Справа 11 а - 772                                       Головуючий у суді І інстанції Солопов Ю.О.

Категорія ст. 186 ч. 2 КК                           Доповідач у суді II інстанції Лещенко Р.М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2006 року.    Колегія суддів судової  палати   у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської  області  у складі:

головуючого - судді Зубка К.А., суддів Лещенка Р.М., Ремеза П.М., за участю прокурора Голубенко Г.П., адвоката ОСОБА_1, розглянула  у   відкритому   судовому   засіданні   у   м.   Кіровограді   апеляції захисника адвоката ОСОБА_1, та засудженого ОСОБА_2 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 червня 2006 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Черкаси, мешканець м. Кіровограда, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. Стягнуто з засудженого на користь ОСОБА_3   1190 грн. матеріальної шкоди.

Зазначеним вироком ОСОБА_2 визнаний винним у відкритому викраденні 18 грудня 2004 року близько 17 години ЗО хвилин у АДРЕСА_1 майна неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3   на загальну суму 1190 грн., із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

В своїй апеляції захисник засудженого адвокат ОСОБА_1, не оспорюючи кваліфікації скоєного, просить змінити вирок суду та пом'якшити призначене ОСОБА_2  покарання, звільнивши останнього, у відповідності до ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням, посилаючись на те, що ОСОБА_2  виключно позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше не судимий, частково визнав себе винним, скоїв злочин у грудні 2004 року, і більше Закон не порушував, та що представник потерпілого просила його суворо не карати.

Засуджений ОСОБА_2 в своїй апеляції просить змінити вирок суду, перекваліфікувавши його дії з ч. 2 на ч. 1 ст. 186 КК України, та звільнити

його від відбування покарання з випробуванням, посилаючись на те, що він не застосовував до неповнолітнього потерпілого насильство, а останній сам віддав йому мобільний телефон, та що він скоїв злочин вперше, розкаюється у скоєному, обіцяє відшкодувати заподіяну шкоду, позитивно характеризується за місцем проживання, роботи та колишньої військової служби.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка вважає що вирок зміні не підлягає, адвоката  ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2, які підтримали свої апеляції, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_2  винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, що фактично ніким не оспорюється, і в повному обсязі підтверджується дослідженими під час судового слідства доказами, а саме: показаннями неповнолітнього потерпілого який стверджував що ОСОБА_2, під час відкритого заволодіння мобільним телефоном, вдарив його кулаком в лице ; його матері ОСОБА_3 яка показала, що у її неповнолітнього сина ОСОБА_3 після удару ОСОБА_2 була розбита верхня губа, показаннями самого ОСОБА_2 під час досудового слідства. Тим самим суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а тому підстав для перекваліфікації дій засудженого на ч. 1 ст. 186 КК України колегія суддів не вбачає.

Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2 суд у повному обсязі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу винного, в тому числі і те, що він позитивно характеризується, раніше не судимий, є особою яка постраждала від аварії на ЧАЕС, через що призначив йому покарання більш м'яке, ніж передбачено законом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що зазначені апеляції захисника та засудженого задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції захисника - адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 червня 2006 року відносно Литвиненка Максима Володимировича - без зміни.