ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2012 р. Справа № 2а/0470/5667/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луніної О.С.
при секретарі судового засідання Черпак А.Ю.
представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Синельникове та Синельниківському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Синельникове Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в:
У травні 2012 року УПФУ у м. Синельникове та Синельниківському районі Дніпропетровської області (далі -УПФУ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Синельникове Дніпропетровської області (далі -ВВД ФСС НВПЗ), в якому, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог від 10.07.2012, просив зобов'язати відповідача прийняти до заліку та включити до акту звірки суму витрат на поховання та витрат на її доставку стосовно ОСОБА_1 у сумі 273,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно доЗакону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від нещасного випадку на виробництві», Постанови Правління пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 № 5-4/4 «Про затвердження Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання»на відповідача покладається обов'язок відшкодовувати розмір допомоги на поховання осіб, які отримували пенсію по інвалідності в наслідок трудового каліцтва, проте останній безпідставно відмовляється у прийнятті до заліку такої допомоги на поховання ОСОБА_1 у сумі 273,08 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням у матеріалах справи, проте, до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд даної справи без його участі.
Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення, в яких посилався на те, що ВВД ФСС НВПЗ повинне відшкодувати втрати на поховання тільки у тому випадку, якщо причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я підтверджується висновками відповідних медичних закладів. Такі висновки у позивача відсутні, а тому не доведено причинного зв'язку смерті ОСОБА_1 з одержаним ним раніше каліцтвом. За таких обставин відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
В судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки у матеріалах справи. До суду надав клопотання, в якому просив у задоволення позову відмовити та розгляд справи провести без його участі.
У відповідності до ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви та дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що УПФУ було виплачено родині померлого ОСОБА_1, який перебував на обліку в УПФУ як отримувач пенсії по інвалідності в наслідок трудового каліцтва, допомогу на поховання в розмірі 270,94 грн., окрім цього сума витрат УПФУ на доставку такої допомоги склала 2,14 грн., що разом склало 273,08 грн.
УПФУ та ВВД ФСС НВПЗ було складено акт щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за лютий 2007 року, у якому ВВД ФСС НВПЗ не погодилось та не прийняло до заліку суму допомоги на поховання, виплаченої сім'ї померлого ОСОБА_1 у розмірі 273,08 грн.
Спеціальним законом, який регулює загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»№ 1105-XIV(далі -ЗУ № 1105), який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві
Відповідно до ст. 21 ЗУ № 1105, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Згідно з ч. 8 ст. 34 цього ж закону, У разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Положеннями абз. 2 ч. 9 ст. 34 ЗУ № 1105 встановлено, що У разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Нормами п. 3 постанови Правління ФСС НВПЗ «Про витрати на поховання у разі смерті застрахованої особи від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання»від 06.03.2006 №13, витрати на поховання проводяться робочими органами ВВД ФСС НВПЗ страхувальнику або сім'ї застрахованої особи чи іншій особі, яка здійснювала поховання у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено КМУ.
Відповідно до п. 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4 (далі -Порядок № 5-4/4), відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та інших нормативно-правових актів, а саме допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію. Розмір допомоги на поховання в частині, що підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків, визначається управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (далі - органи Пенсійного фонду), виходячи з основного розміру вищезазначеної пенсії померлого пенсіонера та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який отримував вищезазначену пенсію.
З аналізу вищенаведених норм права, суд приходить до висновку, що фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві здійснює виплату допомоги на поховання пенсіонерів лише у разі встановлення причинного зв'язку з нещасним випадком або професійним захворюванням, закон конкретизує випадки та умови виплати витрат на поховання, а саме Фонд здійснює такі виплати у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, та крім того, причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Судом встановлено, що на час підписанні акту звірки УПФУ не було надано відповідачу доказів (висновку відповідного медичного закладу) на підтвердження причинного зв'язку смерті ОСОБА_1 з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я у зв'язку з чим він одержував пенсію по інвалідності. Не було надано таких доказів і суду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що правові підстави для відшкодування відповідачем понесених УПФУ на поховання ОСОБА_1 відсутні.
При цьому, аналізуючи норми вищенаведених нормативно-правових актів суд приходить до висновку, що ні ЗУ №1105, ні Порядком № 5-4/4 не передбачений такий захист прав позивача, як зобов'язання відповідача включити до актів звірки витрати Пенсійного фонду України на виплату допомоги на поховання, виплаченої сім'ї померлого, а вказаним Порядком встановлені порядок та правила підписання актів звірки розрахунків за наявності відсутності спору щодо сум виплат.
У випадку відсутності згоди відповідача на підписання актів щомісячних звірок витрат, в тому числі відсутності згоди відповідача включити зазначені витрати в щомісячні акти звірок за особовими справами пенсіонерів, вказані спори мають вирішуватися у судовому порядку шляхом подання позовів про стягнення спірних сум, а не шляхом пред'явлення вимог про зобов'язання відповідача включити до актів звірки витрати позивача на виплату і доставку пенсій вищевказаним категоріям пенсіонерів.
Отже, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав Управління Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених витрат.
Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїх постановах від 15.04.2008р., 30.09.2008р., 23.03.2010р., а також Вищий адміністративний суд України у своїх ухвалах від 08.07.2010р. № К-10954/08, від 25.11.2010р. № К-28637/09, від 07.10.2010р. № К-14229/09, від 02.12.2010р. № К-27554/10, від 18.01.2011р. № К-22756/10.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги УПФУ про зобов'язання ВВД ФСС НВПЗ прийняти до заліку та включити до акту звірки суму витрат на поховання та витрат на її доставку стосовно ОСОБА_1 у сумі 273,08 грн. задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
п о с т а н о в и в:
У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України у м. Синельникове та Синельниківському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Синельникове Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя О.С. Луніна