Справа 11 а - 551                                                    Головуючий у суді І інстанції Солопов Ю.О.

Категорія ст. 122 ч. 1 КК                                       Доповідач у суді II інстанції Лещенко Р.М .

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2006 року.    Колегія суддів судової   палати   у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської  області  у складі:

головуючого - судді Зубка К.А., суддів Лещенка Р.М., Петрової І.М., за участю прокурора Черниш Г.Р., адвоката ОСОБА_1, розглянула  у   відкритому   судовому   засіданні   у   м.   Кіровограді   апеляції прокурора та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 квітня 2006 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Світловодська, мешканець м. Кіровограда, раніше не судимий,

виправданий за ч. 1 ст. 122 КК України, за відсутністю події злочину.

Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачувався у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а саме: в тому, що 12 лютого 2005 року близько 10 години біля кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого по АДРЕСА_1, він умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: забою головного мозку середнього ступеня.

Виправдовуючи ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 122 КК України, суд першої інстанції визнав добуті під час досудового слідства докази суперечливими, так як вони не дають можливості переконливо стверджувати, що саме  ОСОБА_3 заподіяв потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В своїй апеляції та змінах до неї прокурор просить скасувати виправдувальний вирок відносно ОСОБА_3 через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, та постановити новий вирок, яким визнати винним та засудити ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 122 КК України до 2 років позбавлення волі, мотивуючи це тим, що по справі зібрано достатньо доказів того, що саме ОСОБА_3 заподіяв потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження, але суд дав їм неправильну оцінку, та безпідставно виправдав останнього.

Потерпілий ОСОБА_2 в своїй апеляції також просить скасувати незаконний виправдувальний вирок суду стосовно ОСОБА_3, та постановити обвинувальний вирок, так як вважає, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги лише покази сторони обвинуваченого, не піддаючи їх ніякому сумніву, та безпідставно не прийняв до уваги докази обвинувачення, в тому числі і висновки судово-медичної експертизи, які категорично стверджують, що ОСОБА_3 завдав йому удару кулаком в область голови, чим заподіяв йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала свою апеляцію та зміни до неї, потерпілого ОСОБА_2 та його представника адвоката ОСОБА_1, які підтримали свою апеляцію, виправданого ОСОБА_3 який вважає що вирок суду зміні не підлягає, допитавши у судовому засіданні апеляційного суду виправданого ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_4, оголосивши у відповідності до ст. 306 КПК України показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, дослідивши висновки судово - медичних експертиз, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування вироку в частині виправдання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 122 КК України, та винесення стосовно останнього обвинувального вироку, з наступних підстав.

Виправданий ОСОБА_3 винним себе у заподіянні потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень не визнав, та показав апеляційному суду, що 12 лютого 2005 року не завдавав удару потерпілому, лише сварився з ним. На застосування до нього амністії не згоден.

Хоча  ОСОБА_3 і не визнав себе винним у заподіянні 12 лютого 2005 року умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2, але його вина, у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України у повному об'ємі підтверджується дослідженими під час апеляційного розгляду справи доказами.

Так, допитаний у апеляційному суді потерпілий ОСОБА_2 підтвердив, що 12 лютого 2005 року близько 10 години біля кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» в м. Кіровограді, під час сварки ОСОБА_3 наніс йому один удар кулаком в груди, та один удар кулаком в область правої скроневої ділянці голови, заподіявши закриту черепно-мозкову травму: забій головного мозку середнього ступеня.

З оголошених показань свідка ОСОБА_4  вбачається, що він бачив, як 12 лютого 2005 року після 9 години ранку біля кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» у м. Кіровограді ОСОБА_3 під час сварки вдарив потерпілого ОСОБА_2 кулаком в обличчя.

Аналогічними показаннями на досудовому слідстві та під час судового розгляду справи свідків ОСОБА_5та ОСОБА_6, які також підтвердили, що знаходячись 12 лютого 2005 року.зранку на СТО біля кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» в м. Кіровограді, бачили, як ОСОБА_3 наніс ОСОБА_2 удар в голову. Висновки ж суду першої інстанції про зацікавленість зазначених працівників міліції та свідка ОСОБА_4 ґрунтуються лише на припущеннях, та не відповідають фактичним обставинам справи, а тому колегією суддів не сприймаються як об'єктивні.

Як вбачається з висновків судово - медичної експертизи №117, додаткової судово - медичної експертизи, та комісійної судово - медичної експертизи №52-К, у потерпілого ОСОБА_2 мали місце тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: забою головного мозку середнього ступеня, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, так як вони потягли за собою довготривалий розлад здоров'я. Зазначені тілесні ушкодження відповідають строку 12 лютого 2005 року, могли виникнути в результаті одного травматичного впливу тупого предмету в ділянку голови, не виключено що і в результаті удару кулаком в ділянку голови, та відповідають свідченням потерпілого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_4 ( т.№1 а.с. 97-98,107-108; т.№2 а.с. 45-49 ).

Посилання місцевого суду про наявність в зазначених судово-медичних експертизах висновків про те, що тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_2 виникли від 3 ударів в голову, та що саме про це стверджували допитані під час судового слідства експерти ОСОБА_7 та ОСОБА_8, не відповідають дійсності, так як у друкованих оригіналах висновків вищевикладених експертиз такі ствердження взагалі відсутні, а допитаний під час судового слідства 10 квітня 2006 року судово-медичний експерт ОСОБА_8  навпаки зазначив, що тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_2 могли виникнути від одного удару в голову. Експерт же ОСОБА_7   в судовому засіданні не допитувалась.

Таким чином, оцінивши досліджені під час розгляду в апеляційному порядку докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність вини  ОСОБА_3 у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а саме: у заподіянні потерпілому ОСОБА_2    12 лютого 2005 року о 10 годині в м. Кіровограді біля кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми: забою головного мозку середнього ступеня. А тому, виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_3 підлягає скасуванню.

Призначаючи покарання ОСОБА_3, колегія суддів враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Так, ОСОБА_3 скоїв злочин середньої тяжкості, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання. Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, не встановлені.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за можливе призначити останньому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України, та, у відповідності до ст. 75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Як вбачається з свідоцтва про народження, ОСОБА_3 має доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, а тому, згідно ст.1 п.б Закону України «Про амністію» №2591-IV від 31 травня 2005 року, він підлягає звільненню від покарання, хоча той і заперечує проти застосування до нього амністії.

Керуючись ст. ст. 362, 378, 379 КПК України, колегія суддів, -

ЗАСУДИЛА:

Апеляції прокурора та потерпілого ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 квітня 2006 року в частині виправдання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 122 КК України скасувати.

ОСОБА_3   визнати винним за ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік. Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3  від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк на 1 рік.

Згідно ст. 1 п. б Закону України «Про амністію» №25 91-IV від 31 травня 2005 року звільнити  ОСОБА_3   від призначеного йому покарання.

Вирок може бути оскаржений у Верховний Суд України через Апеляційний Суд Кіровоградської області протягом одного місяця з моменту його проголошення.

Судді: