Справа № 11-762 2006р. Головуючий у 1-й інстанції - Прокудіна Н.Г. Категорія - ст. 185 ч.2 КК Доповідач - Пархоменко О.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року жовтня 19 дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Лугового М.Г.,
суддів - Пархоменко О.М., Олійника В.Б.,
з участю
прокурора - Ворфоломеєвої Н.О.,
адвоката - захисника ОСОБА_1,
засудженого - ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Зарічного районного суду міста Суми яким, - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1; раніше судимий:
22.08.1988р. за ст.206 ч.2 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст.46-1 КК України, з відстрочкою виконання вироку та 2 роки; 28.08.1989р. постановою суду, відстрочка виконання вироку скасована, направлений в місця позбавлення волі; 8.01.1992р. за ст.140 ч.2 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки; 3.08.1994р. за ст.196-1 ч.І КК України до позбавлення волі строком на 1 рік; 5.10.1994р. за ст.ст. 140 ч.3,140 ч.2,145 ч.І, 42 ч.З КК України до позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців; 13.01.1999р. за ст.229-6 ч.І КК України до штрафу у розмірі 1100 грн.; 24.03.2000р. за ст.ст. 140 ч.З, 142 ч.З, 140 ч.2, 229-6 ч.2, 42 КК України до позбавлення волі строком на 6 років 6 місяців; 10.03.2005р. постановою суду звільнений умовно-достроково на 10 місяців 16 днів; засуджений за ст.185 ч.2 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки; за ст. 357 ч.З КК України до обмеження волі строком на 2 роки.
На підставі ст.70 ч.І КК України, за сукупністю злочинів, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано покарання у виді 10 місяців позбавлення волі за вироком суду від 24 березня 2000 року і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 10 місяців.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1060 грн. та судові витрати; пов"язані з проведенням товарознавчої експертизи, у розмірі 44 грн. 06 коп. на користь держави.
Як зазначено у вироці ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за скоєння такого злочину.
13 листопада 2005 року ОСОБА_2, знаходячись у квартирі АДРЕСА_2, близько 19 години 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп"яніння, таємно викрав майно та гроші потерпілого ОСОБА_3. на загальну суму 1068 грн. та його важливі особисті документи: свідоцтво про народження, військовий білет, дві пластикові картки "Приват-Банк", одну пластикову картку банку "Аваль".
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. Свої вимоги мотивує тим, що злочин він не скоював. Наводить свій аналіз доказів по справі, зокрема, посилається на ті обставини, що свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5 свої покази у судовому засіданні змінили на його користь. ОСОБА_6 допустив грубе порушення норм кримінально-процесуального закону при розслідуванні його кримінальної справи; дільничі інспектора Руденко і Гладченко упереджено до нього відносяться, суддя та прокурор були необ"єктивними при розгляді кримінальної справи - все це і явилося причиною його незаконного засудження.
Заслухавши доповідь судді, засудженого та захисника, які підтримали доводи апеляції засудженого ОСОБА_2, висновок прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується сукупністю доказів, зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_3., що саме після відвідання його квартири ОСОБА_1 13 листопада 2005 року після 19 години у нього пропала барсетка, яка висіла на дверях, у залу і там же знаходився ОСОБА_1. У барсетці були гроші в сумі 1010 грн., його документи, 2 пластикові картки "Приват-Банк", 1 пластикова картка банку "Аваль". Через деякий час до нього приходила знайома ОСОБА_1, ОСОБА_3, і прохала, щоб він забрав заяву із міліції. Свідок ОСОБА_7, покази якого були досліджені судом, показав, що дійсно 13 листопада 2005 року після 19 години до них у квартиру заходив ОСОБА_1 і після того як пішов, виявили зникнення барсетки брата з грошима та документами. Через деякий час сусідка ОСОБА_4 повідомила, що до них заходив ОСОБА_1, при собі мав барсетку і збирався складати протокол. Свідок ОСОБА_8 покази якого були досліджені судом, підтвердив, що 13 листопада 2005 року ввечері до його квартири заходив ОСОБА_1. У руках у нього була барсетка. Зі слів дружини йому відомо, що ОСОБА_1 хотів складати протокол. Із матеріалів виїмки відеофайлів та розпечатай із банкомата "Приват-Банк" розташованого по АДРЕСА_3 вбачається обличчя ОСОБА_3, яка 15 листопада 2005 року намагалася використати пластикові квартки, викрадені у ОСОБА_7.
Доводи ОСОБА_1 про його безпідставне засудження є необгрунтованими.
Суд першої інстанції повно дослідив зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку і обгрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1.
Суд критично віднісся до показів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і даючи їм аналіз в тій частині, що ОСОБА_4, змінивши покази в суді пояснила - в період перебування ОСОБА_1 у квартирі її чоловіка, у руках засудженого барсетки не бачила, ОСОБА_3., що З пластикові картки банку "Аваль" та "Приват-Банку" їй дав не засуджений, а зовсім інша людина, ОСОБА_8 - зазначив, що ці пояснення не відповідають дійсності і свідки намагаються пом"якшити участь ОСОБА_1 у скоєному.
Зокрема, суд проаналізувавши покази цих свідків на досудовому слідстві, пояснення ОСОБА_4 на очній ставці з ОСОБА_2, вказав чому не може покласти в основу вироку їх покази дані на судовому слідстві.
Є необгрунтованими та спростовуються зібраними у справі доказами твердження про те, що до скоєння злочину причетна інша особа, ОСОБА_8, який зі слів ОСОБА_3, дав їй пластикові картки.
У судовому засіданні був допитаний ОСОБА_8, який заперечував свою причетність до крадіжки майна потерпілого.
Покази цього свідка узгоджуються з показами потерпілого ОСОБА_3., котрий пояснив, що ОСОБА_8 дійсно 13 листопада 2005 року зранку приходив у квартиру, але майно не брав. Він перед приходом ОСОБА_1 ходив із барсеткою до магазину.
Аналогічні покази і свідка ОСОБА_3.
Предметом розгляду судом першої інстанції були і твердження ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про застосування недозволених методів слідства. Із матеріалів перевірки проведеної прокуратурою Зарічного районного суду м.Суми не вбачається підстав для порушення кримінальної справи.
Апеляція засудженого стосовно незаконності рішення прокурора та районного суду залишена без задоволення.
Таким чином, суд першої інстанції повно дослідив зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку і обгрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, кваліфікувавши його злочинні дії за ст.ст. 185 ч.2, 357 ч.З КК України.
Порушень чинного законодавства, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі не вбачається.
Міра покарання ОСОБА_2 обрана у відповідності до вимог закону з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчинення злочинів, даних про особу засудженого та всіх обставин, які впливають на призначення покарання. Колегія суддів вважає, що призначене в даному випадку покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Зарічного районного суду міста Суми від 16 червня 2006 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.
Головуючий - Луговий М.Г.
Судді - Пархоменко О.М., Олійник В.Б.