Справа №22-5440                                             головуючий у 1-й інстанції Поліщук Н.В.

                                                                            Доповідач: Гончар В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

20 вересня 2007 року         колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.  Києва в складі:

Головуючого: Гончара В.П.

Суддів: Корчевного Г.В.,  Коротуна В.М.

При секретарі: Ліліцькому Р.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк» про рекструкту-ризацію боргу та встановлення факту за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк« на рішення Оболонського районного суду м.  Києва від 16 квітня 2007 року,  -

встановилa:

У липні 2006 року Відкрите акціонерне товариство «Аграрний комерційний банк»(далі ВАТ Агрокомбанк) звернувся в суд із вказаним позовом,  в якому зазначав,  що 27.03.2003 року сторонами було укладено договір про відкриття кредитної лінії №44/2003 року.

Відповідно до вказаного договору відповідач отримав 60 тис.  дол.. США.

В порядку забезпечення виконання зобов'язання між сторонами було укладено договір застави квартири АДРЕСА_1

У встановлений договором строк відповідач отриману суму не повернув.

11 січня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1

01 лютого 2006 року Державною виконавчою службою в Оболонському районі м. Києва відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого напису.

Посилаючись на викладені обставини та з урахуванням того,  що відповідачі в добровільному порядку відмовляються звільнити квартиру,  позивач просив виселити ОСОБА_1.  та ОСОБА_2.  із займаної квартири.

Не погоджуючись із позовними вимогами,  ОСОБА_1 предявив зустрічний позов,  яким просив рішенням суду встановити виплату боргу в розмірі 500 дол. США щомісячно до погашення боргу,  визнати факт пролонгації строків оплати по зобов'язанням перед банком від 27 березня 2003 року та встановити факт пролонгації сторонами погашення боргу.

Рішенням Оболонського районного суду м.  Києва від 16.04.2007 року в задоволені позову ВАТ «Агро комбанк» до ОСОБА_1,  ОСОБА_2.  про виселення та зустрічному позові ОСОБА_1  до ВАТ «Агро комбанк» про реструктуризацію боргу та встановлення факту було відмовлено.

В апеляційній скарзі ВАТ «Агро комбанк» просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ВАТ «Агро комбанк» скасувати та ухвалити нове рішення,  яким задовольнити позовні вимоги.

2

Вказує на те,  що суд у порушення вимог  ст.. 109 ЖК України не висилив відповідачів із жилого приміщення переданого в іпотеку і на яке було звернуто стягнення.

В суді апеляційної інстанції представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив про їх задоволення.

Представник ОСОБА_1.  проти доводів апеляційної скарги заперечував,  просив її відхилити,  а рішення суду залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність постановленого в цій частині рішення,  колегія суддів приходить до висновку,  що скарга підлягає задоволенню.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог як встановив суд та вбачається із матеріалів справи,  10.07.2003 року ОСОБА_3. придбав у ОСОБА_4. двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2. Вказаний договір 20.08.2003 року зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації за №8703 (а. с.  7).

У цій квартирі проживає відповідач,  чого вона не заперечує.

Доказів,  які б свідчили про те,  що між сторонами існує домовленість про проживання

останньої в жилому приміщенні після виникнення у позивача права власності на нього, не подано.

Оскільки право на проживання у жилому приміщенні ОСОБА_4. після відчуження квартири втратила,  але продовжує користуватись нею,  то суд прийшов до обґрунтованого висновку що нею чиняться перешкоди ОСОБА_3.  у користуванні належною йому власністю та правильно,  на підставі  ст.  ст. 4,  48 Закону України «Про власність»,  задовольнив заявлений ним позов.

Посилання апелянта на те,  що договір укладався про людське око,  сторони не мали наміру створити юридичні наслідки,  а тому він є недійсним,  не впливають на законність постановленого рішення.

Укладений договір у встановленому порядку ніким не оспорений,  позов з цього приводу не поданий і предметом розгляду не був.

В такому випадку,  з врахуванням положень  ст. 15-1 ЦПК України,  суд не повинен був з'ясовувати обставини на які посилається апелянт в скарзі.

ОСОБА_4. була належним чином повідомлена про час і місце слухання справи,  телеграма про виклик до суду містила в собі всі дані,  вказані в  ст. 92 ЦПК України і була вручена її чоловікові (а. с.  29-31). Тобто встановлені главою 8 ЦПК України вимоги цивільного процесуального законодавства про виклик сторони в судове засідання були дотримані.

В розгляді справи брали участь два представники відповідачки (а. с.  35-35зв.),  клопотань про відкладення слухання справи в зв'язку з її неявкою не заявлялось,  про причини,  які б свідчили про поважність неявки в суд,  не повідомлялось.

Постановлене рішення не перешкоджає пред'явленню позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Крім наведених,  інших доводів щодо незаконності рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містить в зв'язку з чим,  виходячи з положень  ст. 301 ЦПК України,  апеляційний суд позбавлений можливості перевіряти правильність зроблених судом висновків поза межами цих доводів.

Виходячи з викладеного підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись  ст.  ст. 301,  305,  306,  312 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 29.12.2004 року залишити без змін.