справа № 22а-1031/2006рік категорія - трудові спори

головуючий у 1 інстанції - Мартиць О.І. доповідач - Гірський Б.О.

_{РІШЕННЯ}

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

10 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткача З.Є.

суддів - Гірського Б.О., Ткач О.І.

при секретарі - Жовняревич Т.М.

з участю апелянта ОСОБА_1, представників ТОВ "Інститут економіки і підприємництва": Білоус О.С., Гловака І.С., адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 липня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут економіки і підприємництва" м. Тернополя про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди; проведення перерахунку розміру заробітної плати і стягнення заборгованості по заробітній платі; визнання права на здійснення наукової діяльності в науково-педагогічному колективі інституту; витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11.07.2006 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут економіки і підприємництва" м. Тернополя про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди; проведення перерахунку розміру заробітної плати і стягнення заборгованості по заробітній платі; визнання права на здійснення наукової діяльності в науково-педагогічному колективі інституту; витребування майна з чужого незаконного володіння.

2

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут економіки і підприємництва" м. Тернополя в користь ОСОБА_1 230 грн. 43 коп. гарантійних виплат для працівників.

Під час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_1 частково відмовився від поданої апеляційної скарги, а саме в частині оскарження рішення суду про відмову у задоволенні його вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди; проведення перерахунку розміру заробітної плати і стягнення заборгованості по заробітній платі; визнання права на здійснення наукової діяльності в науково-педагогічному колективі інституту; витребування майна з чужого незаконного володіння і в цій частині апеляційне провадження колегією суддів закрито.

В підтриманій частині апеляційної скарги ОСОБА_1 просить рішення суду про відмову в поновленні його на роботі скасувати і ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити його вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Зокрема, апелянт зазначив, що працював проректором з методичної роботи, завідувачем кафедри загальноекономічних дисциплін товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут економіки і підприємництва" м. Тернополя і був звільнений з роботи з 04.04.2005 року, за ст. 40 п.4 КЗпП України.

Вважаючи, що прогулу 09.03.2005 року з 9 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв. (який був підставою його звільнення) він не вчиняв, перебував в цей період на своєму робочому місці, тому просив задовольнити його вимоги і поновити на роботі.

Крім того зазначив, що роботодавець звільнив його ще і в період тимчасової непрацездатності, що є також незаконно.

Представники відповідача доводи апеляційної скарги заперечили та вказали, що звільнення ОСОБА_1 з роботи проведено без порушень вимог діючого трудового законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши за матеріалами справи приведені в скарзі доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.І ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Постановляючи рішення і відмовляючи ОСОБА_1 в поновленні на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні роботодавцем не було порушено норм трудового законодавства, оскільки ОСОБА_1 вчинив прогул без поважних причин протягом робочого дня - 09.03.2005 року, а в день видачі наказу про звільнення - 04.04.2005 року певний період

з

перебував на роботі; листок непрацездатності відкрив лише в після робочий час, що не може свідчити про порушення в чомусь його трудових прав.

Однак такий висновок суду є необгрунтований.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював проректором з методичної роботи, завідувачем кафедри загальноекономічних дисциплін товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут економіки і підприємництва" м. Тернополя і наказом НОМЕР_1 від 04.04.2005 року по вказаному товариству звільнений з займаних посад з 04.04.2005 року за прогул без поважних причин - відсутність з 9.00 год. до 17.00 год. на роботі

09.03.2005 року, на підставі п.4 ч.І ст. 40 КЗпП України.

В день звільнення - 04.04.2005 року ОСОБА_1 було відкрито лікарняний листок про його тимчасову непрацездатність.

З довідки №НОМЕР_2 від 27.05.2005 року, виданої комунальним центром швидкої медичної допомоги, вбачається, що ОСОБА_1 звертався за медичною допомогою, як під час робочого дня, так і після його закінчення, про що свідчать виклики швидкої №НОМЕР_3 о 17 год. 18 хв. та №НОМЕР_4 о 23 год. 00 хв.

Відповідно до ч.З ст. 40 КЗпП України, роз'яснень, даних в п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Тому, в даному випадку розірвання трудового договору з ОСОБА_1, з ініціативи роботодавця - ТОВ "Інститут економіки і підприємництва" не може бути визнано обґрунтованим, оскільки в день звільнення працівнику був виданий лікарняний листок про його тимчасову непрацездатність.

Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми ст. 40 КЗпП України щодо недопустимості звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, тому рішення суду в частині відмови позивачу в поновленні на роботі підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового, яким слід задовольнити вимоги останнього про поновлення на роботі.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати    рішення    Тернопільського    міськрайонного    суду    від

11.07.2006 року в частині відмови в поновленні ОСОБА_1 на роботі.

Постановити в цій частині нове рішення, яким поновити ОСОБА_1на роботі на посаді проректора з методичної роботи, завідувача

4

кафедри загальноекономічних дисциплін товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут економіки і підприємництва" м. Тернополя.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут економіки і підприємництва" м. Тернополя в дохід держави судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп. (на р/р 31412537600002 УДК в Тернопільській області, МФО 838012, одержувач місцевий бюджет м. Тернополя, ідентифікаційний код 23588119, код бюджетної класифікації 220909100) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7 грн. 50 коп. (на р/р 35228007000452; банк: УДК в Тернопільській області; МФО 838012; отримувач: апеляційний суд Тернопільської області; код ЄДРПОУ: 02893456; призначення платежу: "Інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи").

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржене протягом двох місяців в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.