ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

02 листопада 2006 р.

№ 14/153

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Рибака В.В., Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги

ПП “Екоенергоресурс”

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 року

у справі господарського суду

м. Києва

за позовом

ПП “Екоенергоресурс”

до	ТОВ “Ретек ЛТД”

про	стягнення 71609,26 грн.,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:

Бартош Я.М., Мелещук В.В.,

- відповідача:

Григорак Г.Ф.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2006 року ПП “Екоенергоресурс” звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ “Ретек ЛТД”  про стягнення 64512,85 грн. заборгованості за отриманий товар, 645,13 грн. –штрафної неустойки та 6451,28 грн. –збитків, пов’язаних з отриманням позивачем правової допомоги.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.04.2006 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 64512,85 грн. основного боргу, 645,13 грн. неустойки та 769,58 грн. судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 року рішення місцевого господарського суду від 18.04.2006 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.  

Не погоджуючись з прийнятою постановою ПП “Екоенергоресурс” подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 року скасувати, рішення господарського суду м. Києва від 18.04.2006 року з даної справи залишити без змін.

Доповідач: Черкащенко М.М.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 29.03.2005 року між ПП “Екоенергоресурс” (продавець) та ТОВ “Ретек Лтд” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 29/03-03.

Відповідно до умов договору, продавець зобов’язується виготовляти та систематично постачати і передавати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов’язується приймати це товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно п.4.1 договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому та готівковому рахунку протягом п’яти банківських днів з моменту складання акту приймання-здачі товару.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у покупця не виник обов’язок по оплаті за отриманий ним товар, оскільки між сторонами не були підписані акти приймання-здачі зазначеного товару.

Проте з таким висновком апеляційної інстанції судова колегія не може погодитись, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов договору, позивачем було виготовлено та поставлено за накладними заготовки, а відповідачем зазначений товар був прийнятий.

Враховуючи, що накладні за своєю суттю є актом приймання-здачі товару, то відповідно, у відповідача виник обов’язок оплатити вартість товару протягом 5 банківських днів з моменту його отримання по накладним.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем по накладним № 1 від 20.05.2005 року, № 2 від 26.05.2005 року, № 3 від 08.06.2005 року, № 4 від 16.06.2005 року, № 5 від 01.07.2005 року, № 6 від 25.07.2005 року, № 7 від 23.08.2005 року, № 8 від 05.10.2005 року на підставі договору купівлі-продажу було отримано товар на загальну суму 114512,85 грн.

Проте в порушення умов договору, відповідач частково здійснив оплату, в наслідок чого утворилась заборгованість в сумі 64512,85 грн.

Задовольняючи позов в частині стягнення суми заборгованості за отриманий відповідачем товар, місцевий господарський суд не надав належної юридичної оцінки тому факту, що в накладній № 8 від 05.10.2005 року відсутній підпис відповідача про отримання останнім заготовки на суму 7586,22 грн. (а.с.21).

Місцевий господарський суд також не врахував, що податкова накладна № 8 від 05.10.2005 року не є належним та допустимим доказом отримання відповідачем товару по накладній № 8 від 05.10.2005 року на суму 7586,22 грн., оскільки зазначена податкова накладна, як і накладна №8, складені в односторонньому порядку.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про стягнення суми боргу по накладній № 8 від 05.10.2005 року є помилковим.

В той же час, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у стягненні з відповідача 6451,28 грн. збитків, пов’язаних з отриманням позивачем правової допомоги, оскільки дані збитки, в розумінні ст. 22 ЦК України, не є реальними та не знаходяться в причинно-наслідковому зв’язку з неправомірною поведінкою відповідача.

Згідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин, рішення господарського суду м. Києва від 18.04.2006 року в частині стягнення основного боргу та штрафної неустойки підлягає скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, витребувати докази у відповідності з вимогами ст.36 ГПК України, повно, всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи позивача та відповідача, дати їм належну юридичну оцінку та прийняти законне рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 року у справі № 14/153 скасувати.

Рішення господарського суду м. Києва від 18.04.2006 року з даної справи в частині стягнення 64512,85 грн. основного боргу та 645,13 грн. штрафної неустойки скасувати.

В іншій частині рішення господарського суду м. Києва від 18.04.2006 року залишити без змін.

В скасованій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий, суддя                                                                   Н. Кочерова

Судді                                                                                     В. Рибак

                                                                                              М. Черкащенко