Справа №: 2-1491/11

РІШЕННЯ

Іменем України

"09" липня 2012 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

судді - Чохонелідзе Л.М.,

при секретарі - Борозній Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором і за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 про припинення договору поруки з 11 грудня 2008 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2009 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивує позивач наступним.

Відповідно до кредитного договору від 30.01.2007 року ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання по поверненню кредиту у розмірі 67 900 грн. 00 коп.

ОСОБА_2 є поручителем згідно договору поруки від 30.01.2007 року.

ОСОБА_1 порушував умови договору та заборгувавши 91 800 грн. 00 коп., тому публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» просить стягнути борг солідарно з боржників.

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про припинення договору поруки від 11.12.2008 року.

Свої вимоги мотивує позивач наступним.

30.01.2007 року укладено договір поруки між публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, №11112756000.

Довідка розрахунку, яка надана банком, за період з 11.12.2008 року по 31.12.2008 року містить суму заборгованості з підвищеним розміром відсоткової ставки, але поручителю по це не відомо та згоди на збільшення відсоткової ставки не надавав, тому ОСОБА_2 просить припинити договір поруки від 11.12.2008 року.

Представник публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала частково та вказала, що борг необхідно стягувати з ОСОБА_1, а свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

30 січня 2007 року ОСОБА_1 уклав кредитний договір №11112756000 з публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» і взяв на себе зобов'язання по поверненню кредиту у розмірі 67 900 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Сторонами дотримано форми кредитного договору. Позивачем заздалегідь вжито заходів для повернення кредиту.

Стаття 536 ЦК України вказує, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з того, що між публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 виникли договірні відносини з приводу кредиту, які регулюються параграфами 1, 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання в частині сплати чергових частин платежу за кредитним договором, що спричиняє наслідки щодо права вимагати стягнення простроченої заборгованості за кредитом, наявність у банківської установи права вимагати сплати процентів, належних банку, наявність у банківської установи права вимагати сплати неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

30 січня 2007 року укладено договір поруки між публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, №11112756000.

За договором поруки, ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання відповідати перед публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» за невиконання позичальником зобов'язань, що виникли з кредитного договору №11112756000 від 30 січня 2007 року.

Довідка розрахунку, яка надана банком, за період з 11.12.2008 року по 31.12.2008 року містить суму заборгованості з підвищеним розміром відсоткової ставки.

В матеріалах справи відсутні докази того, що публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» узгоджувало питання щодо підвищення відсоткової ставки з ОСОБА_2

Суд дійшов висновку, що при підвищенні відсоткової ставки за кредитним договором порушено права поручителя, так як останній не знав про всі істотні зміни до кредитного договору, про наявну заборгованість по кредитному договору, що передбачає його відповідальність в разі порушення його умов як солідарного боржника.

Крім того, поручитель не підписував додаткових угод до договору поручителя, якими б надавав згоду на збільшення обсягів своєї відповідальності, а зміна основного зобов'язання, якими збільшилась відповідальність поручителя, відбулась без його згоди, що суперечить укладеному сторонами договору поруки та є підставою для її припинення.

Стаття 559 ЦК України вказує, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Суд дійшов висновку, що у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Таким чином, публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" не надало доказів, які підтверджують наявність права стягувати заборгованість за кредитним договором з ОСОБА_2, та останній довів факт припинення договору поруки.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, сума боргу і проценти за договором кредиту підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" та припинити договір поруки.

Керуючись ст. ст. 536, 549, 559, 610, 611, 624, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" заборгованість за кредитом у розмірі 91 800 (дев'яносто одна тисяча вісімсот) грн. 88 коп. та судові витрати у розмірі 812 (вісімсот дванадцять) грн. 32 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Позовну вимогу ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Договір поруки №11112756000-П, який укладений між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» і ОСОБА_3 30.01.2007 року - припинити з 11 грудня 2008 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, особи, які не були присутні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: Л.М. ЧОХОНЕЛІДЗЕ