АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 липня 2012 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Яремка В. В.
суддів: Галичанського А.Д., Чупікової В.В.
секретар Скрипник С.В.
з участю представника позивачів ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» про визнання права на отримання житла та зобов'язання вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Сокирянського районного суду від 28 березня 2012 року,
встановила:
У листопаді 2011 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом до публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго»(ділі -ПАТ «Укргідроенерго») про визнання права на отримання житла та зобов'язання вчинити дії.
Зазначали, що згідно договору дарування від 25 серпня 1994 року тітка позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подарувала їй новий житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1
Зареєстрованим у цьому будинку є позивач ОСОБА_4
Будинок був збудований у травні 1974 року і попадав в зону впливу будівництва об'єктів Дністровської ГАЕС в період 1978-1983 років, а в 2009 році -у перелік будівель і споруд, які попадають в зону впливу автомобільної дороги до об'єктів ГАЕС с. Василівки, згідно якого позивачі у вигляді компенсації за вказаний житловий будинок, що підлягає знесенню, повинні отримати у власність інший двохкімнатний будинок.
У 1989 році будівництво дороги здійснено УМР «Дністрогесбуд»на замовлення Дирекції з будівництва Дністровських ГЕС і ГАЕС, правонаступником якої є філія з будівництва Дністровської ГАЕС, яка є структурним підрозділом відповідача, зі значними порушеннями норм санітарних правил та державних будівельних норм, внаслідок чого будинок став непридатним для проживання.
Посилаючись на те, що внаслідок експлуатації дороги в с. Василівка їх будинок руйнується, підлягає знесенню, відповідач відмовляється надати їм рівноцінний будинок, просили суд визнати за ними право на отримання двохкімнатного житлового будинку та зобов'язати ПАТ «Укргідроенерго»надати їм рівноцінний житловий будинок.
Рішенням Сокирянського районного суду від 28 березня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Посилаються на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
У справі встановлено, що згідно договору дарування від 25 серпня 1994 року позивачці ОСОБА_3 на праві власності належить житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1, поблизу якого знаходиться автомобільна дорога.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивачів до ПАТ «Укргідроенерго»про надання їм житла за рахунок відповідача є безпідставними та недоведеними.
Такий висновок суду першої інстанції є по суті правильним.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 171 ЖК України у разі знесення жилих будинків, що є в приватній власності громадян, у зв'язку з вилученням земельних ділянок для державних або громадських потреб зазначеним громадянам, членам їх сімей, а також іншим громадянам, які постійно проживають у цих будинках, надаються за встановленими нормами квартири в будинках державного або громадського житлового фонду.
Згідно норм статей 111, 171 ЖК України обов'язок забезпечення жилим приміщенням покладається на те підприємство, установу, організацію, для якого вилучається земельна ділянка, а в решті випадків жилі приміщення надаються виконавчим комітетом місцевої ради.
У справі встановлено, що земельна ділянка, на якій знаходиться будинок позивачки ОСОБА_3, згідно із земельним законодавством на користь відповідача чи його попередника не вилучалася, що сторонами не оспорюється.
Як встановлено у справі колишньому власнику будинку ОСОБА_6 за його згодою у 1983 році виплачена грошова компенсація за огорожу та фруктові насадження, а рішення про вилучення земельної ділянки та знесення будинку не приймалося (а.с.57-58).
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 11 а) постанови «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»від 22 грудня 1995 року № 20 при вилученні земельної ділянки, на якій знаходиться належний громадянину жилий будинок, право приватної власності на нього припиняється, якщо вилучення землі проведено відповідно до законодавства і вирішено питання про надання власнику відповідної компенсації та відшкодування завданих цим збитків.
Правовідносини з участю колишнього власника будинку з приводу виплати компенсації за вилучення частини земельної ділянки, на якій розміщений будинок, регламентувалися ст.ст. 171-174 ЖК України, ст.ст. 36-39, 45, 46 Земельного кодексу Української РСР 1970 року та постановою Ради Міністрів УРСР «Про порядок відшкодування громадянам вартості належних їм жилих будинків, інших будівель, що зносяться у зв'язку з вилученням земельних ділянок для державних і громадських потреб, і забезпечення їх жилою площею»від 17 січня 1962 року № 61, які передбачали знесення жилого будинку, надання підприємствами, організаціями і установами, яким відводяться земельні ділянки, власникам будинку та членам їх сімей квартир та відшкодування вартості будинку, що зноситься.
У справі встановлено, що позивачка ОСОБА_3 отримала будинок у власність на підставі договору дарування, укладеного вже після прийняття рішення про сплату колишньому його власнику грошової компенсація за огорожу та фруктові насадження.
Апелянти як на підставу задоволення позовних посилаються на додаткові списки власників будинків, які попадають в зону впливу будівництва об'єктів Дністровської ГАЕС станом на жовтень 2009 року (а.с. 59 - 60), згідно яких позивачі у вигляді компенсації за вказаний житловий будинок, що підлягає знесенню, повинні отримати у власність інший двохкімнатний будинок.
Проте в ході апеляційного розгляду справи встановлено, що указаний список не набув чинності і не є для відповідача обов'язковим для виконання.
Згідно аналогічних списків станом на червень 2011 року, розроблених ПАТ «Укргідропроект», достовірність яких перевірена в суді апеляційної інстанції, для відповідача рекомендується не надавати позивачам рівноцінний будинок, а у випадку доведеності причин неможливості проживання у будинку виплатити грошову компенсацію (а.с.245-249).
Як на правову підставу позовних вимог позивачі посилалися на Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» від 17 листопада 2009 року № 1559-VI.
Проте згаданий закон набрав чинності з 15 грудня 2009 року, тобто після складання додаткових списків власників будинків, які попадають в зону впливу будівництва об'єктів Дністровської ГАЕС станом на жовтень 2009 року, із наявністю яких позивачі пов'язують виникнення права на отримання компенсації у вигляді житлового будинку.
Як одна з правових підстав позову позивачами зазначена також ст.1166 ЦК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Оскільки матеріалами справи не встановлено і у справі не доведено, що шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, то суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позову.
Згідно норм Закону України «Про автомобільні дороги»автомобільна дорога, яка проходить через с. Василівку Сокирянського району, не належить відповідачеві.
Тому вимоги позивачів про стягнення з ПАТ «Укргідроенерго»шкоди, завданої експлуатацією дороги, є безпідставними.
Наведене свідчить, що рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі повно з'ясованих обставин, що мають значення для справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права, є по суті правильним, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Сокирянського районного суду від 28 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: