АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-4402/11
Головуючий по 1-й інстанції Сьоря С.І.
Суддя-доповідач: Одринська Т. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого : Одринської Т.В.
Суддів : Лобова О.А., Петренка В.М.
При секретарі: Лутицькій Л.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3
на рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 29 листопада 2011 року
та додаткове рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 2 грудня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування нежитловим приміщенням, стягнення грошової компенсації.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 29 листопада 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено частково, встановлено наступний порядок користування приміщеннями вбудованого магазину загальною площею 82, 3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 відповідно першого варіанту, що зазначений в додатку №1 до висновку судової будівельно -технічної експертизи №П -87 від 18.04.2011 року:
Виділено в користування ОСОБА_4 торговий зал «11»площею 12,6 кв.м., торговий зал «2-1» площею 6,5 кв.м., службове приміщення «7» площею 2,8 кв.м., службове приміщення «8» площею 2,7 кв.м.
Виділено в користування ОСОБА_3 торговий зал «2 -2» площею 19,1 кв.м., службове приміщення «4»площею 6, 3 кв.м., експозиційну площадку «3» площею 6,7 кв.м.
Сходи з входом до магазину, тамбур «1» площею 1,9 кв.м., топочну кімнату «9» площею 2,6 кв.м., санвузол «5», площею 1,3 кв.м., коридор «6» площею 2,7 кв.м., приміщення персоналу «10» площею 4, 2 кв.м., коридор з примірочною «12» площею 12, 9 кв.м. залишити у загальному користуванні співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Зобов'язано ОСОБА_4 за власний рахунок установити в приміщенні торгового залу «11» перегородку, для відокремлення торгового залу «11», що виділяється в користування ОСОБА_4 від коридору шириною 1,2 метри загального користування.
Зобов'язано ОСОБА_4 за власний рахунок установити у приміщенні торгового залу «2» перегородки, для відокремлення торгового залу (2 -1), що виділяється в користування ОСОБА_4, торгового залу (2 -2), що виділяється в користування ОСОБА_3 від коридору загального користування.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 у частині стягнення грошової компенсації - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 51 грн. сплаченого судового збору, 120 грн. сплачених за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи та 2040 грн. сплачених за проведення судової будівельно-технічної експертизи.
Додатковим рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 2 грудня 2011 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 4000 грн., сплачених за надання правової допомоги.
Не погодившись з даним рішенням його оскаржили в апеляційному порядку ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 29 листопада 2011 року та додаткове рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 2 грудня 2011 року, та прийняти нове рішення, яким в позові ОСОБА_4 відмовити повністю.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено, рішенням апеляційного суду Полтавської області від 14.12.2009 року за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнано право власності у рівних частках по ? частині приміщення вбудованого магазину промислових товарів загальною площею 82,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно технічного паспорту на вказане приміщення магазину, що виготовлений КП «Кременчуцьке МБТІ» станом на 11.11.2010 року, воно має загальну площу 82, 3 кв.м. та складається з тамбуру «1» площею 1,9 кв.м., торгового залу «2» площею 32,2 кв.м., експозиційної площадки «3» площею 6,7 кв.м., службового приміщення «4» площею 6,3 кв.м., санвузла «5» площею 1,3 кв.м., коридору «6» площею 2,7 кв.м., службового приміщення «8» площею 2,7 кв.м., службового приміщення «9» площею 2,8 кв.м., топочної кімнати «9» площею 2,6 кв.м., кімнати персоналу «10» площею 4, 2 кв.м., торгового залу «11» площею 18, 9 кв.м.
Згідно статті 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Як встановлено судом, між сторонами в добровільному порядку не досягнуто згоди про порядок володіння та користування спірним нежитловим приміщенням. Відповідно до висновку судової будівельно -технічної експертизи №П -87 від 18.04.2011 року поділити в натурі приміщення вбудованого магазину загальною площею 82, 3 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 між двома співвласниками не є можливим.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.
Згідно висновку судової будівельно -технічної експертизи №П -87 від 18.04.2011 року визначено два варіанти порядку користування приміщеннями спірного вбудованого магазину між двома співвласниками ( додаток №1 та №2 до висновку).
Відповідно до позовної заяви, позивачка просить встановити порядок користування спірним житловим приміщенням відповідно до першого варіанту користування, що визначений в додатку №1 до висновку судової будівельно -технічної експертизи №П -87 від 18.04.2011 року, а саме: виділити їй в користування торговий зал «11» площею 12,6 кв.м., торговий зал «2-1» площею 6,5 кв.м., службове приміщення «7» площею 2,8 кв.м., службове приміщення «8» площею 2,7 кв.м., виділити в користування відповідачці торговий зал «2 -2» площею 19,1 кв.м., службове приміщення «4» площею 6, 3 кв.м., експозиційну площадку «3» площею 6,7 кв.м., залишити у загальному користуванні співвласників - сходи з входом до магазину, тамбур «1» площею 1,9 кв.м., топочну кімнату «9» площею 2,6 кв.м., санвузол «5», площею 1, 3 кв.м., коридор «6» площею 2, 7 кв.м., приміщення персоналу «10» площею 4, 2 кв.м., коридор з примірочною «12» площею 12, 9 кв.м.
Для здійснення вказаного варіанту порядку користування приміщенням вбудованого магазину, відповідно до висновку судової будівельно -технічної експертизи №П -87 від 18.04.2011 року, необхідно провести наступні переобладнання: установити у приміщенні торгового залу «11» перегородку, для відокремлення торгового залу першого співвласника від коридору шириною 1,2 метра загального користування, установити в приміщенні торгового залу «2» перегородки, для відокремлення торгового залу першого співвласника та другого співвласника від коридору загального користування.
Зазначений варіант порядку користування приміщенням вбудованого магазину не позбавляє співвласників можливості належним чином користуватися їхнім спільним майном. Зустрічних позовних вимог про встановлення іншого порядку користування приміщеннями вбудованого магазину відповідачкою заявлено не було, клопотання про призначення повторної або додаткової будівельно-технічної експертизи з метою визначення інших можливих варіантів щодо порядку користування спірним приміщенням сторонами не заявлялось.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести, ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Позивачкою у встановленому законом порядку надано докази на підтвердження своїх позовних вимог, які ніким не спростовані, відповідачем доказів на підтвердження своїх заперечень не надано, тому суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині встановлення порядку користування приміщеннями вбудованого магазину, запропонованого позивачкою.
Враховуючи характер спірних правовідносин, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що чинним законодавством не передбачено присудження грошової компенсації у разі встановлення між співвласниками порядку користування нерухомим майном, оскільки в даному випадку не змінюється розмір ідеальних часток співвласників, а тому в задоволенні позову в цій частині відмовив.
Оскільки право власності на спірне приміщення визнано та у встановленому законом порядку зареєстровано за фізичними особами, доводи апеляційних скарг про те, що даний спір повинен вирішуватись господарським судом, не заслуговують на увагу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються в тому числі і з витрат на правову допомогу.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_4 та наданих нею уточнених позовних вимог ( а.с.3-5, 47-50) нею під час розгляду справи в суді першої інстанції були заявлені позовні вимоги про стягнення на її користь з відповідача витрат, пов'язаних з послугами адвоката в сумі 4 тис. грн., але дане питання судом при постановленні рішення по справі 29.11.2011 року вирішено не було.
Таким чином, додаткове рішенням суду від 2 грудня 2011 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 4000 грн., сплачених за надання правової допомоги, постановлено з дотриманням вимог діючого законодавства.
Доводи апеляційних скарг не містять відповідних доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія судів приходить до висновку, що рішення постановлені судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим не вбачається підстав для скасування або зміни судових рішень.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 29 листопада 2011 року та додаткове рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 2 грудня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий: Т. В. Одринська
Судді: