Справа № 22- 4495\2007 р. Головуючий у 1 інстанції - Умнова О.В.
Доповідач - Мараєва Н.Є.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.09.2007 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Мараєвої Н.Є.,
Суддів - Барановської Л.В., Остапчука Д.О.
При секретарі - Шаховніній М. О.
Розглянули у відкритому судовому засіданні в м. Києві Цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «Миколаївське» На рішення Печерського районного суду м. Києва від 23.02.2006 р. В справі за позовом ТОВ «Миколаївське» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_11. ОСОБА_12 до ТОВ «Миколаївське, ТОВ «Оксамит-сервіс» про визнання недійсним договору оренди нежилого приміщення Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,
Встановила:
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23.02.2007 р. відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Миколаївське» до ОСОБА_1., ОСОБА_2. , ОСОБА_3. , ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9 , ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12., ОСОБА_13 про відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, а також і в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1., ОСОБА_2. , ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12. , ОСОБА_13 до ТОВ «Миколаївське» та ТОВ «Оксамит-сервіс» про визнання недійсним договору оренди нежилого приміщення.
2
В апеляційній скарзі позивач просить зазначене рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні основного позову про відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову та постановити в цій частині нове рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнувши з кожного із відповідачів по 23536, 46 грн., а також судові витрати солідарно в сумі 2550 грн.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу від 31.10.2001 p., укладеного між Фондом приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва та ТОВ «Миколаївське», позивач є власником об'єкта малої приватизації - нежилого приміщення пл.231, 7 кв.м за адресою АДРЕСА_1, яке зареєстроване за ТОВ «Миколаївське» на праві комунальної власності у Київському БТІ, реєстраційний №2088-п від 12.02.2004 року.
Зазначений договір купівлі-продажу укладено відповідно до вимог ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», та згідно якого, зокрема, п.1 ст.22 - право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, що відповідає п.1.4 договору купівлі-продажу від 31.10.2001 p.; згідно п.7 ст. 23 Закону - договір купівлі-продажу підлягає реєстрації відповідною місцевою Радою, що також було виконано сторонами договору: договор купівлі-продажу був зареєстрований Фондом приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва 31 жовтня 2001 р. під № 000675/12, про що зроблено реєстраційний напис на першому аркуші цього договору.
Відповідачі 4.01.2002 р. звернулися до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Миколаївське» про зобов'язання не чинити перешкод у користуванні та виселення ТОВ «Миколаївське», просили накласти арешт на належне товариству підвальне приміщення.
Ухвалою суду від 16.01.2002 року вжито заходів щодо забезпечення позову - накладено арешт на підвальне приміщення площею 23 1, 7 кв.м. в буд. АДРЕСА_1.
4.03.2002 року відповідачі подали до суду позов про визнання договору купівлі-продажу, свідоцтва про власність недійсними та про заборону проведення будівельних і будь-яких інших робіт в належному ТОВ «Миколаївське» приміщенні по АДРЕСА_1
З метою забезпечення даного позову ухвалою суду від 5.03.2002 р. було заборонено проведення будь-яких будівельних робіт у підвальному приміщенні зазначеного будинку.
1.04.2003 року відповідачі звернулися з позовом про припинення та усунення наслідків незаконного будівництва, відшкодування моральної шкоди, в якому також просили забезпечити позов.
15.04.2003 р. ухвалою Печерського райсуду м. Києва було вдруге заборонено проводити ремонтні та будівельні роботи в підвальному приміщенні, що належнить позивачу.
В задоволенні зазначених вище позовів до ТОВ «Миколаївське» позивачам було відмовлено рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23.10.2003 p.,
3
ухвали суду від 16.01.2002 p., від 5.03.2002 p., від 15.04.2003 р. щодо вжиття заходів забезпечення позову були скасовані.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23.10.2003 р. залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29.01.2004 p.; зазначені судові рішення залишені без змін Ухвалою Верховного Суду України від 29.04.2005 р.
Рішення суду першої інстанції набрало чинності 29.01.2004 р.
Згідно ч.1 ст. 155 ЦПК України, - у разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду -особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.
Згідно ст.22 ЦПК України, - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Постановлюючи рішення в частині основного позову про відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, суд виходив, зокрема, з того, що судом не встановлено, що в разі відсутності ухвал суду щодо забезпечення позову, ТОВ «Миколаївське» реально могло б отримати доходи у визначеному в позові розмірі, що договір купівлі-продажу нежилого приміщення по АДРЕСА_1 від 31.10.2001р. відповідно до вимог закону не зареєстрований у Київському міському БТІ протягом одного місяця, що договір оренди від 28.12.2001 р. не був реалізований та не був зареєстрований у встановленому порядку протягом двох місяців, що немає підстав вважати що це приміщення використовувалось би як заклад громадського харчування і ніяких ремонтних робіт у цьому приміщенні не проводилось, що підстав вважати, що в подальшому ТОВ «Миколаївське» реально отримало б доход за вказаним договором оренди також не вбачається.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна з таких підстав.
Так, згідно договору купівлі-продажу від 31.10.2001 р. позивач є власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_1.
Згідно ст. ст.316, 317, 319 ЦК України - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно договору купівлі-продажу від 31.10.2001 р. позивач як власник нежитлового приміщення до АДРЕСА_1, планував здати його в аренду ТОВ «Оксамит-сервіс» та отримувати за це орендну плату, розмір якої згідно договору становить 13902, 00 грн. на місяць.
4
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач не мав змоги зареєструвати договір купівлі-продажу у КМБТІ, оскільки ухвалою суду від 16.01.2002р. було накладено арешт в зв'язку із розглядом цивільної справи №2-599/02, про що було зазначено у відповіді КМБТІ від 18.02.2002 р. про відмову у реєстрації договору.
Оскільки не був зареєстрований договір купівлі-продажу даного нежилого приміщення, то 5.03.2002 р. позивачу було відмовлено у нотаріальному посвідченні договору оренди.
Оскільки власник має право на свій розсуд розпоряджатися належним йому майном, а строки державної реєстрації договорів про право власності у БТІ не були визначені законом ні у минулому, ні у теперішній час, то немає підстав вважати, що позивачем порушено вимогу щодо строку державної реєстрації даного нежилого приміщення.
Не можна також погодитися із висновком суду щодо використання даного нежитлового приміщення за цільовим призначенням без проведння ремонтних робіт, перепланування, добудови, оскільки згідно п.7.1 договору оренди, укладеного 28.12.2001 р. між позивачем та ТОВ «Оксамит-сервіс», - орендар зобов'язується не здійснювати без письмової згоди орендодавця перебудову, добудову та перепланування об'єкта, що орендується.
Також, орендар самостійно і за власний рахунок здійснює ремонт об'єкта, що орендується, протягом терміну оренди; за власний рахунок усуває несправності та поломки комунікацій об'єкта, що орендується. Орендар був зобов'язаний вчасно здійснювати поточний ремонт для підтримання об'єкта у нормальному робочому стані.
Тобто, за наявності письмової згоди орендодавця орендар мав право проводити ремонтні та будівельні роботи в даному нежилому приміщенні, переобладнати його та пристосувати для використання за цільовим призначенням як заклад громадського харчування.
Проте, ухвалами суду від суду від 5.03.2002 р. та від 15.04.2003 р. було заборонено проведення будь-яких ремонтних та будівельних робіт у підвальному приміщенні зазначеного будинку.
Таким чином, позивача з вини відповідачів було позбавлено протягом тривалого часу з січня 2002 р. по січень 2004 р.(набрання чинності рішенням суду) здійснення права власності, а саме - ропорядження, користування своїм майном.
Оскільки заходи забезпечення позовів було вжито судом за вимогою відповідачів по даній справі за їх позовами до ТОВ «Миколаївське» по іншій справі, де вони були позивачами, і в задоволенні цих позовних вимог судом відмовлено, то відповідно до вимог закону - ст.155 ЦПК України, - вони повинні нести віповідальність за збитки, завдані забезпеченням позову; і тому позивач правомірно просив стягнути з них збитки за період часу з березня 2002 р.(відмови нотаріального посвідчення договору оренди) по час набрання законної сили рішенням суду - січень 2004 p., розмір яких визначено вірно.
Висновок суду щодо відсутності підстав вважати, що в подальшому ТОВ «Миколаївське» реально отримало б доход за вказаним договором оренди - є хибним, а тому не заслуговує на увагу, оскільки арешт було накладено через
5
невеликий термін - два з половиною місяці після укладення договору купівлі-продажу, що не може свідчити про відсутність наміру отримувати дохід.
З огляду на викладене також не можна погодитися із доводами про те, що договір оренди було укладено без наміру створити юридичні наслідки та отримувати доход, що у разі відсутності ухвал суду щодо забезпечення позову ТОВ «Миколаївське» не могло б реально отримати доходи у визначеному в позові розмірі, оскільки переконливих доказів цьому немає, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Напроти, відповідачі своїми діями щодо ініціювання накладення арешту і заборон проводити будівельні та ремонтні роботи перешкоджали господарській діяльності ТОВ «Миколаївське», яке є законним власником даного нежилого приміщення по АДРЕСА_1.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому його належить скасувати і постановити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, встягнувши з відповідачів ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12. , ОСОБА_13 по 23536, 46 грн. з кожного, а також судові витрати солідарно в сумі 2550 грн.
В, решті рішення залишити без змін.
Кеуючись ст. ст.303, 304, 307, 309, 313-315, 218, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Вирішила:
Апеляційну скаргу ТОВ «Миколаївське» - задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 11.10. 2006 р. - в частині основного позову про відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову - скасувати і постановити нове, яким позов ТОВ «Миколаївське» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13про відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову задовольнити, стягнути з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13на користь ТОВ «Миколаївське» завдані збитки в сумі по 23.536, 46 грн.(двадцять три тисячі п'ятсот тридцять шість грн.) з кожного, а також судові витрати солідарно в сумі 2550 грн.; в решті рішення залишити без змін.
Рішення може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.