ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

 

У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 

26 березня 2008 року                                                                     К-31814/06

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого      Кравченко О.О.,

суддів:                 Васильченко Н.В.,

                            Леонтович К.Г.,

Матолича С.В.,

Костенко М.І.

 

при секретарі - Кальненко О.І.

 

сторони:

від позивача - не з»явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином;

від відповідача - Авраменко Д.В.

 

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 13 вересня 2006 року та постанову Овруцького районного суду 27 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об»єднання «Південно-Західна залізниця» та Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» ,-

встановила

У квітні 2006 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Овруцького районного суду Житомирської області з позовом до Державного територіально-галузевого об»єднання «Південно-Західна залізниця» (далі по тексту - відповідач№1, ДТГО «Південно - Західна залізниця»), Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області (далі по тексту - відповідач №2, Управління) про стягнення 19 783грн. 20к. невиплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 27 липня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 13 вересня 2006 року постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 27 липня 2006 року залишено без змін.

Ухвалені у справі судові рішення мотивовані посиланням на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач за останні три роки отримував виплати у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у відповідності із встановленим постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року №987 Порядком використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, в межах видаткової частини бюджету на кожен рік.

Окрім того, суди вказали, що у постанові Верховної ради України від 20 лютого 1996 року №49/96-ВР зазначено, що до внесення відповідних змін у чинне законодавство виплати, крім пенсій, тарифних  ставок і окладів, які розраховані на підставі мінімальної заробітної плати, застосовуються в розмірах, встановлених на 1 лютого 1996 року.

ОСОБА_1, не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 27 липня 2006 року і ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 13 вересня 2006 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

В касаційній скарзі позивач стверджує, що відповідно до положень статті 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Кабінет Міністрів України роз»яснює тільки порядок застосування вказаного закону, а не змінює розмір допомоги, визначених Законом.

Окрім того, позивач вказує, що суди мали застосовувати статтю 8 Конституції України та безпідставно послались на Закон України «Про Державний бюджет України на відповідний рік.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні фактичні обставини справи.

Позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи третьої категорії, постійно проживає в с. Н. Велідники Овруцького району Житомирської області.

Судами встановлено, що відповідно до положень статей 37 та 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на відповідні компенсації, доплати та допомоги.

Статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,

які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( у відповідній редакції) встановлеювалось, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України. Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими органами державної адміністрації або виконавчими комітетами міських Рад народних депутатів за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.

Статтею 39 названого Закону встановлено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відмовляючи ОСОБА_1 в позові суди посилались на положення постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З висновком судів про безпідставність заявленого ОСОБА_1 позову колегія суддів Вищого адміністративного суду України погодитись не може через наступне.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 37 та 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у відповідній редакції)  передбачено виплату відповідних компенсації та грошової допомоги кратних мінімальній заробітній платі.

Встановлений у 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836 розмір доплат та компенсаційних виплат протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті 37 та 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та законодавство щодо розміру мінімальної заробітної плати за відповідні роки, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996року № 836.

Оскільки не проведення Кабінетом Міністрів України підвищення розмірів доплат, пенсій і компенсацій не може бути підставою для позбавлення громадян права на виплати в розмірах, що передбачені безпосередньо Законом, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню.

Фактичні обставини справи, які б свідчили про обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми судами не досліджувались.

Враховуючи, що нез»ясування фактичних обставин справи щодо обгрунтованості заявленої ОСОБА_1 до стягнення суми коштів може призвести до неправильного вирішення спору, а, в силу положень статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що справа має бути направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

                                        УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Овруцького районного суду 27 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 13 вересня 2006 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об»єднання «Південно-Західна залізниця» та Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

 

Головуючий                                                                        

 

судді:                                                                                    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

   01010, Україна, місто Київ, вул. Московська, 8

__.  .2008 № К-31814/06        

	ОСОБА_1,  11100,  Житомирська область,  Овруцький район, с.Н.Велєдніки    Державному територіально- галузевому об»єднанню «Південно- Західна залізниця»,  01034,  м. Київ, вул. Лисенка,6    Управління праці та соціального  захисту населення Овруцької  районної державної адміністрації  Житомирської області,  м. Овруч, вул. Леніна, 17

 

Направляється копія ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2008 року з приводу розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 13 вересня 2006 року та постанову Овруцького районного суду 27 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об»єднання «Південно-Західна залізниця» та Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», до відома.

 

Додаток: копія ухвали.

 

 

 

Суддя

Вищого адміністративного суду                                      Матолич С.В.

України