Справа № 22-708/08 Головуючий в суді 1 інст. Крижова О.Г.
Суддя доповідач Мельник Ю.М.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
27 червня 2008 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючого -судді Оніпко О.В.
суддів Мельника Ю.М. , Хилевича С.В.
секретаря Сеньків Т.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Рівненського міського суду від 29 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1 про визначення конкретних обов»язків та видів матеріального забезпечення по договору довічного утримання
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2007 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом в якому вказувала , що згідно договору довічного утримання від 20 серпня 2002 року вона передала відповідачеві у власність АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 зобов»язувався повністю утримувати позивачку, надаючи їй необхідні продукти харчування, одяг , забезпечувати належний догляд та медичну допомогу.
Оскільки у договорі довічного утримання не було визначено конкретні обов»язки набувача , то позивачка просила їх визначити , виходячи із розміру утримання-1500 грн.
Рішенням Рівненського міського суду від 29 лютого 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково - зобов»язано ОСОБА_1 відповідно до договору довічного утримання довічно забезпечувати позивачку житлом у АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій до суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на незаконність рішення суду через порушення норми матеріального права.
Зокрема вказує, що ухваленим рішенням суд в порушення вимог ст. 750 ЦК України не визначив конкретного житлового приміщення у квартирі , яке підлягає виділенню позивачці у довічне користування.
Із зазначених підстав просив рішення суду 1 інстанції змінити , виділивши позивачці у користування кімнату площею 13.6 м.кв., а в решті рішення просив залишити без зміни.
В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта -ОСОБА_3 , давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просить її задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача - ОСОБА_4 вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і просять її відхилити , а рішення місцевого суду - залишити без зміни.
Колегія суддів прийшла до висновку , що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню , а рішення суду 1 інстанції - скасуванню із ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.
Так, місцевим судом вірно встановлено, що 20 серпня 2002 року ОСОБА_2 за договором довічного утримання передала відповідачеві у власність АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 зобов»язувався повністю утримувати позивачку, надаючи їй необхідні продукти харчування, одяг , забезпечувати належний догляд та медичну допомогу. Вартість вказаних обов»язків сторонами було визначено у 50 грн. (а.с.10)
Відповідно до ч. 2 ст. 749 ЦК України якщо обов»язок набувача не був конкретизований або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду , спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.
Оскільки ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_1 належну їй на праві власності квартиру , а іншого житла не має і продовжує проживати у цій квартирі , то суд 1 інстанції вірно зобов»язав ОСОБА_1 за договором довічного утримання забезпечувати ОСОБА_2 житлом у цій квартирі.
Разом із тим, місцевий суд зобов»язав ОСОБА_1 надати ОСОБА_2 у довічне користування цілу АДРЕСА_1
Із таким висновком суду 1 інстанції колегія суддів не може погодитися у повному обсязі із наступних міркувань.
Відповідно до договору довічного утримання від 20 серпня 2002 року ОСОБА_1 став власником АДРЕСА_1
Згідно ч.1 ст.319 ЦК України власник на власний розсуд володіє, користується та розпоряджається своїм майном.
Судом 1 інстанції при ухваленні рішення не було враховано вимоги ст. 321 ЦК України за якими слідує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом.
Статтею 750 ЦК України визначено, що набувач за договором довічного утримання може бути зобов»язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання. При цьому в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання , в якій відчужувач має право проживати.
Оскільки судом 1 інстанції всупереч вимогам ст. 750 ЦК України не було конкретно визначено ту частину помешкання , в якій ОСОБА_2 має право довічно проживати , а виділення їй всієї квартири у користування призведе до обмеження прав власника квартири на користування цією квартирою, то колегія суддів прийшла до висновку , що вказане рішення суду 1 інстанції було ухвалене з порушенням норм матеріального права , а тому відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Зважаючи на вік позивачки , стан її здоров»я , правовий характер договору довічного утримання , колегія суддів прийшла до висновку , що із урахуванням прав власника квартири , для постійного довічного проживання ОСОБА_2 у АДРЕСА_1необхідно виділити житлову кімнату площею 20.8 м . кв.
Коридор , туалет, кухню та ванну кімнату у цій квартирі слід залишити у спільному користуванні сторін.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307 , п.4 ч.1 ст. 309 , ст. 314 , 316,317 ЦПК України , колегія суддів
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 29 лютого 2008 року задовільнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 29 лютого 2008 року-скасувати.
Визначити конкретні обов»язки ОСОБА_1 по договору довічного утримання від 20 серпня 2002 року у вигляді довічного забезпечення житлом ОСОБА_2у АДРЕСА_1, а саме- житловою кімнатою площею 20.8 м. кв.
Коридор, кухню, туалет і ванну кімнату залишити у спільному користуванні ОСОБА_2та ОСОБА_1.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно після його проголошення.
На протязі двох місяців із дня проголошення рішення суду на нього безпосередньо до Верховного Суду України може бути подано касаційну скаргу.
Головуючий :
Судді: