ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2серпня2006року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого – судді Ліпського Д.В. ,
суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В., Весельської Т.Ф., Чумаченко Т.А.
секретар Мудрицька Ю.В.
за участю представника позивача – Золотого О.А., представника відповідача – Пєшехонової В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22 грудня 2005 року по справі за позовом СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі до ПВТП «Інвек» та СП «Інвек» про визнання недійсними угоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі звернулась до суду з позовом до ПВТП «Інвек» та СП «Інвек» про визнання недійсними угоди які були укладені між відповідачами, оформлені податковими накладними №0964 від 2 квітня 2001 року, №1462 від 28 квітня 2001 року, №1663 від 14 травня 2001 року, 31969 від 30 травня 2001 року, №1968 від 30 травня 2001 року, «1967 від 30 травня 2001 року і платіжними дорученнями №858 від 28 квітня 2001 року, №718 від 10 квітня 2001 року, №58 від 30 липня 2001 року та стягнути в доход держави отримані кошти від угод з ПВТП «Інвек» в сумі 49546 грн. 23 коп. , з СП «Інвек» - 55219 грн. 19 коп.
Рішенням господарського суду Запоріжської області від 14 березня 2005 року позов задоволено частково. Визнано недійсними угоди між відповідачами №0964 від 2 квітня 2001 року, №1462 від 28 квітня 2001 року, №1663 від 14 травня 2001 року, №1969 від 30 травня 2001 року, №1968 від 30 травня 2001 року, №1967 від 30 травня 2001 року і платіжні доручення №858 від 28 квітня 2001 року ,№718 від 10 квітня 2001 року, №58 від 30 липня 2001 року та судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22 грудня 2005 року рішення суду першої інстанції скасовано частково. Визнано недійсною угоду між відповідачами №1663 від 14 травня 2001 року на суму 936, 72 грн. Стягнути з ПВТП «Інвек» на користь СП «Інвек» кошти в сумі 936, 72 грн. Стягнути з СП «Інвек» на користь держави 936, 72 грн. Стягнути з СП «Інвек» та позивача державне мито в решті позову відмовити.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Запорізького апеляційного господарського суду від 22 грудня 2005 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме : не застосовано до спірних відносин норм права, що підлягали застосуванню – ст. ст. 3, 9 Закону України «Про ліцензування»
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи , колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Враховуючи відсутність на період укладення оспорюваних угод купівлі-продажу нормативного визначення терміну «ветеринарні медикаменти та препарати», суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з визначення цього терміну у ст.1 Закону України «Про ветеринарну медицину» від 25 червня 1992 року, з послідуючими змінами та доповненнями.
Судом першої та апеляційної інстанцій було встановлено з матеріалів справи, що за податковими накладними №0964 від 2 квітня 2001 року, №1462 від 28 квітня 2001 року та №1969 від 30 травня 2001 року відповідачами реалізовано та придбано ветеринарні шприци, дзеркала, коміри, ремінці, стетоскопи, ножиці. Виходячи з вказаного вище нормативного трактування терміну «ветеринарні препарати та медикаменти» апеляційний суд цілком правильно зробив висновок про те, що перелічені вище товари не відносяться до ветеринарних медикаментів та препаратів, а є засобами ветеринарної медицини, для торгівлі якими не було потреби мати ліцензію, яка передбачена Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що при купівлі ветеринарних медикаментів і препаратів за податковою накладною №1663 від 14 травня 2001 року ( 105000 доз вакцини ) на суму 936 грн. 72 коп. у СП «Інвек» не було умислу на укладення протиправної угоди, є правильним. Для купівлі ветеринарних препаратів покупцю не потрібно мати ліцензію, що випливає з зазначеного вище закону. А тому рішення апеляційного суду про відсутність підстав для застосування по цій угоді наслідків, передбачених ч.2 ст.49 ЦК України є обґрунтованим.
Таким чином, постановляючи по справі рішення, апеляційна інстанція правильно застосувала матеріальний закон, дотрималася вимог процесуального права при встановленні фактичних обставин справи і дала належну правову оцінку цим обставинам. Зазначені висновки суду у касаційній скарзі не спростовані, а доводи касатора про порушення судом ст.ст. 3, 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» носять декларативний характер і не ґрунтуються на конкретних матеріалах справи.
За таких обставин, коли суд апеляційної інстанцій не допустивпорушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судовогорішеннята вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судоверішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, ч.5 ст.254 КАС України, колегіясуддів -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22 грудня 2005 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Д.В. Ліпський
СУДДІ : С.Є Амєлін
В.В. Юрченко
Т.Ф. Весельська
Т.А. Чумаченко