УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 жовтня 2006 року Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - ЛевенцяБ.Б.

суддів - Галушко Л.А., Кварталової А.М.

при секретарі -   Кодінцевої С.В. за участі позивача ОСОБА_2., його представника ОСОБА_4, відповідачки ОСОБА_3. розглянувши у відкритому судовому засіданні в  місті  Одесі апеляційну  скаргу  ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2005 року по справі   за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3про стягнення матеріальної і моральної шкоди

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2004 року ОСОБА_2 звернувся до суду із уточненим позовом до відповідачів про відшкодування шкоди, в обгрунтування якого зазначив, що 04 грудня 2004 року на пр-ті Шевченка в м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода і з вини водія ОСОБА_1, який керував автомобилем "Volvo-360" д/н 2НОМЕР_1 і ОСОБА_3, яка керувала автомобилем "Audi-100" д/н НОМЕР_2, автомобиль яким керував позивач отримав механічні ушкодження. Тому, 4547,27 грн. матеріальної шкоди за пошкодження автомобиля, 258,57 грн. витрат на проведення товарознавчого дослідження пошкоджень автомобиля, 500 грн. витрат на правову допомогу, 2 000 грн. грошової компенсації за спричинену моральну шкоду, 68 грн. сплаченого державного мита, позивач просить стягнути із відповідачів.(а.с. 2-8,36-37).

Відповідачі кожен окремо позов не визнали, ОСОБА_3 посилаючись на виключну вину ОСОБА_1, а останній на часткову вину ОСОБА_3 зазначаючи, що його автомобиль автомобилю позивача шкоди не спричинив.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2005 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі із ОСОБА_1, розмір відшкодування моральної шкоди визначений в сумі 1500 грн.(а.с. 73-74).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, а справу повернути до суду на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Апелянт та його представник, повідомлені належним чином про час та місце слухання справи, про що в справі є докази(а.с. 101,103) до суду не прибули, про причини неявки не повідомили. За таких обставин, зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка апелянта та його представника не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_3, позивач та його представник заперечували проти скарги попросили її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, осіб, приймавших участь в апеляційному провадженні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, тобто коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повно і всебічно з"ясував обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, що були досліджені в судовому засіданні, вирішив справу згідно із законом. Відповідно до вимог ст. 57 ЦПК України, пояснення сторін підлягають оцінці і перевірці поряд з іншими доказами по справі.

Справа №22-5570/2006 р.

Головуючий у першій інстанції Корчевний Г.В.

Доповідач Левенець Б.Б.

2

Постановлюючи рішення про задоволення                     позовних вимог, суд виходив із того, що

ДТП, унаслідок якої 04 грудня 2004 року відбулося зіткнення автомобілів під керуванням позивача та ОСОБА_3, сталася з вини лише водія ОСОБА_1, тому згідно до вимог 22,1188 ЦК України він і повинен нести відповідальність за заподіяну шкоду.

Проте такий висновок не є обгрунтованим, оскільки суд дійшов його з порушенням вимог статей 10, 31,60 ЦПК України, без повного дослідження обставин справи, прав і обов'язків сторін.

Відповідно до п. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 p. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну при зіткненні джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Питання про відповідальність за шкоду, заподіяну при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки, кожного з їх володільців перед іншим із них вирішується за правилами ЦК України: шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого, відшкодовується винним; за наявності вини обох володільців розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного.

При вирішенні спору суд цих вимог закону і роз'яснень не врахував і на порушення останніх не перевірив доводів ОСОБА_1 про те, що автомобілем, яким він керував, ушкоджень автомобілю позивача заподіяно не було, а зіткнення автомобіля позивача і автомобіля "Audi-ЮО" д/н НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_3 сталося з вини останньої.

Посилання в рішенні на матеріали органів ДАІ як на безсігірний доказ вини лише відповідача ОСОБА_1 у спричинені шкоди ОСОБА_2у є передчасним, оскільки постанова (висновок) органів ДАІ про обставини ДТП, дії та вину її учасників є одним із доказів, що оцінюються судом за правилами ст.212 ЦПК України.

Стягуючи із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача вартість нових деталей, суд не вирішив питання про повернення ним відповідачу пошкоджених деталей, які піддягали заміні, або їхньої вартості(а.с. 16,17,73,74).

Крім того, відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в випадку неявки сторони, або будь-якої з інших осіб, які беруть участь в справі, про яку нема відомостей, що їй вручені судові повістки. ОСОБА_1 та його представник, відповідач ОСОБА_3 не приймали участі в розгляді справи в суді першої інстанції 17 серпня 2005 року і 24 жовтня 2005 року, коли було постановлене судове рішення про що свідчить протокол судового засідання.(а.с. 58, 59, 71-72). Докази належного їх повідомлення, як це передбачено за вимогами ст. 74 ЦПК України в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд першої інстанції розглянув справу і вирішив питання про права та обов"язки особи, належним чином не повідомленої про час та місце судового засідання, чим порушив вимоги ст. 6, 27, п.1 ч. 1 ст. 169 ЦПК України, оскільки ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про час і місце розгляду своєї справи і права на участь в розгляді своєї справи, що, зважаючи на вимоги п. З ч. 1 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, розглянув справу за відсутності особи, яка мала брати участь в справі, належним чином не була повідомлена про час та місце її слухання і вирішив питання про її права та обов'язки, чим допустив порушення норм процесуального права, які перешкоджають суду апеляційної інстанції постановити рішення по суті спору. Тому, згідно до вимог п. З ч. 1 ст. 311 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в повному обсязі з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. 303, п.5 ч. 1 ст. 307, п.п. З ч. 1 ст. 311, ст.ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2005 року скасувати з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає чинності негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили, шляхом подання скарги до Верховного Суду України.