РІШЕННЯ Іменем України
04 жовтня 2006 року колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого Шестакової Н.В. Суддів Іващенко В.В. Дєдєєва Ю.С. При секретарі Антіпові Д.В.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми і моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду АРК від 23 травня 2005 року,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми і моральної шкоди, посилаючись на те, що між ними було укладено договір найму житлового приміщення, за умовами якого щомісячна сплата за проживання у АДРЕСА_1 у М.Сімферополі скаладає суму, яка еквівалентна 160 доларів США. Позивачка стверджує, що відповідачка порушила умови договору щодо строку його дії, виселила її та її неповнолітню доньку до закінчення строку проживання, тому повинна повернути 886грн., які були сплачені за договором авансом, суму інфляції, три проценти річних і відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5000грн.
Судовим рішенням позов задоволено частково, на користь позивачки стягнуто орендну плату з урахуванням індексів інфляції і трьох процентів річних у сумі 935грн. 38коп., моральну шкоду у розиірі 2500грн., судові витрати та витрати за надання правової допомоги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду у частині визначення розміру моральної шкоди і стягнути на її користь моральну шкоду у розмірі 5000грн., оскільки вона зазнала багато моральних страждань як у день незаконного виселення з квартири, так і після того, коли у неї та у її неповнолітній дочки виникли проблеми з житлом і з влаштуванням життя.
Розглянувши справу у частині стягнення моральної шкоди, заслухавши доповідача, сторони, представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частково задовольняючи позов у частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив, як зазначено у рішенні, із усіх обставин справи.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про стягнення моральної шкоди судом порушені норми матеріального права, приймаючи до уваги те, що спірними є договірні відносини.
Справа №22-6059/2006р. Головуючий в 1 інстанції Ганич М.Ф.
Доповідач Шестакова Н.В.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, у тому числі відшкодування моральної шкоди, встановлені договором або законом. Тобто у разі укладення цивільно-правового договору настають ті правові наслідки, які зазначені у договорі.
Оскільки умови договору найма житлового приміщення не містять таких правових наслідків як відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції необгрунтовано частково задовольнив позов у зазначеній частині.
Як встановлено у ч.З ст.ЗОЗ ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування, зокрема, норм матеріального права.
Приймаючи до уваги зазначене, колегія суддів вважає необхідним вийти за межі апеляційної скарги ОСОБА_1 і обговорити законність рішення суду у частині стягнення моральної шкоди.
Колегія суддів виходить з того, що позивачка взагалі не має права на відшкодування моральної шкоди у зв"язку з порушенням умов договору найма житлового приміщення, оскільки цей правовий наслідок не передбачений умовами договору. Рішення суду у частині стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові про стягнення моральної шкоди.
Керуючись ст.ст.303,307,309 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду АРК від 23 травня 2005 року у частині стягнення моральної шкоди скасувати. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди. У іншій частині зазначене рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.