ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 лютого 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Ліпського Д.В.
суддів: Амєліна С.Є.,Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України у Заводському районі м.Миколаєва про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Заводському районі м.Миколаєва на постанову Заводського районного суду м.Миколаєва від 15 лютого 2006 року та на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 27 квітня 2006 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2006 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Заводському районі м.Миколаєва про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивувала тим, що відповідач неправомірно відмовив їй у перерахунку пенсії з урахуванням заробітку за роботу у м. Чорнобилі з 11 липня 2001 року, просила визнати таку відмову протиправною, зобов'язати відповідача провести перерахунок з цього часу та відшкодувати 10 000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 27 квітня 2006 року залишена без змін постанова Заводського районного суду м.Миколаєва від 15 лютого 2006 року, якою позовні вимоги були задоволені частково.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями відповідач звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального та процесуального права. Зокрема, судові рішення не містять посилання на норми права, якими керувалися суди при вирішенні спору.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального закону, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч.2 ст.220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування ухвалених по справі судових рішень.
Судами було встановлено, що 11 липня 2001 року ОСОБА_1., звернулась до Управління ПФУ з заявою про призначення пенсії як учасниці ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На час звернення позивачка мала пільги: щодо зменшення пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, пільги по обчисленню середньомісячного заробітку, передбачені ч.2 ст. 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» , а саме із заробітку за час роботи на території радіоактивного забруднення. До заяви були додані довідки, які підтверджують стаж роботи, розмір заробітної плати, а також періоди роботи у районі Чорнобиля. Управління ПФУ перевірило відомості щодо періоду роботи та місця відрядження у районі Чорнобиля та обчислило середньомісячний заробіток на загальних умовах відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Задовольняючи позовні вимоги суди дійшли до правильного висновку про те, що відповідач своєчасно не повідомив ОСОБА_1. про недоліки чи брак документів, необхідних для реалізації наданих пільг, не вжив заходів щодо надання допомоги позивачці у їх одержанні, не витребував їх за власною ініціативою, а тому обгрунтовано визнав порушеним право позивачки на отримання пенсії на пільгових умовах та зобов'язав відповідача перерахувати розмір пенсії з часу звернення за її призначенням, а саме з липня 2001 року.
Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що судові рішення не містять посилання на норми права, якими керувалися суди при вирішенні спору колегія суддів не приймає до уваги, оскільки не відповідає дійсності.
В своїх рішеннях суди керувалися Наказом Мінпраці від 30 квітня 2002 року «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», саме пунктом 5 зазначеного Порядку, який діяв на час виникнення спірних правовідносин та Постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року «Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій».
Відповідно до п.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший з усіма необхідними документами /якщо їх немає в пенсійній справі/. У разі, коли до заяви про призначення трудової пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, повідомляє заявнику, які документи повинні бути подані додатково. Аналогічні положення містить п. 142 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій.
Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Оскаржувані судові рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального закону, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230 , ч.5 ст.254 КАС України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Заводському районі м.Миколаєва відхилити, а ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 27 квітня 2006 року та постанову Заводського районного суду м.Миколаєва від 15 лютого 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України у Заводському районі м.Миколаєва про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Д.В. Ліпський
СУДДІ : С.Є. Амєлін
М.І. Гурін
М.Г. Кобилянський
В.В. Юрченко