АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ. ОБЛАСТІ
88000. м.Ужгород. вул. О.Довженка. 7 тел./факс: (03 Ш 61-53-83
Справа № 22-997 Головуючий у першій інстанції - Савицький С.А.
Доповідач - Куштан Б.П.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2006 р. колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - Куштана Б.П.,
суддів: Павліченка С.В. та Кеміня М.П.,
при секретарі Довбака Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду від 03 квітня 2006 р. за позовом ОСОБА_1 до акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» в особі Закарпатського обласного філіалу, спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст», Державної виконавчої служби в Хустському районі, ОСОБА_2 та приватного нотаріуса ОСОБА_3про визнання прилюдних торгів недійсними та скасування свідоцтва про право власності на жилий будинок, -
встановила:
у апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Хустського районного суду від 25.07.05 р. та ухвалити нове по суті позовних вимог.
Указаним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Апелянт посилається на незаконність рішення. Указує на те, що виконавче провадження мало бути зупинено через наявність рішення Хустського районного суду від 10.06.04 р. про визнання його дружини як майнового поручителя безвісно відсутньою, до участі в справі не залучена Хустська державна нотаріальна контора. Самі торги вважає фіктивними.
Закарпатський обласний філіал АППБ «Аваль» (надалі - Банк) та ОСОБА_2 подали письмові заперечення, в яких указують на необґрунтованість апеляційної скарги та недоведеність позовних вимог (а.с.234-240).
Суд першої інстанції встановив, що 02.04.02 р. між позивачем та Банком укладено кредитний договір терміном на 2 роки в сумі 45000 грн., а наступного дня - договір застави жилого будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в м. Хуст, АДРЕСА_1 Заставодавцем половини вказаного будинку став позивач, а майновим поручителем щодо іншої половини -дружина позивача - ОСОБА_4
Позичальник своїх зобов'язань не виконував, через що нотаріусом були вчинені виконавчі написи № НОМЕР_1 від 24.11,03 р. та № НОМЕР_2 від 13.12.03 р. про звернення стягнення на заставлене майно боржників. 14.01.04 р. відкрито виконавче провадження, а 24.05.04 р. - накладено арешт на жилий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку. 30.12.04 р. відбулися прилюдні торги з реалізації арештованого майна. Переможцем торгів став ОСОБА_2, який запропонував за це майно 72 300 грн., отримавши свідоцтво про придбання нерухомості з публічних торгів.
Самі торги лроведєні відповідно до вимог чинного законодавства (ст. 61 Закону «Про
виконавче провадження» і Тимчасове положення про і порядок проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна), а твердження позивача про недійсність таких через
неповідомлення його про час і місце їх проведення, занижену ціну майна та обов'язковість зупинення виконавчого провадження є безпідставними.
Окрім цього, ОСОБА_1 як боржник у виконавчому провадженні з моменту відкриття і до закінчення такого не вчинив жодних дій для повернення стягувачу заборгованої суми, свідомо уникаючи виконання зобов'язань за договором кредиту.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення - залишенню в силі, з таких мотивів.
Прилюдні торги за своєю юридичною природою - це продаж майна, на яке звернено стягнення і яке підлягає реалізації. Власником цього майна стає покупець, котрий запропонував за нього в ході торгів найвищу ціну. Таким чином, під час проведення прилюдних торгів укладається угода про передачу майна у власність, сторонами якої є покупець - учасник прилюдних торгів, котрим може бути фізична чи юридична особа, і продавець - відділ ДВС в особі спеціалізованої організації, що організовує та проводить ці прилюдні торги за договором із державною виконавчою службою.
Спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги за незалежною оцінкою. У разі якщо нерухомість за вказаною ціною не буде реалізована на перших торгах, то на повторних торгах початкова ціна, за якою вона реалізується, знижується не більше, ніж на ЗО відсотків.
Акт про проведення прилюдних торгів затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби і є підставою для видачі відповідним органом свідоцтва про право власності.
Визнання угоди недійсною можливе з підстав, передбачених Цивільним кодексом.
Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом.
Позов таких підстав не містить.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з договором від 02.04.02 р. Банк надав позивачу кредит на суму 45000 грн., який був забезпечений договором застави від 03.04.02 р. на жилий будинок і земельну ділянку АДРЕСА_1 в м. Хуст, що належали ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.4-12).
Через неповернення кредиту, 14.01.04 р. на виконання виконавчих написів нотаріуса про звернення стягнення на майно було відкрите виконавче провадження та згодом складено акт опису (а.с. 12-13,20).
Закарпатська філія спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст» на підставі договору з виконавчою службою про реалізацію арештованого майна від 08.10.04 р. декілька разів призначало торги (25.10.04 p., 26.11.04 p.) і лише 30.12.04 р. відповідно до протоколу проведення прилюдних торгів по реалізації майна переможцем став ОСОБА_2, який купив будинок за 72300 грн. (а.с.19, 48-50). Порушень установленого чинним законодавством порядку проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна не вбачається.
Тобто судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, а зібраним доказам дана належна оцінка.
Доводи апеляційної скарги про фіктивність повторних торгів є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Твердження апелянта про те, що виконавче провадження не було зупинено через визнання ОСОБА_4 як майнового поручителя безвісно відсутньою не може бути підставою для скасування чи зміни ухваленого рішення, оскільки це питання в контексті заявлених вимог безпосередньо не впливає на права та обов'язки боржника, яким є позивач.
Отже, перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів визнала, що суд першої інстанції ухвалив таке з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307 чД н.1, 308, 313, 314 ч.І п.1,315, 317, 319 ЦПК України, -
ухвалила:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
2. Рішення Хустського районного суду від 03 квітня 2006 р. залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
1.