Справа № 1003/10931/12
2/1003/3144/12
Категорія 26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 липня 2012 року Білоцерківський міськрайоний суд у складі:
головуючого судді - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Макійчук К. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду в м. Білій Церкві по вул. Турчанінова, 7, в залі судового засідання №4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» про визнання недійсним кредитного договору,-
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 29 березня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», правонаступником прав та обов'язків якого являється Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 49.4/23/07-Іn, у відповідності до якого банк надав позивачу кредит у розмірі 53 000 (п'ятдесят три тисячі) доларів США зі сплатою 13,5% річних з кінцевим терміном погашення 26.03.2032 р. У відповідності до Додаткового договору № 6 від 02.04.2010 р. про внесення змін до Кредитного договору сума заборгованості за Кредитним договором була визначена у гривні та встановлена у розмірі 370 094,42 грн. та у відповідності до Додаткового договору № 7 до Кредитного договору у розмірі 88 912,76 грн., а всього заборгованість за кредитним договором станом на 02.04.2010 р. у відповідності до Кредитного договору становила 458 913,18 грн. В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 29.03.2007 р. між Банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений ОСОБА_2, приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області та зареєстрований в реєстрі за реєстраційним № 1521, у відповідності до якого позивач передав Банку в іпотеку двокімнатну квартиру загальною площею 52,4 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Крім цього, у відповідності до договору застави, укладеного між Баком та позивачем 02 квітня 2010 року, останній передав у заставу банку автомобіль Mitsubishi, модель Лансер, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, виданого РВ ДДАІ МВС України 15.11.2007 року. Позиваючись до відповідача позивач вказує на те, що кредитний договір було укладено з порушенням законодавства України, оскільки при його укладенні порушені норми Закону України "Про захист прав споживачів», а саме відсутні суттєві умови, передбачені п.п. 2 та 4 ст. 11. Крім того, як посилається позивач, необхідно застосувати принципи щодо несправедливості умов, викладених у кредитному договорі. Також, позивач вказує, що сторони при його укладанні не досягли згоди щодо його всіх істотних умов. Так, зокрема в кредитному договорі відсутні основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу, що повинні оприлюднюватися до укладання договору про іпотечний борг, що передбачено ч. 1 ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати». У якості правової підстави недійсності правочину позивач зазначив ч. 1 ст. 203 ЦК України, якою визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Відповідач ПАТ «Кредитпромбанк» в судове засідання свого представника не направив, про час та день слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви щодо розгляду справи в їх відсутності до суду не надходило, а тому за згодою позивача на підставі ст.ст. 224-226 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи.
Заслухавши пояснення позивача, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.
29 березня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», правонаступником прав та обов'язків якого являється Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 49.4/23/07-Іn, у відповідності до якого банк надав позивачу кредит у розмірі 53 000 (п'ятдесят три тисячі) доларів США з кінцевим терміном погашення 26.03.2032 р. Процентна ставка за користування кредитом встановлена на рівні 13,5 % річних. У відповідності до Додаткового договору № 6 від 02.04.2010 р. про внесення змін до Кредитного договору сума заборгованості за Кредитним договором була визначена у гривні та встановлена у розмірі 370 094,42 грн. та у відповідності до Додаткового договору № 7 до Кредитного договору у розмірі 88 912,76 грн., а всього заборгованість за кредитним договором станом на 02.04.2010 р. у відповідності до Кредитного договору становила 458 913,18 грн. В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором 29.03.2007 р. між Банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за реєстраційним № 1521, у відповідності до якого ОСОБА_1 передав Банку в іпотеку двокімнатну квартиру загальною площею 52,4 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Також, у відповідності до договору застави, укладеного між Баком та ОСОБА_1 02 квітня 2010 року, останній передав у заставу банку автомобіль Mitsubishi, модель Лансер, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого РВ ДДАІ МВС України 15.11.2007 року.
Причиною спору між сторонами, на думку позивача, стало незаконне укладення Кредитного договору, що має бути визнаний судом недійсним, оскільки наслідки його невиконання впливають на законні інтереси позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом «Про банки і банківську діяльність». Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Зазначене дає можливість суду зробити висновок про те, що інформація, яка повинна бути надана до моменту укладання Договору однією із сторін є частиною пропозиції та істотною умовою договору, оскільки обов'язковість її оприлюднення прямо передбачена Законом.
Не здійснення Банком письмового оприлюднення всіх суттєвих умов, передбачених п. 2 ст. 2 Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» не може бути підставами для визнання Кредитного договору недійсним, оскільки на думку суду це свідчить про недотримання сторонами вимог щодо істотних умов договору, які є необхідними при його укладанні, а отже Кредитний договір, який оспорюється, не є укладеним, а тому не підлягає судовому захисту. Зазначена правова позиція викладена в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
У відповідності до ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
У відповідності до ст. 574 ЦК України, застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до ст. 584 ЦК України у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.
Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).
У відповідності до ст. 585 ЦК України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення. Якщо предмет застави відповідно до договору або закону повинен перебувати у володінні заставодержателя, право застави виникає в момент передання йому предмета застави. Якщо таке передання було здійснене до укладення договору застави, право застави виникає з моменту його укладення.
У відповідності до ст. 587 ЦК України особа, яка володіє предметом застави, зобов'язана, якщо інше не встановлено договором:
1) вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави;
2) утримувати предмет застави належним чином;
3) негайно повідомляти другу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження предмета застави.
Заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором. Заставодержатель, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний відшкодувати заставодавцю завдані збитки.
Посилання позивача на недотримання банком п.п. 2.,4. ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якими визначено обов'язок кредитодавця повідомити обов'язкову інформацію перед укладенням договору про надання споживчого кредиту, визначену Законом, а також детальний розпис сукупної вартості кредиту, не приймається судом до уваги з огляду на те, що спростовується дослідженими у справі письмовими доказами.
Об'єктивних доказів, які б дали можливість суду зробити висновок про те, що зміст Кредитного договору суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства позивачем не надано, а тому судом не вбачається законних підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 203 ЦК України.
Беручи до уваги зазначені вище обставини справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на чинному законодавстві, а тому задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 2 Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та керуючись ст.ст. ст.ст. 10, 60, 61, 81, 88, 209, 212-215, 224-226, 294, 296 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя Б. І. Кошель