Справа № 2218/5018/2012

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2012 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого судді Шершуна В.В.

суддів: Талалай О.І., П'єнти І.В.

при секретарі: Лапко Ю.В.

з участю: представника ПАТ „Банк Форум" -Храновського С.М.

та представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства „Банк Форум", третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 про визнання договору не дійсним.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

24 лютого 2012 року позивач звернувся до суду. Він вказував, що 20.06.2008 року він уклав з Акціонерним комерційним банком «ФОРУМ», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БАНК ФОРУМ»кредитний договір № 0114/08/17-KLMf на суму 102000 доларів США на строк до 19 червня 2015 року. В забезпечення виконання боргових зобов'язань 20.06.2008 року було укладено договір поруки між ОСОБА_2. та Банком.

Позивач просив визнати кредитний договір не дійсним, посилаючись на те, що банк видав йому кредит у доларах США не надавши йому всю необхідну інформацію щодо ризиків цього договору, в тому числі і пов'язаних з коливаннями курсу валюти, чим порушив вимоги Закону України „Про захист прав споживачів" ввівши його таким чином в оману. В зв'язку з цим, позивач просив визнати договір кредитування не дійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 19 Закону України „Про захист прав споживачів" та ст. 230 ЦК України. При цьому позивач вказував, що банк не виконав покладених на нього обов'язків згідно Правил надання банками інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту, затверджених постановою правління НБУ № 168 від 10 травня 2007 року, та п. п. 2, 4 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів".

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2012 року в позові ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. Він просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким повністю задовільнити його вимоги. При цьому апелянт посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і на порушення судом норм матеріального і процесуального закону.

Апелянт вказує, що банк при наданні кредиту не виконав обов'язків покладених на

________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції -Мазурок О.В. Провадження № 22ц/2290/1758/12

Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 27

нього Правилами надання банками інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту, а посилання суду на п. 7.2. договору є незаконним. На думку апелянта суд прийшов до безпідставного висновку, про повне ознайомлення його з умовами кредитування, оскільки в самому тексті договору відсутні розміри щомісячної плати - ( тіла кредиту, відсотки), а також розмір загальної вартості кредиту -( сума кредиту + відсотки за весь час користування). Він вказує, що в зв'язку зі значним ростом курсу долара потрапив з вини банку в скрутне фінансове становище, а тому вважає, що банк навмисно ввів його в оману і на дані правовідносини розповсюджуються вимоги ст. 230 ЦК України. Крім того, банком на думку апелянта порушено і вимоги ст. ст. 11 і 15 Закону України „Про захист прав споживачів".

Колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.

Судом об'єктивно встановлено, що 20.06.2008 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «ФОРУМ», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БАНК ФОРУМ»було укладено кредитний договір № 0114/08/17-КLМf на суму 102000 доларів США на строк до 19 червня 2015 року. В забезпечення виконання боргових зобов'язань 20.06.2008 року було укладено договір поруки між ОСОБА_4 та Банком.

Відповідно до вказаного договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності грошові кошти.

У вказаному кредитному договорі передбачено, що банк надав кредит у формі кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості на день надання кредитних коштів в сумі 102000 долари США.

П.7.2 вказаного кредитного договору передбачено, що сторони фіксують свою згоду з тим, що ними погоджені усі істотні умови і, зобов'язуються надалі ніяких претензій одна до одної з цього приводу не мати. Цей договір відображає повне розуміння сторонами його предмету та інших питань, зазначених у цьому договорі. Умови кредитування відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»позичальником отримано до укладення цього договору.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочинну є недодержання в момент вчинення правочинну стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Частинами 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочинну не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє право чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочинну має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 230 ЦК України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша ст.. 229 ЦК України) такий правочин визнається судом недійсним.

Разом з тим, згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, щопозивачем не надано доказів, що договір який був укладений між ОСОБА_2 та акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум»20.06.2008 року є несправедливим, суперечить вимогам та нормам діючого законодавства, націлений проти прав і інтересів позивача, вводить споживача в оману, та що при укладені такого кредитного договору ОСОБА_2 не надано банком інформації стосовно умов кредитування.

При цьому колегія суддів враховує, що згідно п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

При цьому суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року N 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.

При розгляді таких справ суди повинні враховувати, зокрема, висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг).

В зв'язку з викладеним судова колегія не приймає до уваги твердження апелянта про не ознайомлення його з умовами кредитування відповідно до вимог ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів", оскільки це заперечується наведеним вище п 7.2 оспорюваного договору.

Доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду відповідає матеріалам справи, нормам процессуального та матеріального права і підстав для його скасування в межах доводів скарги та заявлених вимог не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

З оригіналом згідно

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області В.В. Шершун