Справа № 22-ц-1466 2006р. Головуючий у 1-й інстанції ХитровБ.В.
Категорія 29 Суддя-доповідач Смирнова Т.В.
УХВАЛА іменем України
19 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Смирнової Т.В.
суддів - Данильченко Л.О., Ведмедь Н.І.
з участю секретаря судового засідання - Рой Я.М.
адвоката - ОСОБА_1
та осіб, які приймають участь у справі - позивачки ОСОБА_2,
представника відповідача Сумської міської ради, представника третьої
особи ПП «Рубін».
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Сумської міської ради, третя особа: приватне виробничо-комерційне підприємство «Рубін», про визнання членом сім'ї та про визнання права користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом Сумської міської ради до ОСОБА_2, третя особа: приватне виробничо-комерційне підприємство «Рубін», про виселення, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 вересня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання її членом сім'ї та визнання права користування житлом відмовлено.
Зустрічний позов Сумської міської ради задоволено.
Постановлено виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, так як вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити її вимоги в повному обсязі, а в задоволенні позову Сумської міської ради - відмовити.
В доводах скарги апелянт посилається на те, що вона 15 років знаходилась у фактичних шлюбних відносинах з наймачем квартири ОСОБА_3, вони проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом оплачували комунальні послуги, витратили
спільні кошти на ремонт квартири, разом придбали меблі та побутову техніку в квартиру. ОСОБА_2 вказує, що вона поселилась у квартирі за згодою ОСОБА_3, який при житті ніколи не ставив питання про її виселення, а тому апелянт вважає себе членом сім'ї наймача та вважає, що має право на користування квартирою.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та задовольняючи позов Сумської міської ради про виселення, суд першої інстанції виходив з того, що за життя наймач квартири ОСОБА_3 не давав своєї згоди на реєстрацію шлюбу та прописку позивачки у своїй квартирі. Це підтверджується показаннями свідка ОСОБА_4 - матері позивачки, а позивачка не спростувала цих показань і не надала безсумнівних доказів свого проживання в квартирі в якості члена сім'ї. Крім цього, позивачка, звертаючись за медичною допомогою, вказувала адресою проживання місце своєї прописки:АДРЕСА_2. За цією ж адресою проживала її донька.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення апелянта ОСОБА_2, яка підтримала доводи скарги, заперечення на ці доводи представника Сумської міської ради, колегія судців вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено судом першої інстанції, квартира АДРЕСА_1 неприватизована, наймачем був ОСОБА_3, який і був зареєстрований в даній квартирі. Інші особи в квартирі не зареєстровані, плата за комунальні послуги нараховувалась на одного мешканця.
Позивачка ОСОБА_2 постійно зареєстрована за адресою:АДРЕСА_2, де також зареєстровані і проживають її мати та донька. За медичною допомогою позивачка зверталась по місцю своєї реєстрації по АДРЕСА_3 - до Сумської міської клінічної лікарні № 1.
Доводи апелянта з приводу того, що вона викликала швидку медичну допомогу за адресою на АДРЕСА_1, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки машина швидкої медичної допомоги виїжджає за викликом на ту адресу, яку вказує сам хворий чи інші особи, і це може бути не тільки місце проживання особи, а і місце її тимчасового перебування.
Крім цього, як вбачається з довідки Сумської міської поліклініки № З (а.с.25) і це також було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 на протязі 5 років лише одного разу викликала додому, на адресу АДРЕСА_1, лікаря-терапевта з даного медичного закладу, при цьому хвора була направлена для подальшого лікування за місцем її реєстрації (АДРЕСА_4) в Сумську міську клінічну лікарню № 1.
Доводи апелянта з приводу того, що вона вселилася в квартиру за згодою наймача і за весь період проживання він ніколи не ставив питання про її виселення, колегія суддів не може визнати достатніми і переконливими, оскільки апелянт не надала ніяких доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_3 визнавав за позивачкою рівне зі своїм право проживання та користування квартирою, навпаки він не надавав згоди на прописку позивачки і не реєстрував з нею шлюбу, що підтверджується показами свідка ОСОБА_4.
Таким чином, позивач ОСОБА_2 всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України не надала в суді доказів про наявність підстав для визнання за нею права користування спірною квартирою у відповідності зі ст. 65 ЖК України, та не оспорено її право на проживання в іншому житловому приміщенні.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, надав правильну оцінку доказам по справі та правильно вирішив спір, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів:
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 вересня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.