Справа №1490/2642/12 19.07.2012 19.07.2012 19.07.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11/1490/452/12 Головуюча суду 1 інстанції
Категорія: ст.186 ч.2 КК України Янцова О.А.
Доповідач апеляційного суду
Погорєлова Г.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 липня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Погорєлової Г.М.
суддів Гребенюк В.І., Маркової Т.О.
за участю прокурора Якименка О.П.
засудженого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 березня 2012 р., яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Секретарка Кривоозерського району Миколаївської області, раніше судимий
- 10.08.2006 р. Кривоозерським районним судом Миколаївської області за ст. ст. 186 ч.3, 185 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі з випробуванням протягом іспитового строку на 2 роки на підставі ст.75 КК України;
- 13.05.2008 р. Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за ст.185 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 1000 грн.;
- 06.07.2009 р. цим же судом за ст. ст. 185 ч.2, 304 ч.1 КК України із застосуванням ст.ст. 70, 71 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі, звільненого 07.06.2011р. за постановою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 30.05.2011р. умовно-достроково на 10 місяців 6 днів
засуджений за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст.71 ч.1 КК України частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06.07.2009 р. та остаточно призначено засудженому до відбуття 4 роки 1 місяць позбавлення волі.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 3105 грн. у відшкодування завданої злочином майнової шкоди та 1000 грн. у відшкодування завданої злочином моральної шкоди.
Також вирішено питання щодо речового доказу у справі.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у тому, що 14.01.2012 р., приблизно о 9 год. 30 хв., знаходячись в гаражі домоволодіння ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 після того, як він продав їй старий акумулятор, у нього виник умисел на відкрите заволодіння майном ОСОБА_5 Усвідомлюючи, що його дії носять відкритий характер, ОСОБА_3 в присутності ОСОБА_5 відкрито заволодів належними їй грошима у сумі 3105 грн., які знаходились у сумці на столі в гаражному приміщенні. Після цього він з викраденими грошима поїхав з місця події на автомобілі ГАЗ-31029 «Волга» та розпорядився ними на власний розсуд.
За змістом апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, кримінальну справу закрити у зв'язку з необґрунтованим засудженням. Стверджує, що потерпіла сама помилково віддала йому гроші, переплутавши його з іншою особою. Наводить, що на електричній опорі поблизу домоволодіння ОСОБА_5 знаходиться відеокамера, яка зафіксувала подію і що суд відмовився дослідити відеозапис. Також посилається, що в судовому засіданні не досліджені усі докази у справі.
Стверджує про фальсифікацію справи на досудовому слідстві з метою прикриття працівниками міліції незаконної діяльності ОСОБА_5 з прийому металобрухту. Посилається на порушення під час досудового слідства його права на захист. Вказує, що письмово відмовився від участі захисника внаслідок омани з боку слідчого, якому була передана справа. Також зазначає про порушення вимог ст.ст.22, 263 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 на підтримку апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, надавши засудженому ОСОБА_3 право виступити в судових дебатах та з останнім словом, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з протоколу судового засідання, суд визначив обсяг доказів, що підлягають дослідженню, після допиту підсудного ОСОБА_3, який повністю визнав вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, надав докладні показання за інкримінованим йому обвинуваченням та не оспорював фактичні обставини справи і розмір цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 Суд відповідно до положень ч.3 ст. 299 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи і розміру цивільного позову, яки ніким не оспорюються, проти чого не заперечували усі учасники судового розгляду, в тому числі підсудний ОСОБА_3 При цьому суд обмежився допитом підсудного, потерпілої ОСОБА_5 та дослідженням даних про особу ОСОБА_3.
З протоколу судового засідання видно, що ОСОБА_3 були роз'яснені положення зазначеного закону про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.
Згідно зі ст.365 ч.1 КПК України апеляційним судом не перевіряються висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог ч.3 ст.299, 301-1 КПК України докази не досліджувалися.
З урахуванням наведеного, твердження в апеляції засудженого ОСОБА_3, які пов'язані з обґрунтованістю його засудження, не підлягають перевірці в апеляційній інстанції.
Щодо знаходження на електричній опорі поблизу домоволодіння ОСОБА_5 відеокамери, яка, за затвердженнями апелянта, зафіксувала обставини події, то в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 на це не вказував і клопотань з цього приводу не заявляв. Відсутні будь-які відомості з приводу відеокамери й в показаннях допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_5 З протоколом судового засідання засуджений ОСОБА_3 ознайомлений 16.05.2012 р. (а.с.126). Зауважень на протокол судового засідання ним не подано. Тому його твердження в апеляції є безпідставними і в цій частині.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону під час провадження у справі не виявлено.
Щодо відмови ОСОБА_3 від участі захисника на досудовому слідстві, то про це він неодноразово письмово заявляв при роз'ясненні йому процесуальних прав підозрюваного та обвинуваченого під час провадження досудового слідства як слідчим Коломієць В.А., так і слідчим Алексєєнко Н.О. (а.с.11, 21,56), . З огляду на те, що ОСОБА_3 на досудовому слідстві була обрана міра запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, він у разі потреби не мав перешкод для укладення угоди із захисником на надання йому правової допомоги на цій стадії провадження у справі. Така угода ним була укладена із захисником ОСОБА_4, який захищав інтереси ОСОБА_3 в стадії судового розгляду справи (а.с.101-102), а також в апеляційній інстанції. Таким чином, право ОСОБА_3 на захист під час провадження у справі не порушено.
Також і не порушені вимоги ст.ст. 22, 263 КПК України, про що зазначає апелянт, але не наводить конкретних тверджень в цій частині.
З урахуванням викладеного, відсутні підстави для скасування вироку та закриття справи, про що просить апелянт.
Колегія суддів звертає увагу суду 1 інстанції на необхідність усунення неточності, допущеної у вироку при написанні прізвища засудженого, яке зазначено: у вступній частині вироку як ОСОБА_3, у мотивувальній частині вироку як ОСОБА_3 та ОСОБА_3, в резолютивній частині вироку - як ОСОБА_3. Зазначена неточність підлягає усуненню в порядку ст.ст. 409, 411 КПК України.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 березня 2012 р. у відношенні ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.
Запропонувати суду 1 інстанції в порядку ст.ст. 409, 411 КПК України усунути неточність, допущену у вироку при написанні прізвища засудженого.
Головуюча:
Судді :
< Текст >