Справа № 1321/2-588/11 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю.
Провадження № 22-ц/1390/3986/12 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської областів складі:
Головуючої судді Мі куш Ю.Р.
Суддів:Штефаніца Ю.Г. Федоришина А.В.
Секретар Дідусь О.Р.
З участю сторін по справі та іїх представників:ОСОБА_7,ОСОБА_4
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 07 грудня 2011 року,-
в с т а н в и л а :
Оскаржуваним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 07 грудня 2011 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ спільного сумісного майна подружжя задоволено повністю.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя будинковолодіння в АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_6 право власності на Ѕ Ідеальну частку на будинковолодіння в АДРЕСА_1.
Зустрічний позов (уточнені зустрічні позовні вимоги) ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ спільної власності подружжя-задовольнити частково:Визнати за ОСОБА_5 право власності на Ѕ ідеальну частину на будинковолодіння в АДРЕСА_1.
В задоволенні інших зустрічних (уточнених) позовних вимогах-відмовити за безпідставністю
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 599(п'ятсот дев'яносто девять) гривень судового збору.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 742(сімсот сорок дві )гривні судового збору.
Рішення суду оскаржила відповідачка ОСОБА_5
В апеляційній скарзі зазначае,що вважає оскаржуване рішення суду необґрунтованим та таким,що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.Судом неповно з'ясовано обставини,що мають значення для справи,висновки суду не відповідають обставинам справи,порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного її вирішення по суті,що відповідно до ст..309 ЦПК України е підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Вважае,що суд всупереч вимогам ст..10п.1ЦПК України здійснював судочинство не на засадах змагальності сторін,оскільки вона була позбавлена права щодо дослідження доказів.Всі її клопотання щодо ознайомлення із матеріалами справи.щодо витребування додаткових доказів,щодо уточнення позовних вимог судом відхилялися безпідставно.Все це в сукупності було підставою для заявлення відводу головуючій по справі судді Фарині Л.Ю.,однак відповідь була однозначною-відмовити у задоволенні відводу.,без зазначення відповідних мотивів.
Вважає незаконним рішення суду в частині щодо відмови судом у розподілі грошових коштів.,чим порушено вимоги ст..65п.1 СК України та п.2 ст.369 ЦК України.Розпоряджаючись грошовими коштами в сумі 18426,17 грн. ОСОБА_6 повинен був отримати згоду ОСОБА_5,чого зроблено не було.Відповідно до п.30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб,розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" у випадку,коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сімї чи не на її потреби або приховав його,таке майно або його вартість враховується при поділі.Висновки суду щодо розподілу коштів не відповідають обставинам справи та її доказам.
Суд першої інстанції міг збільшити її частку у будинковолодінні,залишивши всю суму коштів позивачу,адже спільне користування будинком разом із ОСОБА_6 неможливе,що підтверджується постановами Сокальського РВ УМВСУ про відмову в порушенні кримінальної справи відносно позивача.
Рішенням суду ухвалено стягнути з неї судовий збір в сумі 742 грн.Відповідно до ч.9 п.1 ст.5 Закону України „Про судовий збір" інваліди другої групи від сплати судового збору звільнені,однак цього судом не враховано.
Просить змінити оскаржуване рішення суду та задовольнити її зустрічні позовні вимоги в частині поділу грошових коштів в сумі 18426,17 грн.
Також просить постановити окрему ухвалу щодо порушення судом норм процесуального законодавства.
Заслухавши пояснення ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_4на підтримання апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги ОСОБА_6 та виступ його адвоката ОСОБА_7,вивчивши матеріали цивільної справи,колегія суддів вважає,що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Матеріалами справи встановлено,що сторони по справі бувше подружжя.Шлюб між ними розірвано 14.05.2008 року (а.с.19).
Відповідно до договору дарування від 19.10.1977 року ОСОБА_12(батько відповідачки ОСОБА_5 подарував дочці незакінчений будівництвом житловий будинок в с.Хлівчани Сокальського району (процент готовності 10%).
Згідно свідоцтва про право власності на будинковолодіння від 01.09.1999 року вбачається,що будинковолодіння в АДРЕСА_1 зареєстроване на імя ОСОБА_5(а.с.16,17).
Завершення будівництва житлового будинку та здача його в експлуатацію відбувалося сторонами по справі спільними зусиллями та коштами.
