Справа № 22-1152/2006 рік                   Головуючий суддя 1 інстанції: Іванків О.В.

Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 жовтня 2006 року                                                                             м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді : Василевича В.С. судців : Гордійчук С.О., Демянчук С.В. при секретарі :Чалій Н.О. розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною     скаргою     ОСОБА_1    на     рішення Володимирецького районного суду від 7 серпня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-

встановила:

Рішенням Володимирецького районного суду від 7 серпня 2006 року позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1   про    визнання    правочину    недійсним,    стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Визнано, укладеним договір купівлі-продажу автомобіля М-21251 д.н. НОМЕР_1 07 липня 2006 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в зв'язку з чим договір доручення, посвідчений того ж числа, є удаваним правочином.

Визнано договір купівлі-продажу автомобіля М-21251 від 07.07.2006 року між позивачами та відповідачем, недійсним, оскільки він вчинений під впливом обману.

Зобов'язано ОСОБА_2. та ОСОБА_3. повернути ОСОБА_1 автомобіль марки М-21251 білого кольору д.н.з.НОМЕР_1.

Зобов'язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2. та ОСОБА_3 солідарно 4000(чотири тисячі)грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. та ОСОБА_3 солідарно 500(п'ятсот) гривень моральної шкоди та ЗО(тридцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права. Суд не врахував, що автомобіль на момент надання доручення позивачам був в технічно справному стані. Крім того, сума за яку було надано автомобіль позивачам відповідає його вартості і вона була обумовлена між двома сторонами з урахуванням стану автомобіля. Позивачів ніхто не вводив в оману щодо несправності двигуна автомобіля, оскільки таких обставин не існувало. Видача генерального доручення на право володіння, користування та розпорядження автомобілем не суперечить вимогам діючого законодавства та ініціатором саме такого правочину були позивачі.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні його позовних вимог.

В запереченні на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване, просить залишити його без зміни.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд правильно виходив з того, що між сторонами мав місце договір купівлі-продажу автомобіля М-21251 д.н. НОМЕР_1  07 липня 2006 року, в зв'язку з чим договір доручення, посвідчений того ж числа, є удаваним правочином, що визнано сторонами.

Крім того, визнаючи договір купівлі-продажу недійсним суд правильно виходив з того, що він укладений внаслідок обману.

На підтвердження такого висновку в рішенні наведенні відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд.

Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини ,на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, будь-яких доказів, проте, що автомобіль був у справному стані відповідач суду не надав і судом їх не здобуто.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог.

Враховуючи, що рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права , а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду від 7 серпня 2006 року відхилити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.