ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
02 липня 2008 р. |
№ 1/52/20-75 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
Головуючого: |
Дунаєвської Н.Г. |
|
Суддів : |
Михайлюка М.В., Воліка І.М., |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
Підприємця ОСОБА_2 |
|
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 03.03.2008 р. |
|
|
у справі |
№ 1/52/20-75 господарського суду Волинської області |
|
за позовом |
Підприємця ОСОБА_1 |
|
до |
Підприємця ОСОБА_2 |
|
про та за зустрічним позовом до про |
зобов'язання виконати умови договору та визнання права власності Підприємця ОСОБА_2 Підприємця ОСОБА_1 розірвання договору інвестування будівництва |
|
за участю представників сторін : |
|
позивача |
ОСОБА_1., |
|
відповідача |
ОСОБА_3, ОСОБА_4, |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Волинської області від 22.11.2007 р. (суддя Гончар М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2008 р. (Орищин Г.В., Галушко Н.А., Краєвська М.В.) первісний позов задоволено: визнано за позивачем право власності на 2/15 частки приміщення "Книжкового пасажу" у м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 35 а. Стягнуто з відповідача на користь позивача 12006,82 грн. збитків та судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішення, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив рішення у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарським судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановив апеляційний господарський суд, на підставі рішення Луцької міської ради від 29.03.2002 р. № 20/8 "Про надання земельної ділянки на умовах оренди ОСОБА_2 для влаштування та обслуговування "Книжкового пасажу" на вул. Л. Українки", Луцька міська рада та ПП ОСОБА_2 уклали договір оренди земельної ділянки строком на 25 років.
Рішенням виконкому Луцької міської ради № 183 від 21.05.2002 р. відповідачу надано дозвіл на будівництво "Книжкового пасажу".
22.07.2002 р. сторони уклали договір інвестування будівництва "Книжкового пасажу" (надалі - Договір) з метою вкладення інвестором (позивачем) коштів для будівництва забудовником "Книжкового пасажу" для набуття права спільної часткової власності на об'єкт будівництва.
Відповідно до п. 1.1 Договору інвестор (позивач) надає забудовнику (відповідачу) кошти, пропорційні 2/15 суми витрат забудовника на проведення робіт по будівництву "Книжкового пасажу" в м. Луцьку по вул. Л. Українки.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що перерахунок коштів на будівництва здійснюється інвестором згідно з кошторисом, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок забудовника, або готівкою в сумі 5220 умовних одиниць по курсу гривні. Кошти вносяться поетапно, а саме: у сумі 4220 у.о. по курсу гривні вноситься до 22.07.2002 р., залишок суми вноситься у 5-денний термін після підписання акту про прийняття в експлуатацію завершеного будівництва об'єкту.
Окрім того, сторони погодили, що вказана сума є попередньою і у випадку, якщо після прийняття "Книжкового пасажу" в експлуатацію з'ясується, що витрати забудовника є більшими, то інвестор зобов'язаний протягом 3 днів з дня повідомлення забудовника провести додаткову оплату.
Господарський суд апеляційної інстанції також встановив, що позивач вніс перший внесок у сумі 4220 у.о. до 31.10.2002 р., що погоджено відповідачем у договорі і підтверджується його підписом на першій сторінці договору. Водночас, в травні-червні 2003 р. позивач сплатив 4254,58 грн., що підтверджується відповідними квитанціями до прибуткового касового ордеру.
По закінченні будівництва інвестор (позивач) набуває право спільної часткової власності на 2/15 об'єкта інвестиції ( п. 4.1.10 Договору).
Згідно п. 5.2.1. Договору забудовник зобов'язався здійснити будівництво об'єкта в тримісячний термін з дня підписання договору.
Акт технічної комісії про прийняття в експлуатацію "Книжкового пасажу", затверджений наказом управління містобудування та архітектури виконкому Луцької міської ради № 101/1 від 14.04.2004 р.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору в частині своєчасного будівництва об'єкта та передачі у власність позивача частини об'єкта "Книжкового пасажу", позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача передати позивачу у спільну часткову власність 2/15 частки приміщення "Книжкового пасажу" у м. Луцьку, вул. Лесі Українки, 35 а, а також відшкодувати збитки заподіянні внаслідок порушення умов Договору.
ПП ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до позивача про визнання договору інвестування будівництва недійсним.
Господарські суди, задовольняючи первісний позов у частині визнання спільної часткової власності позивача на 2/15 частки приміщення "Книжкового пасажу", зазначили, що позивач на виконання умов Договору провів оплату у сумі 4220 у.о.
Факт існування кошторису підтверджується дозволом міської інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт № 77 від 10.07.2002 р., згідно з яким проектна документація погоджена та зареєстрована Луцьким міським управлінням містобудування та архітектури № 226/103/1 від 25.03.2002 р.
Відповідно до п. 5.2.3 Договору на забудовника (відповідача) покладено обов'язок розробити проектну документацію на будівництво "Книжкового пасажу".
У разі виникнення обставин, які потребують зміни умов договору, одна сторона повинна попередити про це письмово другу сторону за три дні. Про зміни умов договору складається додаткова угода, яка підписується сторонами та є невід'ємною частиною договору (п. 10.4 Договору).
Копія додаткової угоди, яка надана відповідачем не містить дати її укладення та підпису позивача, а відтак не взята судом до уваги та не визнана угодою у розумінні п. 10.4 Договору.
Водночас, апеляційний господарський суд зазначив, що листи відповідача з пропозицією змінити умови договору та здійснити доплату від 18.07.2003 р., 22.08.2003 р., 04.09.2003 р. не містять обґрунтування необхідності таких змін та розміру суми доплати. До того ж, до матеріалів справи долучено лист, підписаний інвесторами, в тому числі і позивачем, в якому повідомлено забудовника про ненадання згоди на зміну умов договорів інвестування "Книжкового пасажу".
Відповідач не надав суду доказів звернення до суду з вимогою про розірвання Договору інвестування будівництва.
Таким чином, господарські суди прийшли до висновку, що відповідач не змінивши умов Договору та не розірвавши Договір відмовився від виконання від умов Договору та в порушення умов Договору не передав позивачу частку "Книжкового пасажу" після введення його в експлуатацію.
Як зазначив апеляційний господарський суд, відповідач не надав суду та експертам проектно-кошторисної документації станом на час укладення Договору та початок будівництва (2002-2003 р.р.) та актів приймання-передачі виконаних робіт. Наявні в матеріалах справи висновки судових будівельно-технічних експертиз містять різну вартість об'єкта будівництва, до того ж ця вартість встановлювалась станом на 2005-2007 р., а не на час проведення будівництва. Відтак, суд оцінив наявні у матеріалах справи висновки судово-будівельних експертиз в сукупності з іншими доказами.
Господарські суди прийшли до висновку, що відповідач належними доказами не довів дійсної вартості понесених ним витрат на будівництво "Книжкового пасажу", натомість, згідно умов договору та кошторису вартість інвестування складала 5220 у.о., яка сплачена позивачем поетапно: у 2002 р. - в сумі 4220 у.о. та в 2003 р. - сумі 4254,58 грн.
Відповідач затримав виконання зобов'язань за договором, що спричинило значне подорожчання будівництва і поніс витрати, розцінені апеляційним господарським судом як відповідальність за ризик, пов'язаний із здійсненням будівництва, визначений п. 5.2.6 Договору.
Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Господарські суди прийшли до висновку, що оскільки відповідач своєчасно не передав у власність позивачу частину "Книжкового пасажу", позивач був змушений орендувати частину торгової площі універмагу та сплачувати орендну плату згідно договору оренди від 02.01.2006 р., укладеного позивачем та ЗАТ "Універмаг "Луцьк". На підтвердження оплати орендної плати у період з 01.05.2004 р. по 31.05.2007 р. в сумі 12006,82 грн. позивач надав реєстр прибуткових касових ордерів та довідку ЗАТ "Універмаг "Луцьк" № 45-3 від 16.07.2007 р.
Таким чином, суди задовольнили первісний позов в частині визнання за позивачем права власності на 2/15 частки приміщення "Книжкового пасажу" у м. Луцьку, вул. Лесі Українки, 35 "а" та стягнення збитків. В частині виділення конкретного контейнеру та відшкодування моральної шкоди суди відмовили в зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог в цій частині.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про розірвання інвестиційного договору, господарські суди зазначили наступне.
Відповідно до вимог ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Пунктом 10.3. Договору інвестування будівництва "Книжкового пасажу" передбачено, що за ініціативою забудовника договір може бути розірвано, зокрема, у випадку порушення інвестором умов цього договору.
Суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що позивач виконав умови договору щодо перерахунку коштів на будівництво "Книжкового пасажу" та відхилили посилання відповідача на невиконання позивачем умов договору, а саме, на відмову позивача від перерахунку коштів за додатково понесені забудовником витрати, оскільки така вимога документально необґрунтована, до того ж збільшення вартості будівництва об'єкту не погоджено сторонами договору у встановленому порядку.
Разом з тим, такі висновки господарського суду є передчасними з огляду на наступне.
Предметом первісного позову у даній справі є визнання за позивачем права власності на 2/15 частки приміщення "Книжкового пасажу" у м. Луцьку, вул. Лесі Українки, 35 а.
Як зазначає скаржник у касаційній скарзі при прийнятті рішення у даній справі суди не залучили до участі у справі осіб на права і обов'язки яких впливає рішення.
Так, до касаційної скарги скаржник додав договори інвестування будівництва "Книжкового пасажу", укладені між відповідачем у справі та ОСОБА_5 від 09.01.2004 р. № 1 (з часткою в розмірі 1/15), ОСОБА_6 від 03.03.2004 р. № 2 (з часткою в розмірі 1/15), ОСОБА_7 від 27.10.2004 р. № 3 (з часткою в розмірі 2/15), ОСОБА_8 від 12.12.2003 р. № 4 (з часткою в розмірі 2/15), ОСОБА_9 від 20.06.2003 р. № 5 (з часткою в розмірі 1/15),ОСОБА_10 від 20.06.2003 р. № 5а (з часткою в розмірі 1/15), ОСОБА_11 від 12.06.2003 р. № 6 (з часткою в розмірі 1/15), ОСОБА_12 від 29.09.2003 р. № 7 (з часткою в розмірі 2/15), ОСОБА_13 від 22.07.2002 р. № 9 (з часткою в розмірі 1/15), ОСОБА_5 від 22.02.2004 р. № 10 (з часткою в розмірі 1/15), ОСОБА_14 від 22.07.2002 р. № 3 (з часткою в розмірі 1/15), ОСОБА_15 від 22.07.2002 р. № 4 (з часткою в розмірі 1/15), ОСОБА_16 від 02.08.2002 р. № 7 (з часткою в розмірі 2/15).
За арифметичним підрахунком часток зазначених осіб вбачається, що їх частки складають 17/15 часток будівлі, тобто на одну й ту ж частку ймовірно претендують декілька інвесторів. Таким чином, судам потрібно було залучити осіб, які приймали участь в інвестуванні будівництва, з'ясувати їх дійсні права та обов'язки за договорами інвестування.
Окрім того, суди не звернули увагу та не оцінили наявні в матеріалах справи акти передачі відповідачем інвесторам приміщень "Книжкового пасажу" (т.2, а.с.12-22) за якими відповідач передав інвесторам магазини, які в паспорті технічної інвентаризації значаться за номерами 1-8, 12, 13, 14. Тобто фактично відповідач передав інвесторам за актами всі магазини, оскільки згідно технічного паспорту (т. 1 а.с. 36-38) приміщення № 9, 10, 11 це адміністративне приміщення, коридор та вбиральня, при чому коридор та вбиральня є приміщеннями загального користувння.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Господарські суди не перевірили чи зареєстровано зазначеними вище інвесторами право власності (спільної) на приміщення в "Книжковому пасажі".
Відповідно до п.3 ч.2 ст.11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд, оскільки судами не було залучено до участі у справі інших інвесторів будівництва "Книжкового пасажу".
Водночас, звертаємо увагу суду, що деякі з інвесторів мають статус підприємців, а щодо інших такі відомості відсутні, а відтак, господарському суду під час нового розгляду належить з`ясувати повне коло осіб, які підлягають залученню до участі у справі, у визначеному законом порядку забезпечити можливість такої участі, визначитись з підвідомчістю даної справи господарському суду та на підставі наданих по справі доказів встановити її фактичні обставини і в залежності від встановленого, прийняти відповідне обґрунтоване рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Волинської області від 22.11.2007 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2008 року у справі № 1/52/20-75 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Волинської області.
Головуючий, суддя Н. Дунаєвська
Судді: М. Михайлюк
І. Волік