Відповідно до заяви відповідачки ОСОБА_5(а.с.108)остання уточнила свої
зустрічні позовні вимоги та просила поділити будинкоолодіння в АДРЕСА_1 порівну.
Згідно ч.3,4 ст.368 ЦК України майно,набуте подружжям за час шлюбу,є їхньою спільною сумісною власністю,якщо інше не встановлено договором або законом.
Майно,набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сімї,є їхньою спільною сумісною власністю,якщо інше не встановлено договором,укладеним у письмовій формі.
Згідно ч.2 ст.372 ЦК України,ст..70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна,що є у спільній сумісній власності,вважається,що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними,якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Виходячи із вище зазначених норм законодавства та враховуючи позовні вимоги позивача ОСОБА_6,погодження на поділ будинковлодіння відповідачки ОСОБА_5суд правильно прийняв рішення в частині розподілу спільно побудованого житлового будинку в АДРЕСА_1.
Однак,колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови суду у зустрічному позові ОСОБА_5 щодо розподілу коштів в сумі 18426,17 грн.,які знаходилися на рахунку в банку на прізвище ОСОБА_6
Зазначена сума підтверджується наявними в справі копіями рахунків,отриманих судом із акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль" на прізвище ОСОБА_6,із „Приватбанку", та із акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку(Зат)а.с.47).При підрахунку встановлено,що загальна сума коштів,які є на залишку на рахунку ОСОБА_6 на день розірвання шлюбу становить 18 426,17 грн. чого останій не заперечив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5,суд виходив із того,що позивач затратив гроші на лікування дочки ОСОБА_5,яка проживає з ним в м.Червонограді.
З такими висновками суду погодитись не можна.Рівність прав кожного з подружжя на володіння,користування і розпорядження майном,що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди на розпорядження майном,що є об'єктом права його спільної сумісної власності,передбачено частиною першою ст..63,частиною першою статті 65 СК України.
Як пояснила в суді апеляційної інстанції відповідачка ОСОБА_10 їхня дочка ОСОБА_5 1971 р.н. хворіє,однак вона постійно дає уроки англійської мови дітям та має за репетиторство оплату,крім цього вона працює офіційно про що свідчать записи у трудовій книжці (а.с.101).
Відповідно до довідки (а.с.96) №1378/01-43 від 20.10.2011 року ,виданої заступником головного лікаря з лікувальної роботи ЛОКПЛ остання госпіталізація ОСОБА_11 була з 27.11.2006 року по 18.12.2006 року. Продовження лікування в амбулаторних умовах згідно пояснень відповідачки не потребує значних витрат на які потрібна допомога батьків-пенсіонерів,оскільки дочка себе матеріально забезпечує і здатна купити ліки за свої кошти.Про витрату коштів на лікування дочки ОСОБА_5 їй нічого невідомо та згоди на використання грошей у сумі 18 426,17 грн. вона позивачу не давала.Особисто їй він з приводу цього нічого не пояснював.Здоровям дитини вона особисто цікавиться та знає ситуацію з лікуванням із слів самої дочки.
Згідно п.30 абз.2 постанови №11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб,розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено,що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сімї чи не на її потреби або приховав його,таке майно або його вартість враховується при поділі.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_5 у поділі грошових коштів між нею та позивачем ОСОБА_6 та ухвалити в цій частині нове рішення.
Крім цього, судом першої інстанції в порушення п.1 ч.9 ст.5 Закону України „Про судовий збір" стягнуто з ОСОБА_5 судовий збір в сумі 742 грн. в користь держави.
Судом не звернуто уваги на те, що остання являється інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою №331383 серія ЛВА-1 від 13.02.2004 року (а.с.18а).
Відповідно до ст..309 ч.1 п.4 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухалення нового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права.
Тому, керуючись ст..ст. 307 ч.1п.2,309 ч.1п.4,314 ч.2,316,317,319 ЦПК України,-колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовільнити.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 07 грудня 2011 року в частині відмови ОСОБА_5 в розподілі грошових коштів в сумі 18426,17 грн.та в частині стягнення з ОСОБА_5 в користь держави 742 грн.судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення,яким стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_5 9213,08 грн.(девять тисяч двісті тринадцять грн..08 коп.).
Звільнити ОСОБА_5 від сплати судового збору на підставі п.1ч.9 ст.5 Закону України „Про судовий збір".
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення,може бути оскаржене до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий:
Судді: