Судове рішення #2407548
Справа № 1 - 3,

Справа № 1 - 3,

2007 року

 

 

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 

 

         28 листопада 2007 року        Диканський районний суд        Полтавської області      в складі:

 

              головуючого              -  судді  Гвоздик А. Є.

              при секретарі             -            Моргуновій В. В.

              з участю прокурора  -             Рощепи Я. В.

              та адвоката                -             ОСОБА_2

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Диканька  кримінальну справу про обвинувачення

 

              ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с. Верхній Воронок Хомутовського району Курської області, росіянина, громадянина України, освіта середня - технічна, не працюючого, пенсіонера МО України, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

 

              у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, -

 

 

ВСТАНОВИВ :

 

              Підсудний ОСОБА_1. 22 грудня 2002 року близько 13 години, керуючи автомобілем ВАЗ - 2105, держномер НОМЕР_1,  рухався ним по автодорозі Гадяч - Полтава у напрямку м. Полтава.

 

              На 21 - му кілометрі вказаної автодороги в цей період часу автомобіль підсудного ОСОБА_1 обігнав автомобіль «Форд - сієра», держномер НОМЕР_2, під керуванням потерпілого ОСОБА_3 з пасажиром в цьому автомобілі ОСОБА_4, який після завершення обгону зайняв свою смугу руху та рухався попереду  автомобіля підсудного в попутному напрямку, зменшивши при цьому швидкість руху свого автомобіля.

 

              В цій дорожній ситуації, підсудний ОСОБА_1., незважаючи на ці обставини, в порушення вимог п. 12.3 та п. 13.1 Правил дорожнього руху України, незважаючи на наявність автомобіля потерпілого, що рухався попереду нього попутно, не вжив заходів до зниження швидкості свого автомобіля ВАЗ - 2105, не вибрав безпечної дистанції, а допустив зіткнення передньої частини свого автомобіля ВАЗ - 2105 із задньою частиною автомобіля «Форд - сієра», що спричинило технічні пошкодження цих автомобілів.

 

              В результаті вчинення з вини підсудного цього зіткнення транспортних засобів потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кожному  були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості.

 

              В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1. вини у вчиненні злочину не визнав. При цьому пояснив, що, керуючи своїм автомобілем ВАЗ  - 2105 22 грудня 2002 року, він бачив як його автомобіль став обганяти автомобіль під керуванням потерпілого ОСОБА_3 і під час цього автомобіль під керуванням потерпілого проконтактував своєю правою боковою частиною із лівим переднім крилом його автомобіля ВАЗ - 2105. Після цього задню частину автомобіля «Форд - сієра» стало заносити на смугу руху автомобіля ВАЗ - 2105 і, завершуючи маневр обгону його автомобіля, потерпілий ОСОБА_3 у безпосередній близькості виїхав на смугу руху перед його автомобілем ВАЗ - 2105 і став зменшувати його швидкість, що і призвело до зіткнення передньої частини його автомобіля ВАЗ - 2105 із задньою частиною автомобіля «Форд - сієра» потерпілого у попутному для них напрямку руху. Такі дії потерпілого по керуванню автомобілем свідчать про порушення ним правил дорожнього руху, що стало причиною зіткнення автомобілів, а тому у зв'язку із цим він вважає себе невинуватим у цій ДТП.

 

              Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності суд, незважаючи на заперечення своєї вини підсудним по справі, вважає доведеною винність підсудного у вчиненні злочину слідуючою сукупністю доказів :

-     протоколом огляду місця ДТП та схеми до неї (а.с. № 3 - 8 т.1), з яких вбачається, що 22 грудня 2002 року на 21 - му кілометрі автодороги Гадяч - Полтава сталося зіткнення автомобіля під керуванням підсудного з автомобілем під керуванням потерпілого ОСОБА_3, який рухався попереду автомобіля підсудного по одній і тій же смузі руху  в попутному напрямку з виїздом після цього автомобіля «Форд - сієра» потерпілого на праве узбіччя з контактуванням тут зі стовпами тросової огорожі дороги та виїздом з розворотом автомобіля ВАЗ - 2105 підсудного через всю проїжджу частину дороги на протилежне для руху цього автомобіля ліве узбіччя дороги;

-     протоколами огляду транспортних засобів та фототаблицями до них (а.с. № 9 - 10 т.1, 36 - 51 т.1), з яких видно, що автомобіль підсудного ВАЗ - 2105 має значні пошкодження в передній його частині, а автомобіль «Форд - сієра» потерпілого у задній та передній його частинах, що свідчить про зіткнення цих автомобілів в попутному для їх руху  напрямку та контактуванні цих автомобілів між собою;

-     показаннями потерпілого ОСОБА_3, який в судовому засіданні пояснив, що, керуючи автомобілем «Форд - сієра» 22 грудня 2002 року, він рухався ним до м. Полтави по автодорозі Гадяч - Полтава і близько 13 години цього дня на 21 - му кілометрі здійснив обгін автомобіля підсудного ОСОБА_1, що рухався в попутному йому напрямку. Впевнившись, що автомобіль підсудного після обгону його перебував на значній відстані позаду, він зі зустрічної смуги руху повернувся на свою смугу руху. Проїхавши по цій смузі руху відстань приблизно біля сто метрів, відчув удар у задню частину свого автомобіля та побачив, що це в його автомобіль врізався автомобіль підсудного, який він нещодавно обігнав. Від цього  удару його автомобіль понесло на праве узбіччя, де автомобіль декілька разів вдарився в стовпи тросової огорожі дороги, а автомобіль підсудного винесло на ліве узбіччя дороги;

-     показаннями потерпілої ОСОБА_4, яка в суді пояснила, що при здійсненні обгону автомобіля підсудного автомобілем під керуванням потерпілого ОСОБА_3, її чоловіка, ніякого бокового контакту між цими автомобілями не було. Обігнавши автомобіль підсудного, потерпілий ОСОБА_3 зайняв свою смугу руху та, дещо зменшивши швидкість автомобіля, став рухатися по цій смузі руху, а через незначний проміжок часу у задню частину їх автомобіля «Форд - сієра» вдарився автомобіль підсудного. В результаті цих дій ОСОБА_1 їй і потерпілому ОСОБА_3 були завдані середньої тяжкості тілесні ушкодження;

-     протоколом відтворення обстановки і обставин скоєння злочину (а.с. 118 - 130 т.2), з якого вбачається, що підсудний ОСОБА_1. та потерпілий ОСОБА_3 кожний на місцевості показали та розповіли яким чином рухалися їх автомобіля, як був здійснений обгін автомобіля підсудного, яке було після цього розташування транспортних засобів, де відбулося зіткнення їх;

-     висновком судової транспортно - трасологічної експертизи (а.с. 141 - 154 т.1), з якого видно, що показання водія ОСОБА_1 стосовно механізму  пригоди з врахуванням технічних пошкоджень автомобіля ВАЗ - 2105 і слідової інформації, зафіксованої на місці пригоди, є технічно неспроможними, а показання водія ОСОБА_3 в частині механізму пригоди є технічно спроможними ;

-     висновком судово - автотехнічної експертизи (а.с. № 161 - 162 т.1), з якого вбачається, що підсудний ОСОБА_1. при керуванні автомобілем мав технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем «Форд - сієра», що рухався попереду нього, однак не виконав вимоги п. 12.3. Правил дорожнього руху України, порушення яких з технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку з виникненням ДТП і його наслідками, в той час як в діях водія ОСОБА_3 невідповідностей вимогам правил дорожнього руху не мається;

-     висновком повторної комісійної транспортно - трасологічної експертизи та автотехнічної експертизи (а.с. 206 - 220 т.2), з якого вбачається, що показання підсудного ОСОБА_1 про механізм ДТП згідно даних про технічні пошкодження транспортних засобів та його ж показання про обставини і механізм зіткнення при проведенні відтворення обстановки та події ДТП від 11. 10. 2005 року є технічно неспроможними, в той час як показання водія автомобіля «Форд - сієра» ОСОБА_3 про механізм ДТП згідно даних про технічні пошкодження транспортних засобів та його ж показання під час відтворення обстановки події  ДТП  є технічно спроможними. Технічна можливість уникнути зіткнення для підсудного ОСОБА_1 визначалась виконання ним вимог п.п. 12.3. та 13.1. Правил дорожнього руху України, однак, дії його не відповідали названим вимогам правил дорожнього руху і знаходяться в причинному зв'язку з ДТП. В діях же водія автомобіля «Форд - сієра» ОСОБА_3 не вбачається невиконання Правил дорожнього руху України, які б знаходились у причинному зв'язку з виникненням ДТП;

-     показаннями експерта ОСОБА_5, який в суді роз'яснив та підтримав висновки повторної та додаткової комісійної транспортно - трасологічної і  автотехнічної експертизи та пояснив, що аналіз обставин і механізму ДТП свідчить про те, що підсудний при керуванні автомобілем не вибрав безпечних швидкості його руху та дистанції і це стало причиною зіткнення керованого ним автомобіля ВАЗ - 2105 з автомобілем «Форд - сієра», що рухався попереду нього в попутному напрямку по одній і тій же смузі руху, що і автомобіль підсудного;

-     висновками судово - медичних експертиз (а.с. № 93 - 94 т.1, 103 - 105 т.1), з яких вбачається, що потерпілим ОСОБА_3 і ОСОБА_4 кожному були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження  в результаті зіткнення автомобілів.

 

              Аналізуючи зібрану і перевірену в судовому засіданні сукупність доказів по справі, суд вважає правильною кваліфікацію злочинних дій підсудного ОСОБА_1 за ст. 286 ч.1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, так як він в денний час 22 грудня 2002 року, керуючи автомобілем, не вибрав безпечної швидкості його руху та безпечної дистанції, допустив через це зіткнення передньою частиною свого автомобіля із задньою частиною автомобіля «Форд - сієра» під керуванням потерпілого ОСОБА_3, який рухався попереду нього по одній і тій же смузі руху в попутному напрямку, в результаті чого потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кожному були завдані середньої тяжкості тілесні ушкодження.

 

              Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, що передували ДТП, дані про механізм зіткнення автомобілів підсудного і потерпілого ОСОБА_3, відомості про це, одержані при відтворені обстановки ДТП на місцевості з участю підсудного і потерпілого ОСОБА_3, показання в суді експерта ОСОБА_5, суд приходить до переконання, що висновок судової транспортно - трасологічної експертизи від 12. 02. 2004 року (а.с. 141 - 145 т.1), висновок судово - автотехнічної експертизи від 25. 02. 2004 року  (а.с. №  161 - 162 т.1 ), висновок додаткової комісійної транспортно - трасологічної  і автотехнічної експертизи від 24. 05. 2005 року (а.с. 48 - 54 т.2 за виключенням  висновку цієї експертизи по питаннях  № 5, 7 на а.с. № 53 т.2 зворот), висновок повторної комісійної транспортно - трасологічної  та автотехнічної експертизи від 26. 09. 2006 року (а.с. № 206 - 220 т.2), висновок додаткової цієї ж експертизи від 28. 09. 2006 року (а.с. № 202 - 203 т.2) є обґрунтованими, бо  вони об'єктивно витікають як із встановлених обставин ДТП і механізму зіткнення автомобілів, так і наявної по справі сукупності доказів вчинення цього ДТП підсудним по справі.

 

              Тому висновки вказаних вище експертиз суд в якості одного  з об'єктивних  доказів разом з іншими доказами по справі кладе в обґрунтування обвинувального вироку.

 

              З урахуванням вказаних вище обставин суд вважає безпідставними твердження підсудного про необґрунтованість та необ'єктивність наведених вище висновків судово - автотехнічних експертиз та розцінює це твердження його як спробу уникнути відповідальності за вчинення ДТП.

 

              Виходячи із викладеного вище в сукупності, суд не бере до уваги висновки спеціаліста по справі (а.с. № 19 - 21 т.1, 66 - 71 т.1), висновок додаткової комісійної транспортно - трасологічної експертизи в частині висновку по питаннях  № 5, 7 (а.с. № 53 т.2 зворот) та висновок додаткової комісійної транспортно - трасологічної і автотехнічної експертизи від 15. 12. 2005 року (а.с. № 155 - 158 т.2) в частині того, що потерпілий ОСОБА_3 допустив порушення правил дорожнього руху і це стало причиною ДТП, так як вони суперечать об'єктивним обставинам справи. При цьому встановлено, що висновки спеціалістами складалися без наявності у них всіх необхідних даних щодо ДТП, а висновки названих вище експертиз також і без всебічного урахування динаміки руху автомобілів, їх механізму зіткнення, дій при цьому як підсудного, так і потерпілого ОСОБА_3, на що вказав при допиті і судовий експерт - автотехнік.

 

              Таким, що не відповідає дійсності вважає суд твердження підсудного про те, що причиною ДТП стало бокове дотикове зіткнення під час обгону автомобіля потерпілого з лівим переднім крилом його автомобіля ВАЗ - 2105 та виїзд після цього автомобіля потерпілого «Форд  - сієра» на його, підсудного, смугу руху за декілька метрів перед його автомобілем, так як це спростовується наявною у справі сукупністю доказів та неодноразовими висновками судово - транспортно - трасологічно - автотехнічних експертиз, які в сукупності свідчать, що первинного бокового контакту при здійсненні обгону між цими автомобілями не було, а пошкодження на лівому передньому крилі автомобіля ВАЗ - 2105 є вторинними і виникли вони після зіткнення передньої частини цього автомобіля із задньою частиною автомобіля «Форд - сієра» в процесі подальшого після цього переміщення і контактування цих автомобілів.

 

              В судовому засіданні, що не заперечував і сам підсудний, встановлено, що, обігнавши автомобіль підсудного, автомобіль потерпілого ОСОБА_3 повернувся зі зустрічної на свою смугу руху і, не зупиняючись, продовжив по цій смузі майже прямолінійний рух вперед. При таких обставинах, продовжуючи рух своїм автомобілем позаду цього автомобіля «Форд  - сієра» по одній з ним смузі руху, підсудний відповідно до вимог Правил дорожнього руху України повинен був обрати безпечну швидкість руху свого автомобіля та при цьому дотримуватись безпечної дистанції. Однак, підсудний цього не зробив, належним чином не контролював швидкість руху свого автомобіля в результаті чого наздогнав по своїй смузі руху автомобіль «Форд - сієра», що рухався попереду нього, та допустив зіткнення з ним, хоч п. 1.10 Правил дорожнього руху України вказує, що безпечна дистанція  -  це відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі , яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь - якого маневру.

 

              З урахуванням сукупності викладених вище обставин, суд вважає безпідставними твердження підсудного про відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України.

 

              Призначаючи покарання підсудному, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, дані про особу підсудного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

 

              Суд приймає до уваги, що підсудний вчинив злочин невеликої тяжкості та з необережності.

 

              Обставинами, які пом'якшують покарання підсудного суд враховує його вік, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності та позитивно характеризується.

 

              Обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд по справі не вбачає.

 

              Приймаючи до уваги викладене вище, те, що після ДТП потерпілі по справі мають задовільний стан здоров'я, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім покаранням підсудному за вчинене буде призначення йому покарання  у вигляді штрафу без позбавлення підсудного права керувати транспортними засобами.

 

              При цьому, враховуючи, що на день постановлення вироку минув трьохрічний строк згідно ст. 49 КК України притягнення підсудного до кримінальної відповідальності за вчинення злочину невеликої тяжкості, який мав місце 22 грудня 2002 року, то при таких обставинах підсудний відповідно до положень ст.ст. 49 ч.1, 74 ч.5 КК України підлягає звільненню від призначеного покарання.

 

              Вирішуючи позовні вимоги потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає доведеними ці позовні вимоги в розмірі 16 787 грн. 84 коп., які складаються з ринкової вартості автомобіля «Форд - сієра» 16 690 грн. 17 коп. (а.с. № 174 - 179 т.1) та підтверджених документально витрат нею на придбання медпрепаратів по лікуванню після ДТП в сумі 97 грн. 67 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_4 слід відмовити через відсутність доказів у справі, які б свідчили, що витрати нею грошових коштів  були зроблені на лікування наслідків травм у ДТП.

 

              Розглядаючи позовні вимоги потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди суд враховує, що в результаті вчиненого з вини підсудного ДТП кожному з цих потерпілих були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, вони через це перенесли фізичний біль, хвилювання, страждання, не могли користуватися автомобілем через його пошкодження, були порушені їх нормальні життєві зв'язки, що згідно закону є моральною шкодою, яка підлягає відшкодуванню цим потерпілим підсудним по справі, з вини якого вона завдана.

 

              Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди кожному із потерпілих, суд враховує як обставини її заподіяння, глибину моральних страждань потерпілих, так і те, що вона була завдана їм підсудним при необережній формі його вини. Виходячи з цього, суд вважає необхідним у відшкодування моральної шкоди кожному з потерпілих стягти з підсудного по 1 500 грн., а у задоволенні іншої частини позовних вимог потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

 

              Так як з приводу отриманих травм в ДТП з вини підсудного потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знаходилися на стаціонарному лікуванні в лікувальному закладі і на це лікування їх було затрачено в загальній сумі 1 506 грн. 96 коп., то ці кошти підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_1 та задоволенню про це відповідного позову прокурора Диканського району.

 

              У зв'язку з відмовою прокурора як позивача в судовому засіданні від позовних вимог про стягнення з підсудного 119 грн. 66  коп. за лікування потерпілої ОСОБА_4 з приводу видалення  пупкової грижі, так як це не було пов'язане з наслідками ДТП, то провадження по справі в цій частині підлягає закриттю за відмовою позивача від цих позовних вимог.

 

              Враховуючи, що по справі за рахунок бюджетних коштів проводилося ряд автотехнічних  досліджень та експертиз, в тому числі і через незгоду з ними підсудного, на що було затрачено в загальному розмірі 5 623 грн. 42 коп., які є судовими витратами по справі , то згідно зі ст. 93 КПК України суд вважає необхідним стягти їх із підсудного в доход держави.

 

              На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

 

 

 

 

ЗАСУДИВ :

 

              ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України та за цією статтею  призначити йому покарання у вигляді 850 (вісімсот п'ятдесяти ) грн. штрафу в доход держави без позбавлення його права керувати транспортними засобами.

 

              Згідно ст.ст. 49 ч.1, 74 ч.5 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від призначеного йому покарання у вигляді 850 грн. штрафу у зв'язку із закінченням на день постановлення вироку трьохрічного строку притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

 

              Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити у вигляді підписки про невиїзд.

 

              Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4  задоволити частково.

              Стягти із ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_416 787  (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 84 коп. матеріальної шкоди та 1 500 (одну тисячу п'ятсот ) грн. моральної шкоди, а всього 18 287 (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 84 коп.

              У задоволенні іншої частини її позовних вимог відмовити.

 

              Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задоволити частково.

              Стягти із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_31 500 (одну тисячу п'ятсот ) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

              У задоволенні іншої частини його ї позовних вимог відмовити.

 

              Задоволити позов прокурора Диканського району.

              Стягти з ОСОБА_1 1 506 (одну тисячу п'ятсот шість) грн. 96 коп. витрат на лікування потерпілих в стаціонарних умовах лікарні на користь Полтавської обласної клінічної лікарні на р/р 35424004001147 в УДК в Полтавській області , МФО 831019, код ЗКПУ 01999106.

 

              Провадження по справі у частині позову прокурора Диканського району в інтересах Полтавської обласної клінічної лікарні про стягнення з ОСОБА_1 119 (сто дев'ятнадцяти ) грн.. 66 коп. закрити у зв'язку з відмовою прокурора як позивача від цих позовних вимог в судовому засіданні.

 

              Стягти із ОСОБА_1 5 623 (п'ять тисяч шістсот двадцять три) грн. 42 коп. судових витрат по справі на проведення автотехнічних досліджень та експертиз в доход держави на р/р 35224001001005 в УДК у Полтавській області, МФО 831019.

 

              Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом 15 діб з моменту його проголошення шляхом подачі апеляції через Диканський районний суд.

 

 

 

              Головуючий

  • Номер: 11-п/785/379/18
  • Опис: Постанова Верховного Суду про вирішення питання щодо направлення заяви Скоморохової Г.М. до іншого суду.
  • Тип справи: на подання (клопотання ) про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого
  • Номер справи: 1-3/2007
  • Суд: Апеляційний суд Одеської області
  • Суддя: Гвоздик А.Є.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 31.05.2018
  • Дата етапу: 01.08.2018
  • Номер: 11-п/816/16/24
  • Опис: клопотання засудженого Пономарьова В.М. про визначення територіальної підсудності заяви про приведення вироку Апеляційного суду Сумської області від 14.06.2007 у відповідність до вимог ст. 80 КК України
  • Тип справи: на подання (клопотання ) про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого
  • Номер справи: 1-3/2007
  • Суд: Сумський апеляційний суд
  • Суддя: Гвоздик А.Є.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 23.01.2024
  • Дата етапу: 23.01.2024
  • Номер: 11-п/816/16/24
  • Опис: клопотання засудженого Пономарьова В.М. про визначення територіальної підсудності заяви про приведення вироку Апеляційного суду Сумської області від 14.06.2007 у відповідність до вимог ст. 80 КК України
  • Тип справи: на подання (клопотання ) про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого
  • Номер справи: 1-3/2007
  • Суд: Сумський апеляційний суд
  • Суддя: Гвоздик А.Є.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 23.01.2024
  • Дата етапу: 24.01.2024
  • Номер: 11-п/816/16/24
  • Опис: клопотання засудженого Пономарьова В.М. про визначення територіальної підсудності заяви про приведення вироку Апеляційного суду Сумської області від 14.06.2007 у відповідність до вимог ст. 80 КК України
  • Тип справи: на подання (клопотання ) про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого
  • Номер справи: 1-3/2007
  • Суд: Сумський апеляційний суд
  • Суддя: Гвоздик А.Є.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 23.01.2024
  • Дата етапу: 26.01.2024
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація