ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді          Плюшка І.А.

суддів:          Панченко Н.П., Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні матеріали

касаційної скарги          Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” Приазовські електричні мережі

на ухвалу          Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2006 року;

у справі          №16/87

за позовом           Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” Приазовські електричні мережі

до           Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

про           стягнення 9851,85 грн.

За участю представників,

-          позивача -не з'явилися;

-          відповідача - не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2006 року повернуто без розгляду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі структурної одиниці Приазовські електричні мережі до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Донецької області від 27.04.2006 року на підставі ч.2 ст. 97 ГПК України.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою у справі суду апеляційної інстанції, ВАТ “Донецькобленерго” Приазовські електричні мережі (далі - Скаржник) звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу з мотивів неправильного застосування норм процесуального права і направити справу №16/87 для розгляду в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду.

Розглянувши викладені в касаційній скарзі доводи щодо необґрунтованості прийняття оскаржуваної ухвали та неправильного застосування норм процесуального права, колегія суддів приходить висновку про задоволення касаційної скарги, з наступних підстав.

Під час винесення оскаржуваної ухвали Донецький апеляційний господарський суд виходив з того, що при поданні апеляційної скарги скаржником по справі було додано фіскальний чек в якості доказу направлення копії апеляційної скарги другій стороні. Однак зазначений чек, на думку суду апеляційної інстанції не є належним доказом надсилання копії скарги відповідачу, оскільки зі змісту чеку не вбачається на яку саме адресу та якому адресату було направлено скаргу.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з мотивами якими керувався суд апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали, оскільки, відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Законом, зокрема, ст. 32 ГПК України, встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому, відповідні докази повинні бути надані суду з дотримання вимог передбачених ст. 34 ГПК України, зокрема у належній формі, та такі з якими закон пов'язує підтвердження тих чи інших обставин.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та доводи викладені в касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з доводами скаржника та виходить також з того, що при застосуванні ч. 2 ст. 97 ГПК України господарському суду необхідно враховувати те, що розрахунковий документ, виданий відправникові поштового відправлення відповідно до пункту 36 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року №1155, може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні копії апеляційної скарги і доданих до неї документів. Відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення апеляційної скарги, оскільки згідно з пунктом 78 зазначених Правил листи, бандеролі і посилки приймаються з таким описом лише за бажанням відправника, у зв'язку з чим у господарського суду відсутні правові підстави відмови у прийнятті чи залишенні без розгляду апеляційної скарги з посиланням на неналежність підтвердження направлення копії апеляційної скарги іншій стороні по справі.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, п. 2 ст. 97 ГПК також не деталізується порядок та форма доказів надсилання копії апеляційної скарги іншій стороні, а отже господарському суду необхідно виходити із загальної презумпції дотримання стороною зазначених вимог закону з огляду на додані докази відправлення у вигляді фіскального чеку, як різновиду розрахункового документу, що видається не заінтересованою особою -відділенням поштового зв'язку. Відповідно до ст. 2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 року під розрахунковим документом розуміється документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Відповідно до п. 3 Положення про форму і зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. № 614 фіскальний касовий чек на товари (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Згідно п. 3.2. зазначеного Положення фіскальний касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити, а зокрема: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати;  порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції та інше. Таким чином, виходячи зі змісту поштових операцій, як різновиду послуг, випливає, що в відповідному фіскальному чекові повинно бути зазначено, назва операції (послуги) з із зазначенням відомостей про адресата та адресанта. З огляду на зазначені положення чинного законодавства, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, щодо порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при встановленні належності поданих стороною доказів щодо доведення фактичних обставин.

Відповідно до вищевикладеного, керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹ -111¹¹, 111¹², 111¹³ ГПК України, Вищий господарський суд України у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу ВАТ “Донецькобленерго” Приазовські електричні мережі задовольнити.

2.          Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2006 року скасувати.

3.          Справу №16/87 передати до Донецького апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Головуючий                                                                                 І. Плюшко

Судді                                                                                                    Н. Панченко

                                                                                                                С. Самусенко