Справа № 0308/2471/2012 Провадження №11/0390/485/2012 Головуючий у 1 інстанції:Барчук В.М.

Категорія:ч.2 ст.186 КК України Доповідач: Хомицький А. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді -Хомицького А.М.,

суддів - Польового М.І., Силки Г.І.,

за участю прокурора - Кухтей-Хилюк Л.В.,

захисника - ОСОБА_1,

засудженого -ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду від 24 травня 2012 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, працює у ТзОВ «Кромберг енд Шуберт», раніше судимий:

1) вироком Луцького міськрайонного суду від 12.11.2003 року за ст.ст. 186 ч.3, 69 КК України до 3 років позбавлення волі;

2) вироком Луцького міськрайонного суду від 15.02.2007 року за ст.ст. 186 ч.2, 71 КК України до 4 років позбавлення волі, -

засуджений за ст.186 ч.2 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишено попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання визначено обчислювати з 15 грудня 2011 року.

Вироком вирішено долю речових доказів у справі.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області,

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 14 грудня 2011 року близько 21 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння біля приміщення ВПУ № 9, що по вул. Бенделіані в м.Луцьку, повторно, з метою заволодіння чужим майном застосував насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_3, що виразилось у нанесенні йому удару кулаком в область грудної клітки, від якого останній отримав фізичний біль, відкрито викрав у нього гаманець, вартістю 100 грн., в якому знаходились 3 грн., мобільний телефон марки «Nokia 1208 »вартістю 250 грн., у якому була картка оператора мобільного зв'язку МТС та пластикову картку «Приватбанк», а всього - на загальну суму 353 грн.

У поданій на вирок апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок відносно нього скасувати у зв'язку із однобічністю досудового і судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а справу направити на додаткове розслідування. Зазначає, що його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, оскільки будь-якого фізичного чи психічного впливу на потерпілого при викраденні його майна не чинив. Вважав, що викрадає майно таємно, а тому показання потерпілого про протилежне є суперечливими та безпідставними. Крім цього, під час розслідування справи, всупереч вимогам ст.ст. 45, 46 КПК України , йому як особі, що має психічні вади, не було забезпечено захисника.

У своїй апеляції захисник ОСОБА_1 просить вирок відносно ОСОБА_2 змінити - перекваліфікувавши дії останнього з ч.2 ст.186 КК України на ч.2 ст. 185 КК України, призначити за цією статтею найбільш м'яке покарання. Зазначає, що висновки, викладені у вироку суду, не відповідають фактичним обставинам справи, що потягнуло за собою невірну кваліфікацію дій та засудження ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України. Зокрема, показання потерпілого ОСОБА_3А є нечіткими, непослідовними та суперечливими. Спочатку він стверджував, що під час викрадення його майна він отримав удар в голову, а потім - в грудну клітку. Інші докази в справі не можуть також братися до уваги судом, оскільки однозначно не підтверджують факт вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, пояснення захисника ОСОБА_1, яка просила вирок змінити і перекваліфікувати дії засудженого із ч.2 ст. 186 КК України на ч.2 ст. 185 КК України, пояснення засудженого ОСОБА_2 який підтримував свою апеляцію та захисника, підтвердивши свою позицію і при проведенні судових дебатів та в останньому слові, прокурора про залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати дійшла висновку, що апеляції засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, ґрунтується на об'єктивно досліджених доказах, які всебічно і повно перевірені судом з дотриманням вимог кримінально -процесуального законодавства, яким суд дав належну оцінку.

Посилання засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 в апеляціях на те, що у справі неповно і однобічно проведено досудове і судове слідство та висновки, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, є непереконливими і спростовуються сукупністю наявних доказів.

Так, згідно показань потерпілого ОСОБА_3 він 14 грудня 2011 року біля ВПУ № 9 зустрівся з засудженим та випив з ним горілки, після чого присів біля дерева. Побачивши це, ОСОБА_2 підійшов до нього та , погрожуючи, обшукав його кишені, вдарив у грудну клітку та викрав у нього гаманець, гроші, мобільний телефон та пластикову картку.

Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_4 показав, що він у цей день ніс службу разом із іншими працівниками патрульної служби. Їх автомобіль зупинив потерпілий ОСОБА_3, який повідомив, що під час розпивання спиртних напоїв із незнайомим чоловіком, останній наніс йому удар та викрав у нього мобільний телефон, гаманець та кредитну картку. Через декілька хвилин цю особу було затримано, нею виявився ОСОБА_2

Зазначенні показання потерпілого та свідка об'єктивно стверджуються протоколом вилучення від 15.12.2011 року, згідно якому у ОСОБА_2 було вилучено мобільний телефон марки «Nokia 1208 », пластикову картку «Приватбанк», протоколом явки з повинною від 15.12.2011 року, згідно якому ОСОБА_2 зізнався у відкритому викраденні речей у ОСОБА_3, протоколами очної ставки від 15.12.2011 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та відтворення обстановки та обставин події від 13.01.2012 року, в ході яких потерпілий відтворив обставини відкритого викрадення у нього майна.

Посилання засудженого в своїй апеляції на те, що під час провадження досудового слідства було порушено його право на захист, не заслуговує на увагу.

Згідно акту судово-психіатричної експертизи № 20 від 11.01.2012 року ОСОБА_2 ознак будь-якого психічного захворювання, а рівно -тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності в період, що відноситься до часу вчинення інкримінованого йому проступку чи в даний час не виявляє, він міг і може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними (а.с. 58-59).

Із урахуванням тих обставин, що ОСОБА_2 не підпадав під категорію осіб, участь захисника у справі яких згідно ст. 45 КПК України є обов'язковою, а також що він сам відмовився від захисника під час досудового слідства з особистих причин, будь-яких порушень його права на захист колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України , а зміну його показань у судовому засіданні вірно розцінив як намагання уникнути відповідальності за вчинене.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України врахував тяжкість вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, дані про його особу, який раніше судимий за вчинення корисливого злочину, злочин вчинив у стані алкогольного сп'яніння, обґрунтовано дійшов висновку, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

А тому суд, реалізувавши принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, призначив ОСОБА_2 покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів і не є надто м'яким.

За таких обставин, підстав для зміни вироку відносно ОСОБА_2, про що ставиться питання в апеляціях, колегія суддів не знаходить.

На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області,

У Х В А Л И Л А :

Апеляції засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 24 травня 2012 року щодо ОСОБА_2 -без зміни.

Головуючий

Судді