Справа № 1-31/2008 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

            19 березня 2008 року                                                 м. Новомиргород

            Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді ЩЕНЮЧЕНКА С.В.,

при секретареві ТАРАН С.М.,

за участю прокурора ЦОЙ Т.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню:      

ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  уродженця та мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, жонатого, який має на утриманні малолітню дитину, 2007 р. народження, військовозобов'язаного, раніше судимого:

1)     Новомиргородським районним судом 24.03.1989 р. за ст. ст. 140 ч. 1, 141 ч. 2, 17, 140 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі та звільненого 21.01.1992 р. за відбуттям строку покарання;

2)     Кіровським районним судом м. Кіровограда 10.09.1993 р. за ст. ст. 141 ч. 2, 142 ч. 2 КК України до 8 років позбавлення волі;

3)     Новомиргородським районним судом 21.01.2004 р. за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, який звільнився 12.12.2006 р. внаслідок відбуття строку покарання та проживає по вул. Ж., 13,

в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В :

суд визнав доведеним, що 05.09.2007 р. близько 19 години підсудний ОСОБА_1, з корисливих спонукань, перебуваючи у житловому будинку брата дружини, який розташований за АДРЕСА_1 під приводом зателефонувати власній дружині, зловживаючи довірою ОСОБА_2 заволодів його мобільним телефоном “Fly - 2080” вартістю 902,50 грн. та СІМ-картою оператора мобільного зв'язку “Київ-стар” за 25 грн., завдавши потерпілому шкоди на загальну суму 927,50 грн.

Продовжуючи злочинну діяльність, в ніч на 22.12.2007 р. близько 01 години ОСОБА_1., з корисливих спонукань, з метою викрадення чужого майна, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у житловому будинку, який розташований за АДРЕСА_2., штовхнувши господаря домоволодіння на ліжко, відкрито викрав з кишені штанів ОСОБА_3. гроші у сумі 750 грн. та гаманця вартістю 40 грн., завдавши майнової шкоди потерпілому на загальну суму 790 грн.

Згаданим майном розпорядився за власним розсудом.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у викраденні чужого майна ґрунтуються на доказах, безпосередньо досліджених судом при розгляді даної справи: показаннях підсудного та інших документах.

Підсудний ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованих злочинів визнав повністю, проте від дачі показань відмовився, посилаючись на те, що органами досудового слідства правильно зазначені обставини скоєння злочинів, а також на вимоги ст. 63 Конституції України.

Суд визнає недоцільним дослідження інших доказів стосовно викладених в описовій частині вироку фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, оскільки проти цього не заперечують учасники судового розгляду. Тому суд обмежує перевірку та дослідження доказів у справі допитом підсудного за правилами ч. 3 ст. 299 КПК України.

            Таким чином, вина ОСОБА_1 у викрадені чужого майна повністю підтверджується сукупністю добутих по справі доказів, котрі узгоджуються між собою, перевірені в судовому засіданні і сумнівів у суду не викликають.

            Сукупність вище вказаних доказів, їх оцінка переконують суд, що підсудний скоїв:

1)   відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно. Тому його дії потрібно кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України;

2)   заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно. Таке діяння необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 190 КК України.

            Вирішуючи питання про відшкодування матеріальних збитків, суд виходить з того, що вказаними злочинами була заподіяна шкода потерпілим на загальну суму відповідно 927,50 грн. та 790 грн.

            ПотерпіліОСОБА_2 та ОСОБА_3. під час досудового слідства не пред'явили цивільного позову, бо викрадене майно було повернуте винним у повному обсязі (а. с. 22-23, 68).

            Тому суд зараховує вказане майно в рахунок відшкодування завданої злочином шкоди.

При призначенні міри покарання підсудному за вчинене, суд враховує скоєння умисних злочинів середньої тяжкості і тяжкого, а також особу ОСОБА_1., який раніше неодноразово засуджувався за вчинення корисливих злочинів, за місцем проживання зарекомендував себе негативно, має на утриманні малолітню дитину (а. с. 77-87).

Обставиною, що:

пом'якшує покарання підсудного, суд визнає добровільне відшкодування завданого збитку потерпілим (п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України);

обтяжує його покарання, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння (п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України).

Враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійшов висновку про неможливість виправлення підсудного без ізоляції від суспільства, а тому міркує за необхідне обрати йому покарання у вигляді позбавлення волі.

27.12.2007 р. ОСОБА_1. був затриманий по підозрі у вчиненні інкримінованого злочину, а 29.12.2007 р. - за постановою судді Новомиргородського районного суду - взятий під варту (а. с. 32, 36).

Тому за правилами ст. 338 КПК України потрібно зарахувати у термін відбування покарання час затримання з 27 по 29.12.2007 р., а також тримання підсудного під вартою під час досудового слідства з 29.12.2007 р. до розгляду справи в суді.

Керуючись ст. ст. 81, 321-324, 338, 349 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на:

1)   4 (чотири) роки - за ч. 2 ст. 186 КК України;

2)   2 (два) роки - за ч. 2 ст. 190 КК України.

За правилами ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу - взяття під варту - залишити без зміни.

Строк відбування покарання відраховувати з моменту затримання засудженого, тобто з 27 грудня 2007 року.

Зарахувати у термін відбування покарання час затримання з 27 по 29.12.2007 р., тобто дві доби, а також подальше тримання під вартою під час досудового слідства з 29.12.2007 р. до розгляду справи в суді в календарному обчисленні.

Речові докази, після набрання вироком законної сили:

мобільний телефон “Fly - 2080”, який належить потерпілому ОСОБА_2 та знаходиться у нього на зберіганні, - залишити зазначеному володільцеві;

штани потерпілого ОСОБА_3, що перебувають на зберіганні в Новомиргородському РВ УМВС, - повернути згаданому власникові.

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - у той же термін з часу вручення йому копії вироку.

Головуючий:

суддя                                                                                       С.ЩЕНЮЧЕНКО