УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19  вересня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних  справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді:                           Любобратцевої Н.І.

Суддів:                                             Даніла Н.М.

Чистякової Т.І.

При секретарі:  Дермоян Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки з аліментів та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 20 квітня 2006року,

ВСТАНОВИЛА: У лютому 2006року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення неустойки з аліментів, які вона отримує на утримання неповнолітньої дитини та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за рішенням суду зобов'язаний до сплати аліментів на її користь на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_3, однак відповідач аліменти перераховує несвоєчасно. Просила стягнути з відповідача на свою користь 199 грн. 18 коп. неустойки за несвоєчасну сплату аліментів, та 500грн моральної шкоди, оскільки їй не вистачає коштів на життя. Вона вимушена продавати своє особисте майно для утримання дитини.

В судовому засіданні позивачка підтримала позов в повному обсязі. Відповідач в судовому засіданні позов не визнав.

Рішенням Красногвардійського районного суду АР Крим від 20 квітня 2006року позов задоволений частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1з ОСОБА_2 неустойку з аліментів за період з жовтня по грудень 2005року у розмірі 92грн 70 коп. В задоволенні позову про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати рішення суду, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та ухвалити по справі нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, заслухавши сторони, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив з їх обгрунтованості. Колегія судців погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та законодавству.

Так, із матеріалів справи вбачається, що рішенням Красногвардійського районного суду АР Крим від 10.03.2004року з відповідача на користь позивачки стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1\4 частини всіх видів заробітку.

Із наданих сторонами копій квитанцій вбачається, що відповідач перерахував позивачці аліменти за вересень 2005року- 22.10.2005року, за жовтень та листопад 2005 року - 04.10.2006 року( а.с.3,16,17, 19)

Справа №22-4713\ 2006р    Головуючий по першій інстанції: суддя - Сологуб Л.В.

Доповідач: суддя - Чистякова Т.І.

-2-

Статтею 196 СК України передбачено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки ( пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

З урахуванням несвоєчасності сплати аліментів судом правильно визначена неустойка за прострочення сплати аліментів у сумі 92 грн 70 коп.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди, суд виходив з того, що чинне сімейне законодавство не передбачає такого виду відшкодування. З такими висновками суду також погоджується колегія суддів.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди», роз'яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової") шкоди розглядаються у випадках, коли право на її відшкодування передбачено спеціальним законодавством.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч.З ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст.П ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Доказів того, що моральна шкода спричинена протиправною поведінкою відповідача, позивачка не надала.

За таких обставин суд правомірно відмовив в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.І ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуючи висновки суду, апелянт не надала доказів, які спростовують висновки суду. Підстави до скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги відсутні.

Виходячи з наведеного, та керуючись ст. 303, 308 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду АР Крим від 20.04.2006року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України двох місяців.