Справа № 2/2218/3186/2012
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2012 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів: Баса О.Г., Гринчука Р.С.
при секретарі: Лапко Ю.В.
з участю: представника ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" -Лисяка Є.Б.
та ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" про визнання несправедливими та недійсними пунктів договору, зобов'язання здійснення перерахунку.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
21 лютого 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»про визнання несправедливими та недійсними пунктів договору, зобов'язання здійснення перерахунку. Зазначив, що між позивачем та банком існують кредитні правовідносини, відповідно до укладеного кредитного договору №'014/8711/82/15500 26 червня 2008 року, за яким позивачу надано споживчий кредит у розмірі 40 000 доларів США під 14% річних. Термін повернення кредиту до 26.06.2018 року, розмір щомісячного ануїтетного платежу 621.07 доларів США,
Внаслідок кризових явищ в економіці, в т.ч. враховуючи втрату роботи позивачем, за зверненням позивача, банком тричі проводилась реструктуризація боргу: за додатковою угодою №1 до кредитного договору 21.04.2009 року внесені зміни до графіку погашення заборгованості; за додатковою угодою №014/8711/82/15500/2 26.04.2010 року до кредитного договору продовжено строк кредитування-до 26.06.2028р. та тимчасово на один місяць, зменшено розмір щомісячного платежу: за додатковою угодою № №014/8711/82/15500/3 тимчасово на строк з 26.04.201 І року по 25.04.2012 року зменшено розмір щомісячного платежу.
Проте пунктом 1.4. Додаткової угоди передбачено, що якщо протягом строку дії відстрочки сплати процентів позивач прострочить виконання своїх грошових зобов'язань за кредитним договором на 1 та більше календарний день, відстрочка сплати процентів припиняє застосовуватись з дня наступного за днем прострочення, при цьому відновлюється попередній порядок виконання кредитних зобов'язань. Позивач перед підписанням даної Додаткової угоди не був попереджений працівниками банку про існування вищезазначеної умови та погасив прострочену заборгованість, оплатив послуги нотаріусів.
Положення п. 1.4. Додаткової угоди на думку позивача є дискримінаційним та
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції -Чевилюк З.А. Провадження № 22ц/2290/1640/12
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 27
порушує його права як споживача, закріплені Законом України «Про захист прав споживачів». Даний пункт Додаткової угоди є несправедливим, порушує баланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача. Позивач вказує, що встановлено жорсткі обов'язки споживача, тоді як надання послуги обумовлено власним розсудом виконавця (ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). На позивача покладено жорсткий обов'язок погашати кредит у встановлені угодою строки, не допускаючи запізнення навіть на один календарний день.
При цьому не враховано існування поважних причин прострочки, як от хвороба позивача або членів його сім'ї. Надання відстрочки сплати процентів обумовлено власним розсудом банку. У взаємозв'язку з даним пунктом несправедливою на думку позивача умовою Додаткової угоди є п. 1.5., згідно з яким відстрочка сплати процентів не відновлюється, якщо протягом строку її дії позичальник прострочить виконання своїх кредитних зобов'язань більше ніж 90 календарних днів підряд, що також створює дисбаланс договірних взаємозобов'язань на шкоду позивача.
Враховуючи викладене, позивач просив визнати недійсними пункти 1.4., 1.5 Додаткової угоди, як такі що суперечать закону, відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2012 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. Він просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким повністю задовільнити позов, посилаючись при цьому, на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Апелянт вважає, що на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону України „Про захист прав споживачів", а оскільки встановлена при реструктуризації боргу норма поведінки боржника є на думку апелянта надмірно жорстокою, а внаслідок чого і несправедливою і такою, що підлягає скасуванню. Крім того, на думку апелянта, оспорювана додаткова угода фактично є договором приєднання, а оскільки у позивача немає спеціальних знань він не міг зрозуміти в момент підписання угоди, що нею порушуються його права.
Колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що між позивачем та відповідачем існують кредитні правовідносини, відповідно до укладеного кредитною договору №014/8711/82/15500 26 червня 2008 року, за яким позивачу надано споживчий кредит у розмірі 40 000 доларів США під 14 відсотків річних. Термін повернення кредиту до 26.06.2018 року, розмір щомісячного ануїтетного платежу 621.07 доларів США.
Між сторонами тричі укладались додаткові угоди направлені на послаблення кредитного тиску та реструктуризацію заборгованості: 21 .04.2009 року. 26.04.2010 року та 31.03.2011 року. За останньою додатковою угодою передбачено тимчасове 26.04.2011 року по 25.04.2012 року зменшення розміру щомісячного платежу. Проте передбачено, що у випадку прострочки виконання грошових зобов'язань на 1 та більше днів, дія відстрочки сплати процентів припиняє застосовуватись, Можливе відновлення відстрочки сплати процентів, за умови погашення позивачем простроченої заборгованості позичальником за кредитним договором в строк не більше ніж 90 календарних днів.(п. 1.4., 1.5.). Черговий платіж по кредиту відповідно до спірної додаткової угоди мав бути внесений 26.04.2011 року у розмірі 54.60 доларів США. наступний за ним 26.05.2011 року - 39.56 долари США, проте позивач вніс лише 39,56 доларів США 26.05.201 1 року, чим допустив прострочку. Сума заборгованості по кредиту складає 40 579.81 доларів США в т.ч. прострочена заборгованість по кредиту 1484,41 долар США заборгованість по нарахованих відсотках 4 374.29 доларів США, в тч. Прострочена заборгованість по відсоткам 4374.29 доларів США, пеня 7690.97 доларів США.
Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що на правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011. № 15-ри/2011 "У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22. 23 статті 1. статті 11. частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг)"
За ст. 203 Цивільного кодексу України (ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою і шостою статті 203 Кодексу. Заінтересована особа може вимагати в судовому порядку визнання правочину недійсним(ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ст. 18 ч. 3 Закону України «Про захист прав споживачів»несправедливими є умови договору про встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлено лише розсудом виконавця.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень(ст. ст. 10, 60 ЦПК).
Разом з тим, на думку колегії суддів, позивач та його представник не довів суду належними та допустимими доказами підставність звернення до суду, невідповідність п.п. 1.4., 1.5. додаткової угоди від 31.03.201 1 року вимогам закону, несправедливість наведених пунктів, поважність причин допущеної прострочки.
Суд обґрунтовано і підставно не взяв до уваги аргументацію позивача щодо несправедливості умов додаткової угоди від 31.03.2011 року в частині визнання недійсними пунктів 1.4., 1.5. Саме по собі зростання коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для визнання додаткової угоди недійсною. Зазначене стосується обох сторін договору. Позивач при належній завбачливості міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні до іноземної валюти, а також отримання кредиту в національній валюті.
Позивач також не довів, неможливість скористатись правовою допомогою в момент укладення додаткової угоди до кредитного договору від 31.03.2010 року, звернення до відповідача з метою зміни п.п.. 1.4., 1.5. додаткової угоди, неможливість вибору альтернативного кредитодавця. При цьому він визнав і підтвердив підписання спірної додаткової угоди особисто ним.
Враховуючи укладені з відповідачем додаткові угоди від 21.04.2009 р., 26.04.2010 р.. 31.03.2011р., метою яких було створення лояльніших умов обслуговування кредит позивачем, забезпечення можливості реального обслуговування кредиту за умов, що склались в економіці країни, суд першої інстанції підставно оцінив обмеження зафіксовані в п.п. 1.4., 1.5. додаткової угоди як спосіб забезпечення виконання зобов'язань позивача перед банком (ст.ст. 546-548 ЦКУ).
Суд обґрунтовано визнав тлумачення позивача ст. 18 ч. 3 Закону України «Про захист прав споживачів»щодо визначення несправедливою умови додаткової угоди п. 1.4. Між позивачем та відповідачем склались реальні кредитні правовідносини за якими на відповідача покладено обов'язок надати послуги з кредитування, а на позивача обов'язок повернути кредит та сплати відсотки за користування кредитом. Надання відстрочки банком є правом банку, а не обов'язком, окремою послугою (ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів"). Факт прострочки по кредиту не спростовано в судовому засіданні ні позивачем ні його представником. Звернення позивача до суду з метою визнання недійсними п.п. 1.4., 1.5. додаткової угоди від 31.03.2011 року суд обґрунтовано оцінив як спосіб уникнути передбаченої законом відповідальності за невиконання зобов'язання.
За таких умов суд першої інстанції прийшов до правильних висновків про те, що оспорюваний позивачем договір відповідає вимогам законодавства, моральним засадам суспільства, і підстав, в межах заявлених позовних вимог, визнавати його недійсним немає. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового оборогу або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦКУ).
Доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на юридичну необізнаність позивача, оскільки не знання закону не звільняє від відповідальності.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, нормам процессуального та матеріального права і підстав для його скасування в межах доводів скарги та заявлених вимог не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.В. Шершун