Судове рішення #240957
Справа № 11-557/06

 

Справа № 11-557/06                                                     Головуючий в 1 інстанції Барчук В.М.

Категорія: ст. 309 ч. 2 КК України                                  Доповідач Хомщъкий A.M.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Луцьк                                                                                                       20 жовтня 2006 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Хомицького A.M. суддів Олексюка Я.М., Польового М.І. з участю прокурора Смолюка Б.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду від 21 серпня 2006 року, яким ОСОБА_1, уродженець м. Тернополя, мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, не одружений, не працює, раніше неодноразово судимий, останні рази: вироком Луцького міськрайонного суду від 02.06.2004 року за ст. 309 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі; вироком Луцького міськрайонного суду від 29.06.2004 року за ст.ст. 185 ч.2, 70 ч. 4 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільнений 29.03.2006 року по відбуттю покарання, засуджений, -

за ст. 309 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 визначено рахувати з 10.08.2006 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 в доход держави судові витрати по справі в сумі 141 грн. 23 коп.

Вирішено долю речових доказів по справі.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати, -

ВСТАНОВИЛА:

Даним вироком ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він повторно 06.05.2006 року у невстановленої органами досудового слідства особи незаконно придбав за 30 грн. без мети збуту та переносив при собі по вул. Пролетарській в м. Луцьку в медичному шприці об'ємом 5 см. куб. особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, вагою в перерахунку на суху речовину 0,28 г., де і був затриманий працівниками міліції.

В поданій на вирок апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій,    вказує, що свою вину він визнав, щиро розкаявся,  обіцяє стати на шлях виправлення, а тому    просить пом'якшити обране йому покарання.

В запереченні на апеляційну скаргу помічник прокурора міста Луцька, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, зазначає, що засуджений ОСОБА_1 характеризується посередньо за місцем проживання, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, знову вчинив злочин середньої тяжкості, тому вважає призначене покарання обгрунтованим, просить вирок залишити без зміни, а апеляцію засудженого без задоволення.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, міркування прокурора про залишення вироку без змін, дослідивши матеріали справи, колегія судців судової палати встановила, що апеляція засудженого до задоволення не підлягає.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який він засуджений, підтверджуються зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами, які ніким не оспорюються.

Злочинним діям ОСОБА_1 дана правильна юридична оцінка за ст. 309 ч. 2 КК України, яка також ніким не оскаржується.

При призначенні покарання суд у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_1 та конкретні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 раніше неодноразово засуджувався    за вчинення злочинів, у тому числі і у сфері незаконного обігу    наркотиків, до позбавлення волі, відбував покарання в місцях позбавлення волі, однак    невдовзі  після  звільнення     вчинив  аналогічний  злочин,  що  свідчить  про  його  небажання стати на шлях виправлення.

               При  таких  обставинах     суд   прийшов  до   обґрунтованого   висновку,   що

  виправлення  і перевиховання ОСОБА_1 не можливе    без ізоляції його від суспільства.

Разом з тим, при призначенні покарання вірно враховані судом і пом'якшуючі обставини покарання, в тому числі і ті, на які посилається в апеляції засуджений, тому правильно призначене ОСОБА_1 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 309 КК України.

За таких обставин підстав для зміни вироку та пом'якшення покарання, про що ставиться питання в апеляції, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -

УХВАЛ ИЛА: Апеляцію засудженого ОСОБА_1   залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 21 серпня 2006 року відносно нього- без зміни.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація