АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА іменем    України

19 жовтня 2006 року.                                                                                                  м. Луцьк

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі головуючого судді Расевича СІ., суддів Русинчука М.М. та Стрільчука В.А. при сек­ретарі Царук О.В. розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення сервітуту за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 липня 2006 року.

Особи, які беруть участь у справі: позивач - ОСОБА_1; представник позивача - ОСОБА_4; відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3; представник відповідача ОСОБА_5- ОСОБА_6.

Колегії суддів

встановила:

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 липня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, покликаючись на неправильне засто­сування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення та постановити нове, яким його позов задовольнити по­вністю.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що будівництво газопроводу по вул. Кузне­цова в м. Ківерці проводилось в декілька етапів різними об'єднаннями громадян по газифі­кації. Газопровід від вул. Ковпака по вул. Кузнецова до будинку НОМЕР_1 будувався в 2001 році кооперативом, головою якого був ОСОБА_1. В 2003 році член цього ж кооперативу ОСОБА_2 за власні кошти провів газопровід на іншу сторону вулиці і влаштував газопровід-ввід до квартири АДРЕСА_1.

В 2004 році з письмового дозволу ОСОБА_3 Ківерцівська дистанція колії Львів­ської залізниці продовжила вуличний газопровід по вул. Кузнецова до житлового будинку НОМЕР_2.

28 грудня 2004 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Ківерцівського управлін­ня по газопостачанню та газифікації з заявою про надання йому дозволу на підключення до вуличного газопроводу окремим вводом, в чому йому було відмовлено з посиланням на п.11 Положення про порядок газифікації будинків, що належать громадянам на праві приватної власності на території Української РСР від 28 грудня 1984 року.

Згідно ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут)

Справа № 22-Ц-938/06

Категорія - інші справи позовного провадження

Головуючий в 1 інстанції Пономарьова О.М. Доповідач Расевич СІ.

 або     іншого     нерухомого     майна     для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусід­ньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Отже предметом сервітуту виступає нерухоме майно, як певний різновид майна. Тобто сервітут може бути встановлений на земельну ділянку, інші природні ресурси або ін­ше нерухоме майно (будівлі, споруди тощо).

Позивач просить встановити сервітут на користування вуличним газопроводом, який належить відповідачу ОСОБА_2. Однак газопровід, що є предметом даного спору, не відноситься до майна, яке може бути об'єктом сервітуту відповідно до вимог ст. 401 ЦК України.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 в підтвердження своїх доводів поси­лається також на думки науковців, викладені в юридичній літературі з приводу поняття осо­бистого сервітуту. Однак, колегія суддів вважає таке посилання апелянта є безпідставним, оскільки воно не грунтується на законі і не відповідає нормам глави 32 Цивільного Кодексу України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у рі­шенні.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308,314 ЦПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 липня 2006 року в даній справі за­лишити без АДРЕСА_2.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскарже­на шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.