Справа № 1-513/2011

Провадження №11/0290/842/2012 Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Вишар І.Ю.

Доповідач : Федчук В.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.08.2012

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого-судді: Федчука В.В.,

суддів: Дедик В.П., Мішеніна С.В.

за участю прокурора: Миколайчука Д.Г.

адвоката: Гоменюка В.М.

засудженого: ОСОБА_3

розглянула 2 серпня 2012 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією зі змінами прокурора, який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції Степанова Д.В. та апеляцією зі змінами засудженого ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 14 вересня 2011 року, яким

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці

проживаючого АДРЕСА_1,

зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2

українця, громадянина України, освіта

середня, одруженого, працюючого охоронником

«Шериф +», не одруженого раніше судимого:

15.03.2006 р. Замостянським районним судом м. Вінниці

за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ст. 70, ст. 76 КК України

до позбавлення волі строком 5 р., відповідно до ст. 75

КК України від відбування покарання звільнений з

іспитовим строком на 3 роки;

засудженого:

за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.

Вирішено долю речових доказів.

Згідно вироку суду, ОСОБА_3 засуджений за те, що він 11.05.2011 року, приблизно о 13 год. 20 хв., знаходячись біля магазину «Діброва», який розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Салтикова-Щедріна, 110, вирішив зайти до підвального приміщення згаданого магазину. Відчинивши вхідні двері, які були не замкнені, ОСОБА_3 проник до підвального приміщення магазину, де знаходяться робочі кабінети та офісні приміщення робочого персоналу магазину. Знаходячись в підвальному приміщенні, в одному із кабінетів ОСОБА_3 на столі побачив ноутбук після чого в останнього виник прямий умисел направлений на заволодіння чужим майно, а саме вищезгаданим ноутбуком. Реалізовуючи свій злочинний намір, переслідуючи мету легкої наживи з корисливих спонукань, маючи на меті матеріально збагатитись, ОСОБА_3 відкривши двері, які були не замкнені на замок, проник до кабінету, після чого впевнившись у тому, що за ним ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, таємно шляхом вільного доступу, взяв ноутбук марки «ASUS A3H», серійний номер: 63n0AC019124, вартістю 4500 грн., що належить гр. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4. Після цього, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник та в подальшому розпорядився викраденим на свій розсуд. Чим спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 4500 грн.

В своїй апеляції зі змінами прокурор просить вирок суду скасувати, через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, а справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи свої вимоги тим, що районним судом в порушення вимог ст. ст. ст. 64, 299, 334 КПК України застосовано спрощений порядок дослідження доказів, хоча підсудний в ході допиту під час судового слідства згідно змісту показань визнав вину лише частково.

В апеляції зі змінами засуджений ОСОБА_3 вважаючи вирок суду незаконним внаслідок істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, невідповідності призначеного судом покарання, тяжкості злочину та особі засудженого просить його скасувати, з направлення справи на новий судовий розгляд для перекваліфікації його дій на ч. 1 ст. 185 КК України та із залишенням йому запобіжного заходу підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію зі змінами державного обвинувача, пояснення адвоката Гоменюка В.М. в інтересах засудженого ОСОБА_3, які підтримали свою апеляцію та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора та апеляція зі змінами засудженого ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Згідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: подія злочину (час місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до роз'яснень п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 24.10.2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», складаючи вирок, суд зобов'язаний додержувати вимог ст. 334 КПК України. У мотивувальній частині обвинувального вироку, зокрема має бути чітко сформульовано обвинувачення, яке визнається судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину та його наслідків, форми вини і мотивів злочину, а також доказів, якими суд обґрунтовує свої висновки, обставини, що визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом'якшують або обтяжують покарання.

Разом з тим, суд на переконання захисту неправомірно застосував положення ст. 299 ч. 3 КПК України про скорочено судове слідство, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, обмежившись лише допитом підсудного, що призвело до неправильної кваліфікації його дій, оскільки показам ОСОБА_3 не дана вірна юридична оцінка.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 дав показання про те, що він зайшов в підвальне приміщення, розташоване під магазином «Діброва», з метою знайти там свого знайомого ОСОБА_7, який йому заборгував гроші та довгий час не віддавав. Зайшовши в один із кабінетів, вважаючи його кабінетом знайомого, в якого нікого не було, він виявив там ноутбук і знаходячись там, вирішив його викрасти що і зробив.

Вказані дії ОСОБА_3 були кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України -як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у інше приміщення. Відповідно до Кримінального Кодексу України дана кваліфікуюча ознака відсутня у разі проникнення особи у житло, інше приміщення чи сховище без наміру вчинити викрадення. Оскільки за обвинуваченням умисел у ОСОБА_3 на крадіжку виник вже під час перебування в кабінеті, доказів проникнення в дане приміщення з метою крадіжки досудовим слідством та судом не здобуто.

Що стосується запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_3, то районним судом було невірно його обрано, оскільки як вбачається з матеріалів справи на протязі досудового та судового слідства ОСОБА_3 не порушував обраного йому раніше запобіжного заходу підписки про невиїзд, по-друге, вчинений ним злочин не відноситься до числа тяжких, потерпілому був повернутий ноутбук і він до ОСОБА_3 жодних претензій не мав.

З огляду на вище наведені обставини справи, та те що районним судом були допущенні такі істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які виключили можливість постановлення законного вироку, колегія суддів вважає, вирок Ленінського районного суду від 14.09.2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд та змінити ОСОБА_3 запобіжний захід з взяття під варту на підписку про невиїзд, оскільки в період судового розгляду ОСОБА_3 не порушував раніше обраний йому запобіжний захід підписки про невиїзд, по місцю проживанню характеризується позитивно та вчинений ним злочин не відноситься до числа тяжких.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію зі змінами прокурора, який брав участь у суді першої інстанції Степанова Д.В. та апеляцію зі змінами засудженого ОСОБА_3 -задовольнити повністю.

Вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 14 вересня 2011 року щодо ОСОБА_3, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Міру запобіжного заходу змінити з взяття під варту на підписку про невиїзд.

Звільнити ОСОБА_3 з під варти в залі суду.

Судді:

Федчук В.В. Дедик В.П. Мішеніна С.В.

З оригіналом вірно: