовних вимог, мотивуючи тим, що з дати подачі позову змінився індекс споживчих цін за період невиплати сум заробітної плати та суми компенсації втрати частини грошового доходу, тому сума компенсації втрати частини доходу підлягає відповідному перерахуванню, а тому позивач збільшує розмір позовних вимог. Позивач просила долучити дану заяву про збільшення позовних вимог до позову; визнати 1 вересня 2010 року робочим днем позивача, визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 01 вересня 2010 року № 416 -в « Про продовження щорічної відпустки ОСОБА_7 « в частині продовження щорічної відпустки їй 01 вересня 2010 року ; стягнути з відповідача на користь позивача частину суми заробітної плати за 01 вересня 2010 року як за робочий день в розмірі 58 грн. 49 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача частину суми заробітної плати за невикористану відпустку надану їй 2, 3 вересня 2010 року в розмірі 63 грн. 08 коп. ; стягнути з відповідача на її користь частину суми заробітної плати за час щорічної відпустки з 04 вересня 2010 року у розмірі 1749 грн. 30 коп.; стягнути з відповідача на її користь суму допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі 1778 грн.91 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати у сумі 313 грн. 41 грн. , моральну шкоду у сумі 5000 грн. та судові витрати з відповідача на користь позивача і на користь держави.

22 червня 2011 року позивачем ОСОБА_7 подано іще заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій вона просила суд долучити дану заяву до позову; стягнути з відповідача на її користь частину суми заробітної плати за час щорічної відпустки з 25.03.2010 року, у розмірі 1569,31 грн.; частину суми допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі 389,47 грн.; суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати частину суми на оздоровлення у розмірі 162,13 грн.; моральну шкоду у сумі 5000 грн. та судові витрати.

ОСОБА_7 подано третю заяву про збільшення розміру позовних вимог від 22.06. 2011 року, в якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача частину суми середньої заробітної плати, яка зайво утримана з неї у розмірі 176 грн. 55 коп., стягнути суму компенсації на її користь за частину втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати в сумі 615 грн. 26 коп. та стягнути судові витрати.

13 липня 2011 року Соснівським районним судом м. Черкаси винесено ухвалу про об'єднання в одне провадження цивільної справи № 2- 1045 - 11 за позовом ОСОБА_7 до Департаменту освіти та гуманітарної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради про нарахування та стягнення частини суми заробітної плати за час щорічної відпустки та частини суми допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати та стягнення моральної шкоди з цивільної справою № 2-2067 -11 за позовом ОСОБА_7 до Департаменту освіти та гуманітарної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради, третя особа: Дошкільний навчальний заклад ( ясла - садок ) санаторного типу № 74 «Лісова пісня « Черкаської міської ради про стягнення зайво утриманих коштів та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, з цивільною справою № 2-1221 / 11 за позовом ОСОБА_7 до Департаменту освіти та гуманітарної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання робочого дня, визнання незаконним та скасування наказу Департаменту від 10.09. 2010 року № 416 -в , стягнення частини суми зарплати за час невикористаної частини щорічної відпустки, частини суми зарплати за час щорічної відпустки, всієї суми допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, стягнення моральної шкоди ; з цивільної справою № 2- 2803 - 11 за позовом ОСОБА_7 до Департаменту освіти та гуманітарної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради про стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності, визнання робочого дня, визнання незаконним та скасування наказу Департаменту № 1- в від 10 січня 2011 року, стягнення заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, стягнення моральної шкоди. ( т. 1 а. с. 120 ).

29 листопада 2010 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до Департаменту освіти та гуманітарної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання дня робочим, визнання незаконним та скасування наказу від 01 вересня 2010 року № 416-в «Про продовження щорічної відпустки» в частині продовження щорічної відпустки 01.09.2010 року, стягнення частини суми заробітної плати за робочий день, частини суми заробітної плати за час невикористаної частини щорічної відпустки, частини суми заробітної плати за час щорічної відпустки, всієї суми допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, стягнення моральної шкоди ( Справа № 2-1221-11). Позивач, посилаючись на те, що 21.08.2010 року вона звернулася до відповідача із заявою про надання невикористаної частини щорічної відпустки з 01.09.2010 року, терміном 3 календарні дні та із заявою про надання їй щорічної відпустки, терміном 56 календарних днів з 04 вересня 2010 року.

01.09.2010 року представники відповідача ознайомили її з наказами № 416-в від 01.09.2010 року «Про продовження щорічної відпустки» та № 417-в від 01.09.2010 року «Про відпустку». ОСОБА_7 вказує, що перебувала 01.09.2010 року у Дошкільному закладі № 74 8-годинний робочий день, тому він повинен бути визнаний робочим днем та повинен бути оплачений як робочий день. При надані їй відпусток відповідачем порушено законодавство України стосовно строків та інших умов оплати заробітної плати працівникові при наданні щорічної відпустки. В зв'язку з цим, позивач просила визнати 01.09.2010 року робочим днем; визнати незаконним та скасувати наказ від 01.09.2010 року № 416-в «Про продовження щорічної відпустки» в частині продовження їй щорічної відпустки 01.09.2010 року; стягнути з відповідача на її користь частину суми заробітної плати за 01.09.2010 року, як за робочий день у розмірі 58,49 грн.; стягнути частину суми заробітної плати за невикористану частину щорічної відпустки, надану з 02.09. та 03.09.2010 року у розмірі 63,08 грн.; частину суми заробітної плати за час щорічної відпустки, стягнути з відповідача на її користь частину суми зарплати за час щорічної відпустки, наданої їй з 04.09.2010 року у розмірі 1749,39 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача суму допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі 1778,91 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 101,39 грн.; моральну шкоду в сумі 5000 грн. та судові витрати.

02 лютого 2011 року зареєстрований позов, який датований 28.01.2011 року, з яким ОСОБА_7 звернулася до суду до Департаменту освіти та гуманітарної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради про стягнення зайво утриманих коштів та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати. Позивач, посилаючись на те, що на підставі рішення апеляційного суду Черкаської області від 24.03.2010 року її поновлено на посаді завідуючої Дошкільного закладу № 74. 01.07.2010 року відповідач сплатив їй частину суми середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу з 26 липня 2008 року по 13 лютого 2009 року включно. 28.10.2010 року сплатив частину суми середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу з 16 лютого 2009 року по 24 березня 2010 року. Період з 16.02.2010 року по 24.03.2010 року включає в себе 277 робочих днів, але відповідачем нараховано середню заробітну плату тільки за 275 робочих днів, з чим позивач не погоджується. Під час нарахування середньої заробітної плати за 275 робочих днів вимушеного прогулу з неї було незаконно утримано страховий внесок на випадок безробіття у розмірі 0,6 % від суми нарахованої заробітної плати. Крім того, було зайво утримано частину заробітної плати у вигляді податку на доходи фізичних осіб. У зв'язку з порушенням строку нарахування та виплати середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу, позивач просила стягнути з відповідача частину зайво утриманої суми середньої заробітної плати у розмірі 176,55 грн.; стягнути з відповідача на її користь суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 578,77 грн. та судові витрати.

28 березня 2011 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до Департаменту освіти та гуманітарної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради про стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності, визнання робочого дня, визнання незаконним та скасування наказу від 10.01.2011 року № 1-в «Про продовження щорічної відпустки», стягнення заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати та стягнення моральної шкоди.( Справа № 2- 2803 -11 ).

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що у період з 29.10. по 31.12.2010 року, з 04.01. по 06.01.2011 року та з 13.01. по 22.01.2012 року вона хворіла. За цей період їй було сплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності. Позивач не погоджується з розміром отриманої допомоги по непрацездатності, вважає, що сума даної допомоги була нарахована їй неправильно. Позивач просила суд, стягнути з відповідача на її користь частину суми допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 2000, 30 грн.; визнати 10.01.2011 року її робочим днем; визнати незаконним та скасувати наказ від 10.01.2011 року № 1-в «Про продовження щорічної відпустки»; стягнути з відповідача на користь позивача частину суми заробітної плати за 10.01.2011 року як за робочий день у розмірі 80,55 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача частину суми заробітної плати за час щорічної відпустки, наданої з 11.01.2011 року у розмірі 1825,47 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача частину суми допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі 430,07 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1913,07 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 41,31 грн.; та моральну шкоду у розмірі 5000 грн. і судові витрати.

Ухвалами суддів Соснівського районного суду м. Черкаси дані цивільні справи, в різні періоди об'єднанні в одне провадження та передавались суддями для їх об'єднання.

09 грудня 2010 року зареєстрований позов ОСОБА_7, з яким вона звернулася до суду 01.12.2010 року до Департаменту освіти та гуманітарної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради про стягнення частини суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.( т. 2 а. с. 2-6). Позивач, посилаючись на те, що у період з 21.05. по 31.08.2010 року включно хворіла та за цей період їй було сплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності. Позивач не погоджується з отриманими сумами допомоги, вважаючи, що сума даної допомоги була нарахована їй неправильно , в зв'язку з цим позивач просила, стягнути з відповідача на її користь частину суми допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 2082,72 грн.; суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 45,90 грн. та судові витрати.

25 березня 2011 року позивач ОСОБА_7 надала заяву про збільшення розміру позовних вимог та просила долучити дану заяву до матеріалів справи; стягнути з відповідача частину суми допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 2082,72 грн.; суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 99,50 грн. та стягнути судові витрати.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 березня 2011 року залучено до участі у розгляді цивільної справи, в якості третьої особи дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) санаторного типу № 74 «Лісова пісня» Черкаської міської ради, Черкаське обласне відділення фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності (а.с.81 т. 2).

07.06.2011 року ОСОБА_7 подала ще одну заву про збільшення розміру позовних вимог та просила долучити її заяву до матеріалів справи; стягнути з відповідача на користь позивача частину суми допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 2082,72 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 149,84 грн. та судові витрати.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2012 року замінено відповідача у справі правонаступником Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради (а. с. 221 т.2).

21 травня 2012 року позивач ОСОБА_7 подала суду клопотання про поновлення строку звернення до суду та просила прийняти дане клопотання, визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду з вимогою про відшкодування завданої їй відповідачем моральної шкоди в розмірі 5000 грн. та поновити пропущений, як пропущений нею з поважних причин строк звернення до суду.

Також 21 травня 2012 року представник позивача - ОСОБА_8 подала заяву про збільшення розміру позовних вимог та просила суд: долучити дану заяву про збільшення позовних вимог до справи; стягнути з відповідача на користь позивача : частину суми заробітної плати за час щорічної відпустки, наданої позивачу з 25 березня 2010 року у розмірі 1569,31 грн.; частину суми допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі 389,47 грн.; суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 157,29 грн.; визнати 1 вересня 2010 року робочим днем позивача; визнати незаконним та скасувати наказ від 01 вересня 2010 року № 416-в «Про продовження щорічної відпустки» в частині продовження щорічної відпустки - 01 вересня 2010 року; стягнути з відповідача на користь позивача : частину суми заробітної плати за 1 вересня 2010 року, як за робочий день у розмірі 58,49 грн.; частину суми заробітної плати за невикористану частину щорічної відпустки, надану 2 вересня та 3 вересня 2010 року, у розмірі 63,08 грн.; частину суми заробітної плати за час щорічної відпустки, наданої з 04 вересня 2010 року, у розмірі 1749,39 грн.; суми допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, у розмірі 1778,91 грн.; суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 307,25 грн.; частину суми допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 2082,72 грн.; суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 160,76 грн.; частину суми середньої заробітної плати, яка була зайво утримана у жовтні 2010 року, у розмірі 176,55 грн.; суму компенсацій втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 613,83 грн.; частину суми допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 2000,30 грн.; визнати 10 січня 2010 року робочим днем позивача; визнати незаконним та скасувати наказ від 10 січня 2011 року № 1-в «Про продовження щорічної відпустки»; стягнути з відповідача частину суми заробітної плати за 10 січня 2011 року, як за робочий день у розмірі 80,55 грн.; частину суми заробітної плати за час щорічної відпустки з 11 січня 2011 року, у розмірі 1825,47 грн.; частину суми допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі 430,07 грн.; суму матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1913,07 грн.; суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 191,24 грн.; моральну шкоду в розмірі 15000 грн. та судові витрати.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 травня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради на користь ОСОБА_7 частину суми допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 21 травня 2010 року по 31 серпня 2010 року у розмірі 2082,72 грн., компенсацію втрати частини грошового доходу у зв'язку з порушенням терміну виплати у розмірі 160,76 грн., моральну шкоду в сумі 500 грн., судові витрати по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 277 грн., а всього стягнуто 3020,48 грн.

Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_7

Стягнуто з Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради судовий збір в доход держави в сумі 51 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та представник Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради - Хотіна О.О. оскаржили рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8, посилається на те, що рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 травня 2012 року в частині відмови позивачеві у задоволенні позовних вимог є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи; окремі обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, є недоведеними; окремі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи; суд першої інстанції порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права та вищезазначене рішення було постановлено суддею, якому було заявлено відвід у тому числі на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заява про його відвід є обґрунтованою. В зв'язку з цим, просить скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 травня 2012 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити всі позовні вимоги позивача, в решті рішення залишити без змін та стягнути з відповідача на користь держави судовий збір.

В апеляційній скарзі представник Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради - Хотіна О.О., посилається на те, що Соснівським районним судом м. Черкаси при ухваленні судового рішення в частині задоволення позовних вимог позивача були неповно з'ясовані обставини, на які посилався відповідач при обґрунтуванні своїх заперечень проти позовних вимог позивача, дано неправильну оцінку доказам, наданим відповідачем у судовому засіданні, неправильно застосовано норми матеріального права, а тому просила скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 травня 2012 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7 та відмовити позивачу повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та представника Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради - Хотіної О.О. підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено всі заявлені позовні вимоги, тому позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача частини суми допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 21 травня 2010 року по 31 серпня 2010 року у розмірі 2082,72 грн., компенсації втрати частини грошового доходу у зв'язку з порушенням терміну виплати у розмірі 160,76 грн., моральної шкоди в сумі 500 грн., а в іншій частині позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи на підставі рішення апеляційного суду Черкаської області від 24.03.2010 року, наказом № 104-к від 07.04.2010 року ОСОБА_7 поновлено на посаді завідуючої дошкільного навчального закладу (ясла-садок) санаторного типу № 74 «Лісова пісня» Черкаської міської ради з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної компенсації, витрат на юридичну допомогу .

Після постановлення судом рішення про поновлення позивача на роботі ОСОБА_7 не працювала, оскільки в період з 25.03. 2010 року перебувала у щорічній відпустці наданій згідно її заяви про відпустку з 25.03. 2010 року на підставі наказу № 54-в від 07.04.2010 року з 25.03.2010 року по 24.05.2010 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення. У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю з 21.05.2010 року, позивач не використала частину чергової щорічної відпустки, так як хворіла з 21 травня 2010 року по 31 серпня 2010 року включно. Після закриття лікарняного листа 31 серпня 2010 року ОСОБА_7 поштою надіслала листок непрацездатності серії АВБ № 728945 від 26 липня 2010 року голові комісії із соціального страхування Дошкільного закладу № 74 ОСОБА_10, яка отримала його 01 вересня 2010 року.

Згідно заяв позивача ОСОБА_7 про надання відпусток наказами № 416-в від 01.09.2010 року та № 417-в від 01.09.2010 року позивачу надано невикористану частину щорічної відпустки з 01.09.2010 року, терміном 3 календарні дні та надано щорічну відпустку, терміном 56 календарних днів з 04 вересня 2010 року по 29 жовтня 2010 року.

Як вбачається із матеріалів справи з 29 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно та з 04 січня 2011 по 06 січня 2011 року ОСОБА_7 хворіла, що підтверджується наданими лікарнями листками .

Згідно поданої заяви ОСОБА_7 від 05 січня 2011 року про надання відпусток з 10 січня 2011 року як невикористану частину щорічної відпустки , яка наказом від 10.01.2011 року № 1-в була надана та продовжена щорічна відпустка терміном 1 календарний день, а з 11 січня 2011 року щорічна відпустка терміном 56 календарних днів, яка наказом № 2-в від 10.01.2011 року була надана позивачу щорічна відпустка 56 календарних дні, з 11.01.2011 року по 07.03.2011 року та виплачена матеріальної допомоги на оздоровлення. В зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, наказом № 41-в від 24.02.2011 року позивачу з 08.03.2011 року по 18.03.20111 року продовжено відпустку.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянта ОСОБА_7 не підлягають задоволенню в цій частині щодо відмови в задоволенні її позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу № 1-в від 10 січня 2011 року про продовження відпустки та наказу № 416-в від 01 вересня 2010 року в частині продовження відпустки з 01.09.2010 р., визнання 1 вересня 2010 року, 10 січня 2011 року робочими днями, стягнення з відповідача сум зарплати за 01.09.2010 р. в сумі 58, 49 грн. і 10.01.2011 р. в сумі 80, 55 грн. як за робочі дні та компенсації втрати частини доходу за порушення строків їх виплати відповідно в сумах 3, 37 грн. та 2, 83 грн., оскільки суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідачем не порушені норми трудового законодавства при видачі даних наказів про надання та продовження відпусток відповідно з 01.09.2010р. та 10.01.2011р., дата надання та продовження відпусток в оспорюваних наказах співпадають з датами, зазначеними позивачкою у відповідних заявах, спрямованих до відповідача.

Як вбачається із пояснення позивача та її представника, які не оспорювались представниками відповідача та ДНЗ № 74, підтверджені показами свідків, даними книги реєстрації приходу на роботу і уходу з роботи працівників, що позивач 01.09.2010 р. та 10.01.2011 р. перебувала в приміщенні дошкільного закладу. 01.09.2010 р. ОСОБА_7 була ознайомлена о 16 год. 32 хв. з наказом № 416-в від 01.09.2010 р., а 10.01.2011 р. о 17 год. 55 хв. вона була ознайомлена з наказом № 1-в від 10.01.2011р. Тому дані доводи апелянта були предметом розгляду суду першої інстанції і їм дана оцінка, з якою позивач не погоджується, наполягаючи лише на своїх поясненнях та , не спростовуючи інших доказів по справі.

Порядок і умови надання щорічних відпусток врегульовані статтею 79 КЗпП України, якою передбачено, що конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом.

Робочим вважається час, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи й умов трудового договору виконує свої трудові обов'язки.

Відповідач надавав відпустки згідно поданих заяв позивача з дат, зазначених нею та дані заяви про надання відпусток також не подавались нею завчасно, як вбачається із матеріалів справи.

Доводи апелянта ОСОБА_7 щодо необґрунтованості судом першої інстанції відмови в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення частин сум заробітної плати за час щорічних відпусток, за час невикористаних частин щорічних відпусток, частин суми допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, а також пов'язаних із цими вимогами позовних вимог про стягнення суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати не знайшли свого підтвердження та не доведені апелянтом.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки здійснюється відповідно до Постанови КМУ України № 100 від 08.02.1995р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Відповідно до ч.4 п.2 вищевказаної Постанови, якщо протягом останніх двох місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місця роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу п.4 цього Порядку. Останній абзац п.4 постанови № 100 від 08.02.1995 р. встановлює, що в інших випадках, коли нарахування проводяться, виходячи з середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться, виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного окладу).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що більше 1 року до 25.03.2010 р., оскільки 24.03 2010 року було винесено рішення суду про поновлення ОСОБА_7 на посаді, вона перебувала у вимушеному прогулі з 25.07.2008р., з моменту поновлення позивача їй надавались відпустки з 25.03.2010 р. по 24.05.2010 р., з 04.09.2010 р. по 29.10.2010 р., з 11.01.2011 р. по 07.03.2011 р., які продовжувались з 01.09.2010 р. по 03.09.2010 р., 10.01.2011 р., позивач перебувала на лікарняних з 21.05.2010 р. по 31.08.2010 р., з 29.10.2010 р. по 31.12.2010 р., з 04.01.2011 р. по 06.01.2011 р., з 13.01.2011 р. по 22.01.2011 р., тому жодного робочого дня в період з 25.03.2010 р. до 07.03.2011 р. у ОСОБА_7 не було. Обчислення її заробітної плати за час відпусток необхідно здійснювати відповідно до останнього абзацу пункту 4 Постанови КМУ № 100, виходячи з її посадового окладу (тарифної ставки), нарахування надбавки за вислугу років даним пунктом не передбачено.

Відповідно до ст.57 ЗУ «Про освіту» передбачена виплата педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який прийшов до правильного висновку, відмовивши в задоволенні позовних вимог в частині виплати матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні позивачу відпустки з 04.09.2010 року, так як відповідно до ст.57 Закону України «Про освіту», такі дії не можуть бути визнані неправомірними, оскільки відповідають вимогам абз.б п.4 постанови КМУ № 1298 від 30.08.2002 р. «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», якою надане право керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше, ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання.

Матеріальна допомога ОСОБА_7 на оздоровлення в розмірі посадового окладу була виплачена у 2010 році при наданні відпустки з 25.03.2010 року.

Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України N 102 від 15.04.93 р. із змінами згідно постанови КМУ від 20 квітня 2007 р. N 643, затверджені розміри підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати) та додаткової оплати за окремі види педагогічної діяльності у співвідношенні до тарифної ставки, в тому числі 20% - керівникам працівникам, діяльність яких безпосередньо пов'язана з навчально-виховним процесом у дошкільних закладах для дітей, які потребують корекції фізичного розвитку та тривалого лікування, 3% - завідувачам дошкільних навчальних закладів з середньомісячною кількістю дітей понад 60, за кожні наступні 60 дітей; 3% - при наявності груп з цілодобовим перебуванням дітей.

Схема тарифних ставок, посадових окладів визначається за розрядами Єдиної тарифної сітки, тарифними коефіцієнтами і коефіцієнтами підвищення (п.4 вищевказаної Інструкції).

Згідно п.5 зазначеної Інструкції, зміна розмірів ставок заробітної плати й посадових окладів протягом року провадиться при зміні розміру мінімальної заробітної плати - з дня прийняття рішення урядом. Якщо право на зміну розміру ставки заробітної плати (посадового окладу) настає в період перебування працівника у відпустці чи під час тимчасової непрацездатності, на підвищенні кваліфікації, стажуванні, нарахування заробітної плати за новими ставками (посадовими окладами) здійснюється з дня виникнення такого права.

При наданні щорічних відпусток 25.03.2010 р. по 24.05.2010 р., з 04.09.2010 р. по 29.10.2010 р., з 11.01.2011 р. по 07.03.2011 р., продовженні відпусток з 01.09.2010 р. по 03.09.2010 р., 10.01.2011 р., нарахування відпускних здійснювалось за тарифною ставкою (посадовим окладом) позивача з коригуванням заробітної плати на коефіцієнт підвищення.

Перебуваючи у відпустках, ОСОБА_7 фактично не виконувала роботу, в тому числі не здійснювала види педагогічної діяльності (керівництво, завідування дошкільним закладом № 74), за які передбачено застосування підвищення посадового окладу на 20%, 6%, 3% у співвідношенні до її тарифної ставки, яка була застосована для нарахування відпускних, допомоги на оздоровлення, підстави застосування даних підвищень до посадового окладу - тарифної ставки позивача відсутні.

Доводи апелянта ОСОБА_7 та її представника, що до звільнення оплата праці позивача здійснювалась з урахуванням вказаних підвищень до тарифної ставки, посадового окладу позивача, суд першої інстанції вважає необґрунтованими, тому і позовні вимоги не задоволено в цій частині вимог, оскільки обчислення заробітної плати за фактично виконану роботу не є ідентичним обчисленню середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки та допомоги на оздоровлення за підставами нарахувань та правовому регулюванню обчислення різними, вищевказаними нормативними актами. Оплата праці за фактично виконувану роботу здійснюється на підставі Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України N 102 від 15.04.93 р. із змінами згідно постанови КМУ від 20 квітня 2007 р. N 643, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки здійснюється відповідно до Постанови КМУ України № 100 від 08.02.1995 р. З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, тому відхиляє доводи апелянта, які розглядались судом першої інстанції та їм дана належна оцінка.

Посилання апелянта ОСОБА_7 щодо незаконності рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні її позовних вимог про стягнення частин сум допомоги по тимчасовій непрацездатності за періоди з 29 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно, з 04 січня по 06 січня 2011 року включно та з 13 січня по 22 січня 2011 року включно в розмірі 2000 грн. 30 коп., та пов'язаних із цими вимогами позовних вимог про стягнення суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат у розмірі 79 грн. 74 коп. є безпідставними.

Згідно п. 10 Порядку № 1266 визначено, якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку з поважних причин, що зазначені в п.4 цього Порядку, або якщо страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат визначається, виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку.

Стосовно нарахування і виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за періоди: з 29.10.2010р. по 31.12.2010р., з 04.01.2011р. по 06.01.2011р., з 13.01.2011р. по 22.01.2011р., дана допомога правомірно відповідачем нарахована на підставі п.10 Порядку № 1266, виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку, оскільки у розрахунковому періоді у позивачки не було жодного відпрацьованого робочого дня, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача частини допомоги за дані періоди та компенсації втрати частини доходів, порушенням строків їх виплати, не підлягають до задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що протягом періоду тимчасової непрацездатності, позивач фактично не виконувала роботу, в тому числі не здійснювала види педагогічної діяльності (керівництво, завідування дошкільним закладом № 74), за які передбачено застосування підвищень посадового окладу на 20 %, 6 %, 3 % у співвідношенні до тарифної ставки, яка була застосована для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності. Тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстави застосування даних підвищень до посадового окладу відсутні.

Доводи апелянта ОСОБА_7 щодо незаконності рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні її позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань а також пов'язаних із цими вимогами позовних вимог про стягнення суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати також є безпідставними, тому правильно відхилені судом першої інстанції. Суд першої інстанції дав належну оцінку доводам позивача, не задоволивши позовні вимоги в цій частині щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань у розмірі 1913 грн. 07 коп. та стягнення суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 29 грн. 78 коп.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який є обґрунтованим, оскільки судом враховано довідку від 19 січня 2012 року за № 104-12, що в дошкільному закладі № 74 відсутня економія фонду заробітної плати , а позивач звернулась з відповідною заявою 05 січня 2011 року та просила надати їй матеріальну допомогу у розмірі посадового окладу як педагогічному працівникові для вирішення соціально - побутових проблем. Тому відсутність коштів закладу на оплату такої допомоги не дає підстав для стягування з відповідача на користь позивача суми матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань, а відповідно відсутність її нарахування не дає підстав для задоволення вимоги про стягнення суми компенсації втрати частини грошових доходів в зв'язку з порушенням терміну її виплати.

Колегія суддів вважає, що немає підстав для визнання незаконним та скасування рішення суду першої інстанції, як посилається апелянт ОСОБА_7 в частині відмови в задоволенні її позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача частини суми середньої заробітної плати, яка була зайво утримана з позивача у жовтні 2010 року в сумі 176 грн. 55 коп., та суму компенсації втрати частини грошових доходів (у вигляді частини суми середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу, яка була зайво утримана з позивача у жовтні 2010 року, та суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати позивачеві в сумі 613 грн. 83 коп. Висновки суду першої інстанції в цій частині колегія суддів вважає обґрунтованими , оскільки рішенням апеляційного суду Черкаської області від 24.03.2010 року та ухвалою вищевказаного суду від 10.09 2010 року виправлено арифметичну помилку та остаточно уточнено суму належної виплати позивачу, після чого така виплата була здійснена відповідачем в жовтні 2010 року з відрахуванням всіх обов'язкових платежів до державних та інших фондів в розмірах, які були передбачені чинним законодавством на момент проведеної виплати. Оскільки виплата компенсації за вимушений прогул носить разовий характер, тому, компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати не підлягає задоволенню.

Також колегія суддів вважає, що не знайшли підтвердження доводи апелянта ОСОБА_7 щодо незаконності рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні її позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 15 000 гривень, оскільки судом першої інстанції в цій частині задоволено вимоги позивача частково про стягнення моральної шкоди з відповідача в сумі 500 гривень, з чим не погоджується ОСОБА_7

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що порушенням трудових прав позивача, зокрема строків оплати щорічних відпусток, матеріальної допомоги на оздоровлення, позивачці було завдано моральної шкоди, спричиненої негативними переживаннями та емоціями, оскільки позивачка не могла спланувати свої відпустки, що пов'язане з втратою нормальних життєвих зв'язків. Суд першої інстанції вважав обгрунтованими посилання позивача на поважність причин пропуску строку, встановленого ст.233 КЗпП України для звернення до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди порушенням строків оплати відпустки з 25.03.2010р., які були обумовлені хворобою позивачки, тому вказаний строк пропущений з поважних причин поновлено судом.

Доводи апелянта - представника відповідача є необґрунтованими та підлягають відхиленню в цій частині щодо відмови повністю ОСОБА_7 в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, яка частково задоволена судом першої інстанції.

Доводи апелянта ОСОБА_7 та її представника в обґрунтування завдання моральної шкоди про загрозу звільнення для позивача протягом відпусток до набрання 05.01.2011 р. законної сили рішення суду про визнання незаконним та скасування попередження про звільнення не обґрунтовують вимоги по даній справі, оскільки вимоги про відшкодування моральної шкоди загрозою звільнення заявлялись позивачем та вирішені судом її вимог в рішенні Соснівського районного суду м.Черкаси від 11.10.2010 р. по справі за позовом ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування попередження про звільнення, наказу № 105-к від 07.04.2010р., яким відмовлено ОСОБА_7 у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.

Посилання апелянта ОСОБА_7, що протягом 2010 - 2011 років під час щорічних відпусток позивач була сповнена негативними емоціями та переживаннями внаслідок незаконних дій відповідача, пов'язаних з неоплатою або несвоєчасною оплатою відпусток, неправильним нарахуванням оплати відпусток та загрози подальшого звільнення позивача не знайшли свого підтвердження, оскільки такі доводи та обґрунтування позивачем надавались суду першої інстанції , яким дана належна оцінка , та суд вважав, що часткове задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 500 гривень відповідає обставинам справи, моральним стражданням позивача та вимогам розумності і справедливості.

Апелянт посилається , що однієї з підстав відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України для скасування рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 травня 2012 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалення нового рішення суду, яке передбачає повне задоволення позовних вимог, є участь в ухваленні цього рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді.

Колегія суддів вважає безпідставним дане посилання апелянта, оскільки ухвалою суду заява про відвід судді - головуючої по справі на підставі п. 4 п. 5 ч. 1 ст. 20 ЦПК України відхилена судом. Дана ухвала винесена відповідно до вимог цивільно - процесуального законодавства, порушень при її винесенні не встановлено, тому рішення винесено законним складом суду. Посилання апелянта , що суддею прийнято до провадження та об'єднано інші п'ять цивільних справ за позовними вимогами позивача не є підставою для сумніву і об'єктивності та упередженості судді , а тим більше фактом порушення суддею норм процесуального права та процесуальних прав позивача.

Позивач та її представник заявляла відводи різним складам суду , які були не вмотивовані ними та безпідставні, тому відхилені відповідними складами суду, що підтверджується ухвалами про відмову в задоволенні відводу суду в матеріалах справи. З вказаних апелянтом підстав вважати, що рішення суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про повне задоволення позовних вимог колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача частково , а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача частини суми допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 21 травня 2010 року по 31 серпня 2010 року у розмірі 2082,72 грн., компенсацію втрати частини грошового доходу у зв'язку з порушенням терміну виплати у розмірі 160,76 грн., моральної шкоди в сумі 500 грн.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача Хотіної О.О. є необґрунтованими та підлягають відхиленню колегією суддів, оскільки рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог позивача є законним і обґрунтованим і підстав для його скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача колегія суддів не вбачає.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Посилання апелянтів, що рішення суду першої інстанції є незаконним не підтверджено доказами та не наведено підстав, визначених у ст. 309 ЦПК України, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі.

Виходячи з викладеного, доводи апелянтів носять суб'єктивний характер, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Розглядаючи спір, районний суд повно та всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, постановив правильне по суті і справедливе рішення, прийшов до правильного висновку, задовольнивши позов частково.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та представника Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради - Хотіної Олени Олександрівни відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, треті особи: дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) санаторного типу № 74 «Лісова пісня» Черкаської міської ради, Черкаське обласне відділення фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності про стягнення частини сум допомоги по тимчасовій непрацездатності, заробітної плати за час щорічних відпусток, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, визнання днів робочими, визнання частково незаконним та скасування наказу № 416-в від 01 вересня 2010 року, визнання незаконним та скасування наказу № 1-в від 10 січня 2010 року, стягнення суми заробітної плати за робочі дні, стягнення сум заробітної плати за невикористану частину відпустки, зайво утриманих коштів, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, моральної шкоди залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :