Справа № 2/2218/7702/12
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2012 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів: Баса О.Г., Гринчука Р.С.
при секретарі: Лапко Ю.В.
з участю: представника ПАТ „Державний ощадний банк України" -Ковальчук Л.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2012 року по справі за позовом ПАТ „Державний ощадний банк України" до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог: виконавчий комітет Хмельницької міської ради, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за позовом ОСОБА_2 до ПАТ „Державний ощадний банк України" про визнання кредитного договору недійсним.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
16 липня 2009 року ВАТ „Державний ощадний банк України" звернувся до суду. Позивач вказував, що 04.04.2007р. між ОСОБА_2 та ВАТ «Ощадбанк»було укладено Договір відновлювальної кредитної лінії №1144 про надання позичальнику кредиту у сумі 58800 доларів США строком на 10 років із процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 14%. Позивач взяті на себе зобов'язання згідно кредитного договору виконав повністю. З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_2 зобов'язань по кредитного договору, прийнято в заставу нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 у М.Хмельницькому. Відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором щодо сплати процентів, суми кредиту не виконував та прострочена заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії становить 56943,75 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість по кредитному договору становить 1856,25 доларів, нараховані відсотки- 5304,24 доларів США, пеня за несвоєчасне повернення кредиту та сплати відсотків- 120,92 доларів США, комісія за супроводження кредиту- 352,80 доларів США, пеня на прострочені відсотки- 1342,99 доларів США. Просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість по договору відновлювальної кредитної лінії у сумі 66011,16 доларів США та стягнути з відповідачів судові витрати.
ОСОБА_2 подав зустрічний позов та вказав, що 04.04.2007р. між ним та ВАТ «Ощадбанк»було укладено Договір відновлювальної кредитної лінії №1144, за умовами якого ПАТ «Державний ощадний банк України»зобов'язався надати позивачу послуги про надання позичальнику кредит у сумі 59400 доларів США на споживчі потреби. Процедура укладення договору №1144 від 04.04.2007р. не відповідала вимогам Закону України «Про захист прав споживачів»в частині обов'язку надання повної інформації про послугу. Крім того, деякі умови договору, а саме п.1.1, 1.3, п.3.3.1 в частині вираження загальної суми
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції -Спірідонова Т.В. Провадження № 22ц/2290/1654/12
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 27
кредиту в доларах США на думку позивача суперечать вимогам цивільного законодавства, а також спеціальним нормам закону, які регулюють порядок здійснення платежів. ОСОБА_2 не було повідомлено в письмовій формі про наявність послуги з кредитування у національній грошовій валюті України - гривні, про встановлення сторони договору, на яку покладається ризик курсової різниці у випадках кредитування в доларах США, про переваги і недоліки запропонованих схем. Крім того, укладення кредитного договору та визначення ціни договору не шляхом зазначення еквіваленту в іноземній валюті, а шляхом безпосереднього вираження зобов'язання в доларах США, суперечить вимогам цивільного законодавства та унеможливлює виконання договору, оскільки це суперечить спеціальним нормам, які регулюють порядок здійснення платежів в Україні. Зважаючи на те, що умовами договору №1144 від 04.04.2007р., а саме п.1.1, 1.3, 3.3.1 визначено не еквівалент в іноземній валюті, а грошове зобов'язання безпосередньо виражене в іноземній валюті без посилання на відповідний закон, умови договору на думку позивача є такими, що не відповідають вимогам ст. ст. 192, 553 ЦК України та обмежують права споживача в порівнянні із правами, встановленими законом, а тому можуть бути визнані недійсними в порядку ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Порушення відповідачем вимог закону під час укладення договору призвело до порушення прав споживача, яке виражається в тому, що в умовах економічної кризи та росту курсу долара США, відповідач намагається перекласти ризик курсової різниці на споживача, що є недопустимим, оскільки Банк має нести ризики, пов'язані із його діяльністю. Позивач просив визнати договір відновлюваної кредитної лінії №144 від 04.04.2007 року, укладений між ВАТ «Державний ощадний банк»та ОСОБА_2 не дійсним.
Вказані справи об'єднані в одне провадження.
В судовому засіданні представник позивача-відповідача- ПАТ «Державний ощадний банк України»змінила ,позовні вимоги та вказала, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки нерухомого майна. Просить в рахунок погашення заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії №1144 від 04.04.2007р. у сумі 108104,44 доларів США, з яких: залишок кредиту- 58800 доларів США, прострочена заборгованість-20825 доларів США, відсотки- 27315,60 доларів США, комісія за супроводження кредиту- 8320,40 доларів США, пеня- 13668,44 доларів США, а також судові витрати у сумі 3219грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи- 252грн. звернути стягнення на предмет іпотеки- квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою вартістю у сумі 429078грн., яка визначена сторонами шляхом проведення оцінки на момент передачі в іпотеки квартири, на користь ПАТ «Державний ощадний банк України»в особі філії- Хмельницьке обласне управління.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний Банк України» задоволено частково.
Постановлено в рахунок погашення заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії №1444 від 4 квітня 2007 року в розмірі 94436 доларів США, з яких: заборгованість по сумі кредиту- 58800 доларів США, заборгованість по відсоткам - 27315,60 доларів США, комісія-8320,40 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 35,7кв.м., житловою площею - 27,8кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_2. Спосіб реалізації предмета іпотеки встановлено шляхом проведення прилюдних торгів, визначивши початкову ціну реалізації предмета іпотеки у розмірі 429078грн. (чотириста двадцять дев'ять тисяч сімдесят вісім) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний Банк України»судові витрати у сумі 34 69грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Державний ощадний банк України»про визнання недійсним договору відновлюваної лінії №1444, укладеного 04.04.2007р. між ВАТ «Державний ощадний Банк України» та ОСОБА_2.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. Він просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким повністю задовільнити його позов і відмовити в позові ПАТ „Державний ощадний банк України". При цьому, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Апелянт вважає протизаконним об'єднання позовів в одне провадження і вказує, що вони мали б розглядатись окремо один від одного. При цьому, позов ВАТ „Державного ощадного банку України" на його думку мав би бути зупинений провадженням до розгляду по суті його позову.
Апелянт також вказує, що обраний ВАТ „Державний ощадний банк України" спосіб захисту своїх інтересів -звернення стягнення на предмет іпотеки суперечить ст. 16 ЦК України та Закону України „Про іпотеку". ОСОБА_2 також вказує, що укладений ним договір стосувався споживчого кредиту, а тому на ці правовідносини розповсюджується норми Закону України „Про захист прав споживачів" В порушення цього закону, на думку апелянта відповідач не повідомив його в письмовій формі про наявні форми кредитування та їх відмінності, також відсоткових ставок, переваги і недоліки різних схем кредитування, тобто не забезпечив його достовірною інформацією, що є на його думку підставою для визнання кредитного договору не дійсним. Крім того, апелянт вважає не законним надання йому кредиту у іноземній валюті -доларах США, оскільки, як він вказує лише гривня є єдиним законним платіжним засобом, а кредитування у валюті можливо лише у випадках передбачених законом - в даному випадку за умови надання індивідуальної ліцензії надання такого кредиту. Оскільки індивідуальної ліцензії на його кредитування у ВАТ „Державний ощадний банк України" не було, апелянт вважає укладений між сторонами договір кредитування не дійсним. Крім того, апелянт посилається на те, що покладення на нього ризику валютного коливання по договору є явно несправедливим.
ОСОБА_2 також вказує, що з початком економічної кризи, банк в односторонньому порядку відмовився від виконання свого обов'язку по наданню кредиту на умовах відновлюваної кредитної лінії, а тому безпідставними є його вимоги про дострокове повернення кредитних коштів і звернення коштів на предмет іпотеки. Крім того, звернення стягнення на предмет іпотеки проведений з порушеннями ст. 35 Закону України „Про іпотеку"
Колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Судом встановлено, що 4 квітня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_2 укладено договір відновлюваної кредитної лінії №1144.
Відповідно до п.1.1., 1.2, 1.5.1.1 вказаного договору банк зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 59400 доларів США, а позичальник зобов'язується отримувати, належним чином використовувати та повернути кредит, сплатити проценти на умовах та в строки, визначені договором. Кредит надається на споживчі потреби. Кредит надається окремими частинами (траншами) за відновлюваною кредитною лінією, у період до 4 квітня 2009 р. На дату закінчення вказаного періоду визначається сума фактичної заборгованості за кредитом, яка підлягає погашенню щомісячно рівними частинами до 30 числа кожного місяця, починаючи з травня місяця 2009 року. Остаточним терміном повернення кредиту є 4 квітня 2017 року. На період з дня видачі кредиту та до моменту закінчення строку, на який було надано кредит, а саме до 4 квітня 2017 року включно проценти за користування кредитом розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 14% річних.
В зв'язку з цим, безпідставними є посилання апелянта на те, що банк не повністю виконав свої обов'язки і не виплатив йому всієї суми, передбаченої договором. Крім цього, судова колегія враховує, що банк вимагає відшкодування фактично проведених виплат.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі - Декрет КМУ).
Ст.1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно зі ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власник умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст.5 Декрету КМ України операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього ж Декрету.
Банківською ліцензією № 148 від 16.01.2002р., отриманими дозволами від 29.04.2002 року №148-2 та від 21.09.2009 р. №148-4 та ВАТ «Державний ощадний банк України»надане право здійснювати банківські операції, визначені пунктами 1-4 частини 2 та частиною 4 ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Згідно з додатками до вказаних дозволів Банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, вести рахунки клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті, вести кореспондентські рахунки банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті, залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.
Згідно ч. 1, 2, 4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом; генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання; індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Відповідно до п. 2 ст. 6 названого Декрету уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України: від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів; мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.
Таким чином, суд прийшов до правильного висновку про те, що ВАТ «Державний ощадний банк України»мав право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання в кредит коштів в іноземній валюті, а тому і в цій частині посилання апелянта не заслуговують на увагу.
Договір відновлюваної кредитної лінії від 04.04.2007р. від імені ВАТ «Державний ощадний банк України»був укладений керуючим філією - Теофіпольським відділенням №2907 Андрійчуком Р.С. на підставі довіреності від 28.03.2007р. № 1571. У вказаній довіреності були передбачені повноваження Андрійчука Р.С. на укладення та підписання кредитного договору в іноземній валюті, а саме у п. 7 довіреності зазначено, що Андрійчук Р.С. має право вчиняти правочини, в тому числі укладати та підписувати договори (правочини) щодо здійснення банківських операцій з валютними цінностями.
ОСОБА_2 був ознайомлений з умовами договору відновлюваної кредитної лінії від 04.04.2007 року, ніяких заперечень щодо умов вказаного договору не виразив, про що свідчить його власноручний підпис у договорі. Сторонами вказаного договору були узгоджені усі істотні умови договору. Також, позивач був ознайомлений з умовами кредитування (а.с.83), тому надуманими є твердження апелянта про не ознайомлення його з умовами інших видів кредитування, в тому числі і гривневих. Зростання курсу долара США- валюти кредиту, саме по собі не є підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки у ОСОБА_2 існувала можливість передбачити в момент укладення кредитного договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні та її девальвації. Крім того, ніщо не перешкоджало позивачу отримати кредит у національній валюті.
Посилання апелянта на незаконність покладення ризику коливання валюти на боржника не може бути взяте до уваги, оскільки воно не ґрунтується на законі.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Позивачем не надано, а судом не здобуто доказів того, що під час укладення договору №1444 від 04.04.2007 року позивачу інформація щодо умов кредитного договору була надана у нечіткий, незрозумілий спосіб. В разі, коли умови зазначеного кредитного договору не влаштовували б позивача, він не був позбавлений можливості відмовитись від укладення такого договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
ОСОБА_2 не виконував зобов'язання по кредиту, внаслідок чого станом на 13.02.2012р. заборгованість за договором відновлюваної кредитної лінії №1444 від 04.04.2007р. становить 94436 доларів США, а саме: заборгованість по сумі кредиту- 58800 доларів США, заборгованість по відсоткам- 27315,60 доларів США, комісія за супроводження кредиту - 8320,40 доларів США.
ПАТ «Державний ощадний банк України»нараховано за несвоєчасне погашення кредиту також пеню у сумі 13668,44 доларів США.
Відповідно до п.4.1.1 договору відновлюваної кредитної лінії №1444 від 04.04.2007р. за порушення взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню основної суми Кредиту або сплати процентів за користування Кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь Банку пеню від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Як вбачається з договору сторони не обумовили розмір пені, який повинен сплатити ОСОБА_2 за порушення зобов'язань по своєчасному поверненню основної суми Кредиту або сплати процентів за користування Кредитом.
Тому, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення є безпідставним і в цій частині позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
4 квітня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний Банк України»і ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Оксанюк А.А. Вказаним договором забезпечувалися всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору №1144 від 4 квітня 2007 року, укладеного з ОСОБА_2
В розділі «терміни та їх тлумачення»іпотечного договору від 04.04.2007р. передбачено, що терміни та скорочення, використовуються в цьому договорі слід тлумачити наступним чином: «кредитний договір»- кредитний договір від 04.04.2007р. №1144, укладений між іпотекодержателем та боржником ОСОБА_2 а «зобов'язання»- зобов'язання боржника ОСОБА_2, що випливає з кредитного договору, а також зобов'язання, що випливає з цього Договору, в тому числі повернути іпотекодержателю кредит у розмірі 59400 доларів США шляхом здійснення щомісячних платежів у строки та на умовах, зазначених у кредитному договорі та сплатии іпотекодержателю проценти за користування кредитом у розмірі 14% річних на умовах, зазначених у кредитному договорі.
Відповідно до п.1.1 іпотечного договору від 04.04.2007р. предметом договору іпотеки є квартира АДРЕСА_1 у М.Хмельницькому загальною площею 35,7кв.м., житловою площею- 27,8кв.м., яка складається з двох житлових кімнат площею 27,8кв.м., кухні площею 5,3кв.м., ванни площею 2,6 кв. м.
Тому, суд прийшов до правильного висновку про те, що при укладенні іпотечного договору в п.1.1 розділу 1 нотаріус, зазначивши, що іпотекодавець виступає як майновий поручитель ОСОБА_8, і передає в іпотеку предмет іпотеки для забезпечення зобов'язань останнього за кредитним договором, допустив описку.
Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання чи неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ст.35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Тобто, обов'язковою умовою є надіслання такого повідомлення іпотекодавцю та боржнику.
24.04.2009 р. ВАТ «Державний ощадний банк України»направлено ОСОБА_2 письмову вимогу про необхідність погашення заборгованості по кредиту та про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання такої вимоги. Однак, вказана вимога щодо усунення порушення виконана не була.
Згідно п.1.3 вищевказаного договору іпотеки вартість предмета іпотеки визначена сторонами шляхом проведення оцінки предмета іпотеки та становить 429078грн.
За таких обставин, суд прийшов до правильного висновку про те, що позов ПАТ «Державний ощадний банк України»підлягає задоволенню частково, а в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору відновлюваної кредитної ліній №1444 від 04.04.2007р. слід відмовити.
Відповідно до ст.8 8 ЦПК України судові витрати у сумі 3469грн. (3219грн. - судовий збір та 250грн.- витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді) підлягають стягненню на користь позивача з відповідача ОСОБА_2
Доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, нормам процессуального та матеріального права і підстав для його скасування в межах доводів скарги та заявлених вимог не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.В. Шершун