Справа №2-210/12

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31.07.2012 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Овдій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка також виступає в інтересах неповнолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_9, про припинення права власності на частку у спільній частковій власності та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

позивач звернулась до суду з позовом до Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, в якому просила суд припинити право власності ОСОБА_10 на 38/100 частин будинку АДРЕСА_2, та ОСОБА_11 на 24/100 частин вищезазначеного будинку. Також просила суд змінити ідеальні частки у праві власності на житловий будинок, визнавши за нею право власності на нього в цілому.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 12.03.2008 р. вона є власником 38\100 частини жилого будинку АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті її бабусі ОСОБА_12

Будинковолодіння АДРЕСА_2 складається з трьох жилих будинків і перебуває у спільній частковій власності.

Право власності на 38\100 частини будинку на підставі Свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Московської райради м.Києва 19.04.1989 р., зареєстровано за ОСОБА_10, а 24\100 частини будинку на підставі Свідоцтва про право на спадщину за ОСОБА_11

Фактично будинковолодіння було поділено між співвласниками наступним чином: ОСОБА_12 займала житловий будинок під літ.»В»та надвірні споруди літ.»Е»і «Ж», ОСОБА_10 займав житловий будинок під літ.»Г»та надвірні споруди під літ.»З», ОСОБА_11 займала житловий будинок під літ.»Б».

ОСОБА_10 та ОСОБА_11 померли на початку 90-х років, однак спадщину після їх смерті ніхто не прийняв.

Позивач посилається на те, що після смерті бабусі вона постійно проживає і користується будинком під літ.»В».

Будинок під літ.»Г»після смерті ОСОБА_10 зруйнувався і знаходиться в аварійному стані та відповідно до висновку експерта його використання за функціонельним призначенням неможливе, будинок підлягає розбиранню.

Житловий будинок під літ. «Б»після смерті ОСОБА_11 займав її брат ОСОБА_13, який на початку 90-х років згорів у будинку, а будинок було знищено, залишились лише стіни, які були напівзруйновані.

На початку 2000 року до залишків будинку під літ. «Б» оселився ОСОБА_2 з сім»єю, який самочнно провів будівельні роботи і користується цим будинком.

В зв»язку з тим, що жилі будинки під літ. «Б»та літ.»Г»фактично знищені, позивач просить на підставі ст.346 ЦК України припинити право власності ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на їх частки, змінити ідеальні частки у будинку та визнати за нею право власності на цілий будинок.

В ході розгляду справи за клопотанням представника позивача судом була проведена заміна відповідача Голосіївської районної у м.Києві державної адміністрації на належного відповідача -Київську міську раду.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги та обгрунтування позову підтримали в повному обсязі та просили суд його задовольнити, з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача -Київської міської ради в судове засідання не з»явився, надавши письмові заперечення проти заявлених позовних вимог та клопотання про розгляд справи у відсутність представника Київської міської ради.

Представник третьої особи -ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що згідно з рішенням виконкому Київської міської ради № 842 від 22.10.1985 року та списку мешканців, проживаючих в санітарній зоні крематорія, усі мешканці та співвласники житлового будинку АДРЕСА_2 підлягали, в зв'язку зі знесенням житлового будинку, відселенню з наданням іншого житла. Родина позивачки отримала житло за адресою АДРЕСА_1 та грошову компенсацію за будівлі, пристрої та зелені насадження. Представник третьої особи зазначив, що позивач не може бути власником 38\100 частини будинку АДРЕСА_2, оскільки її бабуся втратила це право після отримання житла і грошової компенсації, хоча фактично право власності за позивачкою зареєстровано на підставі рішення суду.

Крім того, представник третьої особи просив суд винести окрему ухвалу і зобов»язати Прокуратуру Голосіївського району м.Києва звернутись з позовом до Голосіївського районного суду м.Києва в інтересах держави про припинення права власності ОСОБА_1 на 38\100 частини жилого будинку АДРЕСА_2, як набутого без достатньої правової підстави.

Треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка також виступає в інтересах неповнолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_9 в судове засідання не з»явились, про місце і час судового розгляду повідомлялись судом належним чином, з заявами про відкладення розгляду справи не звертались, в зв»язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Вислухавши пояснення представників позивача, представника третьої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 березня 2008 року набула право власності в порядку спадкування на 38/100 частин жилого будинку АДРЕСА_2, яка належала її бабусі ОСОБА_12 на підставі свідоцтва про право власності від 18.01.1988 р., виданого виконкомом Московської районної Ради народних депутатів в м. Києві (а.с. 10).

28.08.2008 р. право власності ОСОБА_1 було зареєстровано КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».

З технічної документації (технічного паспорту) на житловий будинок АДРЕСА_2 вбачається, що будинковолодіння в цілому складається з трьох житлових будинків.

Як вбачається з листа КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»№ 8966(И-2011) від 23.02.2011 р. (а.с. 66), право власності на об»єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за :

- 38\100 частини будинку за ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкому Московської райради 19.04.1989 р. на підставі рішення виконкому Московської райради № 725 від 26.09.1988 р. і 22.12.1988 № 1011;

- 24\100 частини будинку за ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Київською державною нотаріальною конторою 29.07.1989 р. за реєстром № 7н-1915;

- 38\100 частини будинку за ОСОБА_1 на підставі рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 12.03.2008 р.

В судовому засіданні встановлено, що фактично будинковолодіння, яке складалося з трьох житлових будинків, було поділено між співвласниками і вони користувались ним наступним чином:

- ОСОБА_12 користувалася житловим будинком літ. «В»та надвірними спорудами літ. «Е»і «Ж». Після смерті ОСОБА_12 в зазначеному будинку проживає і користується ним ОСОБА_1;

- ОСОБА_10 користувався житловим будинком під літ. «Г» та надвірними спорудами сарай літ. «З»;

- ОСОБА_11 користувалась житловим будинком під літ. «Б».

Як вбачається з листа відділу державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві № 1075/02-20 від 27.04.2011 р., відділом було складено актовий запис № 23 від 06.01.1994 р. про смерть ОСОБА_10. Актовий запис містить відомості про те, що орієнтовно ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.99).

Актовий запис про смерть ОСОБА_11 було складено Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м.Києві 16.11.1983 р. за № 3147 (а.с.129).

Відповідно до інфомрації, наданої Другою Київською державною нотаріальною конторою, спадкові справи після смерті ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не заводились.

На час розгляду справи в будинку АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Згідно з рішенням виконкому Київської міської ради № 842 від 22.10.1985 року та списку мешканців, проживаючих в санітарній зоні крематорія та таких, що підлягають виселенню (а.с. 117-121) вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_2 підлягає знесенню з відселенням мешканців цього будинку ОСОБА_1, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 та затвердження акти прийняття

Однак, незважаючи на існування зазначеного рішення, 26.09.1988 р. виконкомом Московської районної ради народних депутатів м.Києва було прийнято рішення № 725 про прийняття в експлуатацію будинку АДРЕСА_2.

Зазначене рішення також підтверджує, що між співвласниками будинковолодіння АДРЕСА_2 був встановлений порядок користування ним, а саме кожен із співвласників користувався окремим жилим будинком під літ.»Б», «В», «Г».

Відповідно до рішення виконкому Московської районної ради народних депутатів № 1011 від 22.12.1988 р. були внесені зміни до рішення № 725 від 26.09.1988 р., а саме анулювано старі правовстановлюючі документи на будинковолодіння по вул.Профінтерна, 6 та видано нові Свідоцтва про право особистої власності на 24\100 частини будинку на ім»я ОСОБА_19 (спадкоємець ОСОБА_11,), на 38\100 частини будинку на ім»я ОСОБА_10, на 38\100 частини будинку на ім»я ОСОБА_12

Відповідно до рішення виконкому Московської районної ради народних депутатів м. Києва № 844 від 23.10.1989 року затверджені оціночні акти на виплату грошової компенсації за будівлі, пристрої та зелені насадження по житловому будинку АДРЕСА_2: ОСОБА_19 (спадкодавець ОСОБА_11) за 24/100 частин в сумі 4545,36 крб., ОСОБА_10 за 38/100 частин будинку в сумі 7196,82 крб. та зелені насадження 268,73 крб. та ОСОБА_12 за 38/100 частин в сумі 7196,82 крб. та зелені насадження 177,57 крб.

Однак суду не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що зазначені особи отримали нараховану компенсацію.

Судом встановлено, що дійсно у зв'язку з вищезазначеними рішеннями місцевої влади спадкодавець позивачки - ОСОБА_12 отримала квартиру АДРЕСА_1, яку в подальшому набула у власність шляхом безкоштовної приватизації (а.с. 164), а 04.08.1997 року подарувала її своєму онуку - сину позивачки (а.с. 165).

Однак суд не може прийняти до уваги доводи представника третьої особи на те, що ОСОБА_12 втратила право власності на 38\100 частини будинку АДРЕСА_2, оскільки отримала квартиру та грошову компенсацію, оскільки, як зазначалось вище, зазначені обставини не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи.

Наявний в матеріалах справи акт КП «Голосіївприватсервіс»від 22.09.2005 р. (а.с.235) в якому міститься інформацію про отримання ОСОБА_12 грошової компенсації не є належним доказом на підтвердження зазначених обставин в розумінні ст.58 ЦПК України.

Згідно рішення Президії Київської міської ради народних депутатів № 8 від 24.07.1990 року «Про вдосконалення порядку використання території районів малоповерхової садибної забудови в м. Києві»Міськвиконкому було доручено припинити суцільне знесення забудови в місті, скасувати прийняті по даному питанню рішення.

Згідно п.п. 1, 2 рішення Київської міської ради народних депутатів (VII сесія XXI скликання № 35 від 05.03.1992 року) «Про збереження малоповерхової садибної забудови в м. Києві та вдосконалення порядку використання її території»було прийнято рішення про спрямування містобудівною політики на збереження та реконструкцію районів малоповерхової садибної забудови. Затверджено перелік районів збереження і реконструкції малоповерхової садибної забудови і умови використання цих територій відповідно до додатку № 1.

З додатку № 1 до цього рішення вбачається, що умови використання малоповерхової садибної забудови по вул. Кіровоградській, Профінтерній, Байковій, Волзькій, пров. Волзькому визначені, як реконструкція, збереження з ущільненням.

Згідно п. 6 зазначеного рішення затверджено перелік земельних ділянок, які підлягають вилучення для державних і суспільних потреб та знесення на цих ділянках житлових будинків, будівель та зелених насаджень (додаток 3), відповідно до якого до даного переліку вул. Профінтерна в м. Києві не входить.

Крім того, відповідно до відповіді, наданої Ритуальною службою спеціалізованого КП «Київський крематоріЙ землі по вул.Профінтерній перебувають у загальному користуванні.

Таким чином суд вважає, що з оглядом на вищезазначене рішення та відсутність доказів отримання ОСОБА_12 грошової компенсації за частину житлового будинку, пристрої та зелені насадження, а також те, що вона з родиною не була відселена з будинку до дня своєї смерті, а саме 02.07.2002 року, проживала у ньому разом з родиною, вилучення будинковолодіння і земельної ділянки АДРЕСА_2 не було проведено у встановлений законом спосіб, що спростовує доводи представника третьої особи про припинення права власності ОСОБА_12 на 38\100 частини будинку після проведення його вилучення.

Оскільки на день розгляду справи рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 березня 2008 року про визнання за ОСОБА_1 права власності на 38\100 частини будинку АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_12 та реєстрація права власності на підставі даного рішення не скасовані, суд приходить до висновку, що у позивача наявне право на зазначену частину будинку і право її звернення до суду з даним позовом доведено у встановленому законом порядку.

Ні відповідачем, ні представником третьої особи доказів на спростування цих обставин суду не надано.

В ході розгляду справи було встановлено, що згідно акту від 19.03.2009 року, складеного комісією працівників КП «Голосіївприватсервс», споруда під літ. «Г»(раніше житловий будинок) будинковолодіння АДРЕСА_2 знаходиться в напівзруйнованому, занедбаному стані, що повністю втратила властивості на використання і шляхом ремонту не може бути приведене в стан придатний для подальшого використання (а.с. 33).

Відповідно до висновку № 36/43/10 від 29.06.2010 р. судового експерта Черніна Я.О. будинок літ. АДРЕСА_2 знаходиться у аварійному технічному стані, його використання за функціональним призначенням неможливе, будинок підлягає повному розбиранню (а.с. 13-18).

Зазначена обставина підтверджується також технічним паспортом на житловий будинок станом на 23.05.2008 р., з якого вбачається, що будинок літ. «Г»знаходиться в аварійному, напівзруйнованому стані (а.с. 19-29).

Також судом було встановлено, що житловий будинок під літ. «Б»до 2000 року згорів і був непридатний для житла.

Родина ОСОБА_2 без наявності відповідної дозвільної документації на будівництво здійснила будівництво на місці згорівшого будинку під літ.»Б».

Земельна ділянка під будівництво ОСОБА_2 не відводилася, правовстановлюючих документів на будинок він не має.

З листа Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві № 53 від 06.07.2009 р. вбачається, що ОСОБА_2 був зареєстрований в АДРЕСА_2 разом із дружиною та дітьми без права на власність зі згоди власниці житлового приміщення ОСОБА_12. На неодноразові виклики до ВГІРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України в м.Києві та ЖЕКу для надання документів, підтверджуючих право власності (а.с. 73).

Факт здійснення ОСОБА_2 самочинного будівництва на земельній ділянці АДРЕСА_2 підтверджується листом Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації № 6-П-2384 від 25.07.2008 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі знищення майна.

З оглядом на викладене, суд вважає, що оскільки співвласники ОСОБА_10 та ОСОБА_11 померли, а належне їм майно фактично знищене - право власності зазначених осіб підлягає припиненню.

Відповідно до роз»яснень. Викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 р. за № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» будь-який учасник спільної часткової власності має право звернутись до суду з позовом про зміну розміру часток, у тому числі у разі зносу частини будинку, яка входила до частки.

Розмір часток співвласників на об'єкти нерухомого майна в сумі повинні становити одиницю.

Беручи до уваги викладені обставини, зважаючи на те, що право власності ОСОБА_10 та ОСОБА_11 припиняється в зв»язку із знищенням майна, суд вважає, що розмір ідеальної частки позивачки у праві власності на спірне будинковолодіння підлягає зміні і повинен становити одиницю.

З огляду на викладені обставини, оцінюючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.3, 10, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка також виступає в інтересах неповнолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_9, про припинення права власності на частку у спільній частковій власності та визнання права власності -задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_10 на 38\100 частини будинку АДРЕСА_2, що належали йому на підставі Свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Московської районної ради м.Києва 19.04.1989 р. на підставі рішення виконкому Московської районної ради м.Києва № 725 від 26.09.1988 р. та № 1011 від 22.12.1988 р., в зв»язку із знищенням майна.

Припинити право власності ОСОБА_11 на 24\100 частини будинку АДРЕСА_2, що належали їй на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Київською державною нотаріальною конторою 29.07.1989 р., в зв»язку із знищенням майна.

Змінити ідеальні частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_2, визнавши за ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_2 в цілому.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя