Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11/1190/721/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Бутельська Г.В.

Категорія - Крадіжка Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Палічук А. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2012 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Палічука А.О.,

суддів: Гончара В.М., Кабанової В.В.,

за участю прокурора: Агеєва В.М.,

потерпілого: ОСОБА_3,

захисника-адвоката: Опольського С.В.,

захисника: ОСОБА_5,

засудженого: ОСОБА_6,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілого ОСОБА_3, на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 грудня 2011 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кременчук Полтавської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, працюючого, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, за корисливі злочини, останній раз:

- 17 травня 2001 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ст.ст.140 ч.3, 43 КК України (в редакції 1960 р.) на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, звільнений умовно-достроково за постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.05.2004 року на 9 місяців 19 днів,

засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Постановлено судом стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 2715 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди; на користь ОСОБА_8 9065 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 2000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_9 232 гривні в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 200 гривень моральної шкоди; на користь ОСОБА_10 1043 гривні матеріальної шкоди: на користь ОСОБА_11 1695 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

У вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.120 КК України ОСОБА_6 виправдано за відсутністю у його діях складу злочину.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що 21 жовтня 2008 року, в період часу з 8 години 00 хвилин до 14 годин 30 хвилин, він, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, знаходився біля будинку розташованого за адресою АДРЕСА_2. Діючи умисно, з корисливих спонукань, переслідуючи мету наживи, ОСОБА_6, знайшов у вазоні з квітами, який стояв на підвіконні вищевказаного будинку, ключ від вхідних дверей до квартири №2. Після чого, відчинивши ключем двері, проник до вказаної квартири, звідки таємно повторно викрав цифровий фотоапарат „Олімпус SP 310", вартістю 1281,85 грн., автомагнітолу „Піонер", вартістю 500 грн., копилку, вартістю 15 грн. з грошима в сумі 200 грн., машинку для стрижки волосся „Вітек", вартістю 100 грн., чим завдав потерпілому ОСОБА_7, матеріальну шкоду на загальну суму 2096,85 грн. З місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

22 жовтня 2008 року, в період часу з 6 години 30 хвилин до 16 годин 00 хвилин ОСОБА_6, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, знаходився біля будинку розташованого за адресою АДРЕСА_3. Діючи умисно, з корисливих спонукань, переслідуючи мету наживи, ОСОБА_6 шляхом розбиття скла у вікні вищезазначеного будинку, проник до приміщення, звідки таємно, повторно викрав золотий годинник 583 проби, вагою 20 гр., вартістю 2700 грн., гарнітур, до якого входять золоті сережки 583 проби, вагою 5 гр. з каменем „гранат" та золота каблучка 583 проби, вагою 5 гр., вартістю 1500 грн., гарнітур, до якого входять золоті сережки 583 проби з каменем „Александрит", вагою 3 гр. та золота каблучка з каменем „Александрит" 583 проби, вагою 3 гр., вартістю 900 грн., золоті сережки 750 проби з каменем „Топаз", вагою 4 гр., вартістю 800 грн., золотий ланцюжок 583 проби вагою 3 гр., вартістю 684 грн., золотий кулон 583 проби, вагою 2 гр., у вигляді підкови, вартістю 456 грн., золотий кулон 583 проби, вагою 0.5 гр., у вигляді краплини, вартістю 114 грн., срібну каблучку 925 проби, вагою 2 гр. з каменем „Топаз", вартістю 40 грн. в кількості 2 штуки на загальну суму 80 грн., гарнітур, до якого входять дві срібні каблучки з позолотою та срібні з позолотою сережки з каменем „Рубін" загальною вагою 4 гр., вартістю 150 грн., гарнітур, до якого входять срібні сережки 925 проби вагою 3 гр. та срібна каблучка 925 проби, вагою 2 гр. з каменем „Рожевий фіаніт", вартістю 200 грн., срібний ланцюжок 925 проби в кількості 2 штук, вагою по 2 гр., вартістю 50 грн. кожен на загальну суму 100 грн., срібний хрестик 925 проби, вагою 1,5 гр., вартістю 50 грн., срібну каблучку 925 проби, вагою 2 гр., вартістю 50 грн., золоту обручку 583 проби, вагою 5 гр., вартістю 750 грн., золоту каблучку 583 проби, вагою 4 гр., з каменем „Гірський кришталь", вартістю 600 грн., гарнітур, до якого входять сережки та дві каблучки з перлинами позолочені, вагою по 2 гр. кожного предмету, вартістю 200 грн., светр, вартістю 60 грн., шкатулку з бритвеним набором, що не представляє матеріальну цінність для потерпілої, чим завдав потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 9394 грн. З місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

24 жовтня 2008 року, в період часу з 5 годин 20 хвилин до 6 годин 15 хвилин, ОСОБА_6, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, знаходячись біля будинку АДРЕСА_4 побачив у квартирі №1 відкриту кватирку. Діючи умисно, з корисливих спонукань, переслідуючи мету наживи, ОСОБА_6, підійшов до вікна, і через кватирку рукою зі столу, розташованого в приміщенні вищезазначеного домоволодіння, таємно, повторно викрав мобільний телефон „Нокія 1112", вартістю 319,06 грн., в якому була сім-карта оператора мобільного зв'язку „МТС", вартістю 25 грн. на рахунку якої були гроші в сумі 7 грн., чим завдав потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 351,07 грн., та мобільний телефон „Самсунг Е 250", вартістю 612,85 грн., в якому була сім-карта мобільного оператора зв'язку, вартістю 25 грн., на рахунку якої були гроші в сумі 18 грн., та мобільний телефон „Самсунг Е 250", що не представляє матеріальну цінність для потерпілого ОСОБА_10, чим завдав останньому матеріальну шкоду на загальну суму 655,85 грн. З місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

В період часу з 25 жовтня 2008 року до 27 жовтня 2008 року, ОСОБА_6, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_5, побачив, що в одній із квартир відкрите вікно. Діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою наживи, ОСОБА_6, через відкрите вікно поник до приміщення квартири №16, звідки таємно, повторно викрав телевізор „Шарп", вартістю 874,20 грн., ДВД - програвач „Піонер", вартістю 452,14 грн. та пилосос „Самсунг", вартістю 279,37 грн., чим завдав потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 1605,71 грн. З місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

Також, органом досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачувасвся у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, що завдало значної шкоди потерпілому, за наступних обставин.

23 січня 2006 року, ОСОБА_6 увійшов в довіру до ОСОБА_12, маючи намір на подальше позбавлення останнього права власності на квартиру , розташовану за адресою АДРЕСА_6, діючи умисно, з корисливих спонукань, шляхом обману та зловживання довірою, повідомив ОСОБА_12 неправдиві відомості, а саме пообіцяв останньому сприяння в подальшому забезпеченні житлом, викликав у потерпілого ОСОБА_12 впевненість про вигідність продажу квартири за вищезазначеною адресою. Після цього, ОСОБА_13 вмовив ОСОБА_12 укласти угоду з приводу продажу належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_7, залишивши останнього без місця проживання, завдавши потерпілому значної матеріальної шкоди на загальну суму 50 000 грн.

30 серпня 2006 року ОСОБА_6, скориставшись нездоровим психічним станом ОСОБА_14, увійшовши в довіру до останнього, маючи намір на заволодіння квартирою ОСОБА_14, яка розташована за адресою: АДРЕСА_8, діючи умисно, отримав від ОСОБА_14 довіреність на право ведення цивільних справ в усіх судових органах. Після цього, ОСОБА_6, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, 18.06.2008 року, згідно договору купівлі-продажу № 2042 від 18.06.2008 року придбав ? частину квартири ОСОБА_14, за вищевказаною адресою, залишивши останнього без місця проживання, завдавши ОСОБА_14 матеріальної шкоди на загальну суму 6670,50 грн.

ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що вчинив доведення особи до самогубства, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній залежності від винуватого за наступних обставин.

В 2007 році, ОСОБА_6, діючи умисно, ввійшов в довіру до ОСОБА_15, переконав останнього в тому, що надасть допомогу в продажі 2/3 частки житла, належного ОСОБА_15 та 1/6 частки житла належної ОСОБА_16 квартири АДРЕСА_9 в обмін забезпечивши житлом, яке розташоване по АДРЕСА_10. З метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_6 звернувся також до ОСОБА_3, якому належала на праві власності 1/6 частина квартири АДРЕСА_11, запевнивши останнього що забезпечить ОСОБА_15 житлом, для чого разом з ОСОБА_3 відвідував квартиру АДРЕСА_12, при цьому, відчинив вхідні двері ключем, який мав при собі та демонстрував ОСОБА_3 приміщення зазначеної квартири. Внаслідок чого ОСОБА_15 за проханням ОСОБА_6, згідно договору дарування частини квартири від 10.09.2007 року, продав належну йому частку квартири АДРЕСА_11, проте ОСОБА_6 не надав ОСОБА_15 для проживання квартиру АДРЕСА_12. Таким чином, ОСОБА_15 втративши право власності на належне йому житло та не маючи іншого приміщення для подальшого проживання, опинився в матеріальній залежності від ОСОБА_6

29 січня 2008 року, ОСОБА_15, перебуваючи в приміщенні квартири № АДРЕСА_11, позбавив себе життя, що згідно висновку експерта № 167 від 08.05.2008 року, смерть ОСОБА_15 настала внаслідок механічної асфіксії через повішання, залишивши передсмертну записку, в якій звинуватив ОСОБА_6 у доведенні до самогубства.

В апеляції прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати, постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.120, ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст.190 КК України 3 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.120 КК України 3 роки позбавлення волі, за ч.3 ст.185 КК України 5 років позбавлення волі, остаточно призначити покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - 5 років позбавлення волі.

Мотивує свої доводи тим, що вина ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.120 КК України повністю підтверджується показаннями потерпілих, свідків, зібраними матеріалами справи, а саме: договором купівлі-продаж 1/4 квартири АДРЕСА_12 (а.с.228); протоколами відтворення обстановки та обставин події (т.3 а.с.108-112, а.с.178-181); протоколами огляду місця події (т.2 а.с.30-32, а.с.167-171, а.с.230-232; т.3 а.с.4-6, 80-84); протоколом виїмки договорів застави на ім'я ОСОБА_17 (а.с.252); матеріалами судово-товарознавчих експертиз (т.2 а.с.215-217, а.с.283-285; т.3 а.с.46-50, а.с.55-57, а.с.144-147).

Також, зазначає що вина ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.120 КК України, повністю доведена та підтверджується показаннями свідків, потерпілого, зібраними матеріалами справи, а саме: протоколом огляду місця події, в ході проведення якого оглянуто місце події - приміщення квартири АДРЕСА_11 та вилучено аркуш - передсмертну записку ОСОБА_15, блокнот та шарову ручку (т.2 а.с.30-32); матеріалами судово-медичної експертизи №167 від 08.05.2008 р., згідно якої смерть ОСОБА_15 наступила внаслідок механічної асфіксії через повішання (т.2 а.с.85-86); матеріалами судово-технічної експертизи №146 від 06.05.2008 р., згідно якої рукописні записи передсмертної записки виконані одним і тим самим пишучим вузлом пасти шарикової ручки, яка представлена на дослідження (а.с.91-94); матеріалами судово-почеркознавчої експертизи № 137 від 30.04.2008 року, згідно якої рукописні записи передсмертної записки виконано ОСОБА_15 (а.с.98-102).

Об'єктивна сторона вказаного злочину характеризується 1) діяннями у формі: жорстокого поводження з особою; шантажу; примусу до протиправних дій; систематичним приниженням людської гідності потерпілого; 2) наслідками у вигляді доведення особи до самогубства; 3) причинним зв'язком між вказаними діяннями та наслідком. Жорстоке поводження може проявлятися у безжальних, грубих діяннях винного, які спричиняють потерпілому фізичні чи психічні страждання - позбавлення їжі, ліків, води, сну, одягу, житла. Кваліфікуючими ознаками цього злочину є вчинення його щодо: особи, яка перебувала в матеріальній залежності від винного, що було доведено доказами в ході судового розгляду.

Не оспорюючи висновку суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_6 за ч.3 ст.185 КК України, зібраними по справі доказами, а також щодо кваліфікації вчиненого, не врахувавши характеру та суспільної небезпеки скоєного та особи винного, суд призначив несправедливе покарання внаслідок його м'якості. Зокрема, судом не взято до уваги те, що засуджений ОСОБА_6 раніше судимий, маючи не зняту і не погашену судимість на шлях виправлення не став, вчинив ряд нових умисних злочинів, один із яких відноситься до категорії тяжких, санкція статті якого передбачає тільки позбавлення волі. Винну у вчиненні злочинів не визнав, не одружений, не має постійного доходу на проживання, не працює.

Потерпілий ОСОБА_3 у своїй апеляції просить скасувати вирок суду в частині виправдання ОСОБА_6 за ч.2 ст.120 КК України та постановити вирок, яким визнати його винним в скоєні злочину передбаченого ч.2 ст.120 КК України, оскільки пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення в доведенні ОСОБА_15, який перебував від нього в матеріальній залежності, до самогубства повністю знайшло своє підтвердження в ході судового слідства та повністю підтвердилось дослідженими в ході судового слідства доказами, а також доказами, що містяться в матеріалах справи, але суд першої інстанції не в повній мірі прийняв їх до уваги, дав неналежну оцінку та постановив необґрунтований виправдувальний вирок.

ОСОБА_6 впевнивши ОСОБА_15 в забезпеченості його житлом за адресою: АДРЕСА_12 створив всі умови для того, щоб останній знявся з реєстрації за адресою АДРЕСА_11 та у талоні зняття з реєстраційного обліку за місцем проживання вказав, що переїжджає на адресу АДРЕСА_12. (т.4 а.с.39). В матеріалах справи міститься нотаріально не посвідчений договір купівлі-продажу квартири від 11 жовтня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_14 продав, а ОСОБА_16 купив квартиру АДРЕСА_12 (т.4 а.с.41).

При цьому, станом на 11.10.2007 року, ОСОБА_14, який виступив продавцем вказаної квартири, взагалі не був її власником та не мав права виступати продавцем по такій угоді (т.4 а.с.40). В матеріалах кримінальної справи міститься висновок судової почеркознавчої експертизи № 442 від 08.11.2010 року, відповідно до якої: «Досліджувані рукописні записи у: - електрофотографічній копії договору купівлі-продажу частини квартири від 18 червня 2008 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_17 від імені ОСОБА_18 в графі «продавець»«ОСОБА_14»; - договір купівлі продажу квартири від 11 жовтня 2007 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_16 від ОСОБА_14 в графі «продавець»«ОСОБА_14», виконані ймовірно ОСОБА_6.». В мотивувальній частині висновку, експерт пояснює, що висновок носить вірогідний характер не через розбіжності ознак почерку та підпису, а через кратність досліджуваного рукописного запису (т.4 а.с.81-84).

Тобто, ОСОБА_6 вчинив ряд дій, спрямованих на входження в довіру до ОСОБА_15 та переконання його в тому, що після відчуження своєї частки квартири шляхом дарування ОСОБА_19, він забезпечить ОСОБА_15 житлом за адресою: АДРЕСА_12. А після того, як частина квартири, що належала ОСОБА_15 шляхом укладення договору дарування була оформлена на ОСОБА_19, ОСОБА_6 позбавивши ОСОБА_15 власного житла, не надав останньому обіцяного нового житла, чим безумовно поставив його в матеріальну залежність. За таких обставин, висновок суду про відсутність матеріальної залежності ОСОБА_15 від ОСОБА_6 повністю спростований матеріалами справи та вказаними вище доказами.

Також, у передсмертній записці ОСОБА_16 звинуватив ОСОБА_6 у доведені його до самогубства, що підтверджується достатньою та достовірною сукупністю доказів, оскільки інших «ОСОБА_6» окрім ОСОБА_6, на останньому етапі життя ОСОБА_16 в його оточені, не існувало.

Заслухавши доповідача, в дебатах прокурора, який просив вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.120, ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст.190 КК України 3 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.120 КК України 3 роки позбавлення волі, за ч.3 ст.185 КК України 5 років позбавлення волі, остаточно призначити покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - 5 років позбавлення волі, потерпілого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію та просив скасувати вирок суду в частині виправдання ОСОБА_6 за ч.2 ст.120 КК України та постановити новий вирок, яким визнати його винним в скоєні цього злочину, засудженого ОСОБА_6, який за ч.2 ст.120, ч2 ст.190 КК України вину не визнав а у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України вину визнав у повному обсязі, щиро покаявся при цьому зазначив, що 7 червня 2012 році йому було зроблено операцію, на теперішній час стан здоров'я дуже поганий, він потребує тривалого лікування, в його інтересах захисника ОСОБА_6 та захисника-адвоката Опольського С.В., які заперечували проти апеляцій та просили вирок суду залишити без зміни, в останньому слові ОСОБА_6, який просив апеляції залишити без задоволення а вирок суду без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з таких підстав.

Як встановлено матеріалами справи, досудове і судове слідство по ній проведені з дотриманням вимог ст.22 КПК України. Викладені у вироку висновки про винність засудженого ОСОБА_6 у скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України при обставинах, вказаних у вироку суду, ґрунтуються на зібраних по справі доказах, відповідають фактичним обставинам справи і ніким з учасників процесу не оскаржуються. Дії засудженого ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, поєднану з проникненням у житло.

Також, органом досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачувався у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство) вчинене повторно, що завдало значної шкоди потерпілому та у доведенні особи до самогубства, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній залежності від винуватого, тобто у скоєні злочинів передбачених ч.2 ст.120, ч.2 ст.190 КК України.

Так, допитаний у суді першої інстанції ОСОБА_6 винним себе у скоєні злочинів передбачених ч.2 ст.120, ч.2 ст.190 КК України не визнав і пояснив, що з 23.01.2006 року він займався нерухомістю, був зареєстрований як підприємець. ОСОБА_12 йому знайомі - це син і батько на той час вони проживали по АДРЕСА_13, яка була без кухні. Вони хотіли цю квартиру продати щоб переїхати у село, на їх прохання він знайшов покупця ОСОБА_20. В день укладення угоди купівлі - продажу квартири, користувався послугами таксі, на якому возив ОСОБА_12 до нотаріуса Панчишиної чи ОСОБА_21. Під час укладання угоди у нотаріуса він чекав у коридорі. Безпосередньо у нотаріуса був покупець ОСОБА_20 і ОСОБА_12. ОСОБА_12 захотіли отримати гроші за квартиру перед оформленням угоди. Він разом з покупцем ОСОБА_20 у дворі, де проживали ОСОБА_12, передали їм гроші за квартиру. ОСОБА_12 удвох пішли у будинок з грішми, потім вийшли і разом поїхали до нотаріуса для оформлення угоди. Спілкувався з ними декілька разів після укладання угоди з приводу коли вони виберуться з квартири бо про це просив ОСОБА_20. Вказав, що ОСОБА_12 не допомагав кудись переселятися. ОСОБА_12 до нього за допомогою по купівлі іншого житла не звертались. Також пояснив, що до нього звернувся ОСОБА_14 з приводу продажу квартири, але на той час він не був повним власником цієї квартири. Вказав, що у ОСОБА_14 не було ніяких документів про право власності на квартиру, він жив там сам. ОСОБА_14 звернувся до нього з проханням допомогти відновити документи на квартиру та допомогти вступити у спадщину, за що він мав би право викупити у нього квартиру. Він став допомагати йому матеріально, ці затрати мали входити у вартість квартири. Вказав, що після подачі документів до нотаріальної контори, з'явились родичі ОСОБА_14, і стали подавати заяви про те, що ОСОБА_14 недієздатний. Потім почався судовий процес з приводу того щоб признати ОСОБА_14 недієздатним. Весь цей час ОСОБА_14 жив у своєї співмешканки на вул. Попова. ОСОБА_14 дав йому ключі від квартири по вул. Кірова, але він квартирою не користувався. Під час розгляду справи у суді приїхав ще один спадкоємець по тій квартирі, це був син брата ОСОБА_14. Він вступив у спадщину на 3/4 частину квартиру, а 1/4 частина залишилась за ОСОБА_14. Оскільки цьому спадкоємцю квартира не потрібна була, так як він проживав на Західній Україні, він купив у нього 3/4 квартири, оформивши договір нотаріально. Після закінчення розгляду справи, він придбав у ОСОБА_14 1/4 частини квартири, договір оформив теж нотаріально. Де після цього проживав ОСОБА_14 він не знає, і цим не цікавився.

Також пояснив, що у 2007 році до нього звернувся ОСОБА_16, повідомивши, що у нього з братом конфлікт відносно квартири АДРЕСА_11. ОСОБА_16 звернувся з приводу того, що ОСОБА_16 судились між собою по цій квартирі, просив допомогти. Він познайомив ОСОБА_16 із спеціалістами, які могли вирішити це питання, сам питання по зняттю арешту не вирішив, знає, що арешт з квартири було знято. Також зазначив, що він спілкувався з ОСОБА_15 сином і батьком, вони були нормальними, адекватними людьми, переживали за те, що ОСОБА_3 їх переслідував, претендує на їх квартиру. ОСОБА_3 мали намір продати квартиру і купити щось інше, але таке вчинити не могли бо потрібна була згода ОСОБА_3. Використавши момент ОСОБА_3 замість договору купівлі-продажу уклали договір дарування, за свою частку квартири вони отримали більше 30 тис. доларів США. В день укладання угоди ОСОБА_3 поклали гроші у банк, неподалік від свого місця проживання, про що у справі мається довідка банку. Також вказав, що ОСОБА_3 він надав всі послуги, що пов'язані з продажем їхніх часток, вартість яких він обговорював з ними. Суму вартості квартири він називав ОСОБА_19, це особа, на яку було оформлено договір дарування. ОСОБА_3 йому ніяких грошей на те щоб підшукати їм інше житло не давали. Йому було відомо, що ОСОБА_3 мали намір купити інше житло, але скривали це від ОСОБА_3. ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_12 він не демонстрував, вказану квартиру він демонстрував тільки ОСОБА_16. На той час квартира, що по вул. Кірова не була ще його. Після продажі частки квартири по вул. Гагаріна, він продовжував спілкуватись з ОСОБА_16. Після смерті ОСОБА_22, з ОСОБА_15 він не спілкувався, останній раз бачив його на день поховання ОСОБА_16. Вважає, що передсмертну записку ОСОБА_15 не писав по своєму бажанню. У тому, що ОСОБА_15 помер, він вини своєї не відчуває.

Потерпілий ОСОБА_3 у суді першої інстанції показав, що в жовтні 2007 року він працював на підприємстві «Кіровоград- Вторма». В цей час йому зателефонував ОСОБА_6 зі своїм товаришем ОСОБА_27, вони приїхали до нього в офіс, де ОСОБА_6 повідомив, що 5/6 чистини квартири він купив у ОСОБА_16 і ОСОБА_15, і запропонував щоб він продав йому свою 1/6 частину. Він не погодився, після чого ОСОБА_6 і ОСОБА_27 приїхали до нього додому, ОСОБА_6 повідомив, що він знайшов ОСОБА_15 квартиру по АДРЕСА_12 в замін квартири по вул. Гагаріна. ОСОБА_6 возив його на вул. Кірова, де показував квартиру, своїм ключем відкривав двері. Після цього він запитував у батька чи він згоден на обмін разом з братом, батько повідомив, що не згоден. ОСОБА_6 показував договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_16 і ОСОБА_14, договір не був нотаріально посвідчений. У нього не викликало сумніви щодо того, що квартира якимось чином не достанеться батьку. Батько на той час хворів на рак, брат не працював, він не міг на той час допомагати батьку. ОСОБА_6 його умовляв щоб він свою частину по вул. Гагаріна теж обміняв на однокімнатну квартиру. Вони оглядали декілька квартир разом з ОСОБА_6 в районі ж/д вокзалу і на Новомиколаївкі, йому ці квартири не дуже подобались, ОСОБА_6 його дуже довго умовляв щоб він продав чи обміняв свою 1/6 частину квартири, потім йому погрожував, він був вимушений погодитись на умови ОСОБА_6 - це на те, що він надасть йому однокімнатну квартиру і надасть доплату на ремонт. В грудні 2007 року, повіривши в обіцянки ОСОБА_6, який запропонував зустрітись у нотаріуса Новіцької, по вул. Гоголя в м. Кіровограді, повідомивши його, що там буде покупець і він продасть 1/6 частини свої квартири. Коли зустрілись у нотаріуса, то домовились що ОСОБА_6 дасть йому 20 тис. доларів США на ремонт, а потім надасть квартиру. Вказав, що перед входом до нотаріуса ОСОБА_6 дав йому 10 тис. доларів США, він відмовлявся, але ОСОБА_6 його вмовив і він взяв гроші. У нотаріуса він дізнався, що 5/6 частини квартири по вул. Гагаріна належить ОСОБА_19. В свою чергу у його присутності ОСОБА_19 продав 5/6 частини квартири ОСОБА_28, він свою 1/6 частини також продав ОСОБА_28, тобто вся квартира стала власністю ОСОБА_28. В договорі були вказані, що розрахунки відбувались між ним і ОСОБА_28. Потім коли вони ознайомились з документами, а він особисто ознайомився з договором купівлі-продажу. Після чого підписав документи, які дав йому нотаріус. Вказав, що в судовому засіданні він дізнався, що він підписав договір в тому числі і документи про те, що з ним ОСОБА_28 провів повний розрахунок. 24.12.2007 року, йому подзвонив ОСОБА_6 і сказав, що помер його брат ОСОБА_16, ОСОБА_6 сказав що він похорон вже організував, тобто всі витрати взяв на себе. ОСОБА_6 його також впевнив, що квартиру на вул. Кірова оформить на батька. На початку 2008 року батька прооперували, коли батько лежав у лікарні, він дав йому ключі від квартири по вул. Гагаріна, батько сказав що так як не має документів на квартиру по вул. Кірова то він переїжджати туди не буде. Потім він звернувся до ОСОБА_6 з приводу квартири по вул. Кірова, ОСОБА_6 пообіцяв, що все доробить, зробить ремонт. Коли батько лежав у лікарні, йому дзвонив хлопець на ім'я ОСОБА_12 і спитав, коли він буде вибиратись з квартири. 28.01.2008 року він забрав батька з лікарні і привіз на вул. Гагаріна, перед цим розмовляв з ОСОБА_6 за документи на квартиру по вул. Кірова, він знову сказав, що все буде нормально. 29.01.2008 року приблизно о 10.00 год., до нього подзвонила ОСОБА_21, яка була в істериці, приїхавши до батька ОСОБА_21 повідомила, що батько повісився. Вказав, що коли проходив огляд квартири працівниками міліції він був присутній, на столі лежав лист бумаги, де було написано, що - «в смерті ОСОБА_22 і моїй винен ОСОБА_6». Він відразу сказав, що це почерк батька, працівникам міліції він дав багато зошитів і блокнотів з почерком батька. Біля листа лежала ручка. В цей день, в другій половині дня, йому зателефонував ОСОБА_27, який запевнив, що квартиру будуть оформляти, щоб він не переживав. Після цього він ОСОБА_6 не бачив. Вважає себе потерпілим, тому що ОСОБА_6 обманув його батька, відібравши квартиру, ОСОБА_6 довів його до того, що батько повісився. Батько і брат до смерті виписались з квартири по вул. Гагаріна на вул. Кірова, це підтвердила і паспортист.

Виправдовуючи ОСОБА_6 за ч.2 ст.190, ч.2 ст.120 КК України за відсутністю у його діях складу злочину, суд першої інстанції правильно вказав, що ні в ході досудового слідства, ні в судовому засіданні не встановлено достовірних доказів того, що ОСОБА_6 мав відношення до шахрайства відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_14, а також до доведення ОСОБА_15 до самогубства.

Так, визначаючи об'єктивну сторону шахрайства відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_14 слідчий встановив, що вона полягає у зловживанні довірою. Але такий висновок слідчого не підтверджується доказами, зібраними по справі за обвинуваченням ОСОБА_6 Зокрема, слідчим не встановлено у яких довірливих відносинах перебував ОСОБА_6 з ОСОБА_12 та ОСОБА_14, на чому ці довірливі відносини були засновані, що обіцяв ОСОБА_6 ОСОБА_12 та ОСОБА_14, чи передавались гроші або інше майно потерпілими на виконання обіцянки. ОСОБА_12 продав свою квартиру, оформивши це нотаріально, іншій особі. З протоколів допиту потерпілого ОСОБА_12 та свідків ОСОБА_23 і ОСОБА_24 вбачається, що за квартиру потерпілому передавались гроші. При цьому, між показами потерпілого і свідка існують протиріччя в розмірі отриманих сум, а не в тому, що гроші були ОСОБА_6 привласненні в обмін на обіцянку купити потерпілому житло. При житті потерпілого протиріччя між показами ОСОБА_6 і потерпілого органом слідства усунено не було,

Органом досудового слідства не дана належна оцінка показанням свідка ОСОБА_25, який вказав, що квартиру АДРЕСА_14 здавав у найм ОСОБА_26, а особу ОСОБА_6 не знає. Без проведення слідчих дій з участю потерпілого ОСОБА_12, а саме очних ставок, впізнання, встановлення очевидців злочину, слідчий взяв за основу показання потерпілого і прийшов до висновку про достатність даних, які вказують на вчинення злочину ОСОБА_6 Отже, органом досудового слідства не доведено у чому полягає суб'єктивна сторона в діянні ОСОБА_6 стосовно потерпілого ОСОБА_12 Не встановлено який корисливий мотив переслідував ОСОБА_6, на яке майно потерпілого посягав та яку шкоду спричинив йому своїми діями. Як вказує ОСОБА_6 квартира була придбана ОСОБА_20, а він по продажу даної квартири надавав послуги рієлтора, вказані показання слідством не перевірені та на спростовані, а особа не встановлена та не допитана. Органом слідства не доведено на підставі яких доказів слідчий прийшов до висновку, що ОСОБА_6 мав намір на позбавлення права власності ОСОБА_12, таких доказів не здобуто і в судовому засіданні.

Також, суд першої інстанції правильно вказав, що під час досудового слідства і в судовому засіданні не зібрано достатніх доказів щодо вчинення ОСОБА_6 шахрайства відносно ОСОБА_14 Органом досудового слідства особа ОСОБА_14 не встановлена та не допитана, вказана особа не зверталась до правоохоронних органів з приводу вчинення злочину проти неї ОСОБА_6, ця особа слідчим не визнана потерпілою, також вона не зверталась з позовом про завдану їй шкоду злочином. У матеріалах справи не має жодного доказу, щодо того, що ОСОБА_14 є психічно хворою особою, Також, органом слідства, не зібрано ніяких доказів того, що ОСОБА_6 незаконно заволодів майном ОСОБА_14 та завдав йому значну матеріальну шкоду. Тобто, без заяви ОСОБА_14 про вчинення відносно нього злочину, без його допиту, без проведення слідчих дій направлених на встановлення розміру шкоди, з'ясування чи така шкода завдана, слідчий прийшов до висновку про наявність складу злочину.

Доводи апеляції прокурора стосовно того, що вина ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.120 КК України, повністю доведена та підтверджується показаннями свідків, потерпілого, зібраними матеріалами справи - є необґрунтованими, оскільки органом досудового слідства і в судовому засіданні не встановлено об'єктивну і суб'єктивну сторону даного злочину. Так, ОСОБА_6 не перебував у родинних відносинах з ОСОБА_15, його частку у квартирі АДРЕСА_11 не придбав. Доказів того, що ОСОБА_15 перебував на утриманні ОСОБА_6, або отримував від нього істотну матеріальну підтримку немає. З достовірністю не доведено яким чином передсмертна записка ОСОБА_15 стосується саме ОСОБА_6, при цьому органом слідства не зібрано жодного доказу того що ОСОБА_6 впливав на ОСОБА_15 під час дарування своєї частки квартири третій особі, та у чому цей вплив полягав. Органом досудового слідства не встановлено, які незаконні дії, у який період вчинялися ОСОБА_6 відносно ОСОБА_15, і що саме ці дії призвели до самогубства останнього.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляції потерпілого ОСОБА_3 стосовно того, що ОСОБА_6 довів його батька - ОСОБА_15, який перебував від нього в матеріальній залежності, до самогубства так, як ОСОБА_6 не надав ОСОБА_15 для проживання житло в квартирі АДРЕСА_12 (яку обіцяв надати), ОСОБА_15 втративши право власності на належне йому житло та не маючи іншого приміщення для подальшого проживання, опинився в матеріальній залежності від ОСОБА_6, оскільки достовірні доказів того, що ОСОБА_6 обіцяв надати ОСОБА_15 для проживання житло в квартирі АДРЕСА_12, а тим більше що ОСОБА_15 опинився в матеріальній залежності від ОСОБА_6, у матеріалах справи відсутні.

Посилання в апеляції потерпілого ОСОБА_3 стосовно того, що ОСОБА_6 вчинив ряд дій, спрямованих на входження в довіру до ОСОБА_15 з метою переконання його в тому, що після відчуження своєї частки квартири шляхом дарування ОСОБА_19, він забезпечить ОСОБА_15 житлом за адресою: АДРЕСА_12. А після того, як частина квартири, що належала ОСОБА_15 шляхом укладення договору дарування була оформлена на ОСОБА_19, таким чином ОСОБА_6 позбавив ОСОБА_15 власного житла, також жодними доказами на підтверджується, оскільки досудовим слідством не встановлено які незаконні дії та у який період вчинялися ОСОБА_6 відносно ОСОБА_15 не встановлено і те, що саме ці дії призвели до самогубства останнього, який тривалий час хворів на тяжке захворювання, був прооперований у зв'язку з онкозахворюванням.

Призначаючи міру покарання засудженому ОСОБА_6 за скоєння злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжкого, особу винного, який раніше неодноразово судимий, судимість у встановленому законом порядку не знята і не погашена, посередньо характеризується за місцем проживання, і з урахуванням усіх обставин справи, обґрунтовано призначив засудженому мінімальне покарання передбачене санкцією ч.3 ст.185 КК України, яке є достатнім і необхіднім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, правильно зробивши висновок про відсутність підстав для застосування ст.ст.69, 75 КК України при призначенні покарання засудженому.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляцій, а вирок суду вважає законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення а вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 грудня 2011 року, стосовно ОСОБА_6 - без зміни.

Судді: