Судове рішення #24057962

Справа № 22-ц-1894/2012 Провадження № 22-ц/2590/1894/2012 Головуючий у I інстанції - Парфененко О. Я.

Категорія - цивільна Доповідач - Горобець Т. В.


У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


19 червня 2012 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіГоробець Т.В.,

суддів:ХРОМЕЦЬ Н.С., ОСТРЯНСЬКОГО В.І.,

при секретарі:Мартиновій А.В.

за участю:Прокурора Негоди В.М., представника відповідача - позивача ОСОБА_5 адвоката Полубня СВ., третьої особи ОСОБА_7


розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_7 та Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2012 року по справі за позовом Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах Стольненської сільської ради Менського району Чернігівської області до ОСОБА_5 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, виключення реєстраційного запису та зарахування земель до державної власності та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Стольненської сільської ради Менського району Чернігівської області про зобов'язання виправлення помилки,


в с т а н о в и в:


Оскаржуваним рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2012 року в задоволенні позовних вимог Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора ( далі прокурор) в інтересах Стольненської сільської ради Менського району Чернігівської області про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та зустрічних позовних вимоги ОСОБА_5 до Стольненської сільської ради про зобов'язання виправлення помилки відмовлено в повному обсязі.

В апеляційних скаргах прокурор в інтересах Стольненської сільської ради та третя особа ОСОБА_7 просять скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову Прокурора та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог про визнання державного акту не дійсним. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Доводами апеляційних скарг є посилання на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також Невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

ОСОБА_7 в скарзі зазначає, що судом не було враховано наявні у справі докази щодо незаконності видачі відповідачу Державного акту на Право приватної власності на земельну ділянку, а саме - відсутність у рішенні 12 сесії 21 скликання Стольненської сільської ради від 01.04.1994 року, яким передавались громадянам сільської ради земельні ділянки згідно Списку, прізвища ОСОБА_5 Не належним чином суд оцінив, на думку апелянта, і довідку сільської ради № 1266 від 30.11.2011 року, в якій зазначено, що протягом 1994-2000 років рішення щодо передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_5 не приймалось.

Доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до обґрунтування повноважень прокурора на звернення в суд з таким позовом в інтересах держави в особі Стольненської сільської ради, зокрема суті порушених інтересів держави та належності позивача у даному спорі. Також, посилаючись на ст. 140, 143 ЗК України, прокурор зазначає, що висновок і суду про відсутність підстав для визнання державного акту недійсним є необґрунтованим, оскільки за змістом наведених норм матеріального права видача державного акту на право приватної власності на землю без рішення відповідного органу є підставою для визнання Акту недійсним. Факт відсутності рішення про передачу ОСОБА_5 у власність земельної ділянки, на думку прокурора, повністю знайшов своє підтвердження матеріалами справи.

Висновки суду про те, що наявність не скасованого рішення 12 сесії 21 скликання Стольненської сільської ради від 01.04.1994 року про передачу у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,40 га є перешкодою для визнання оскаржуваного Державного акту недійсним, апелянт вважає помилковим, так як чинним законодавством не передбачено скасування рішення , яке не приймалось.

В письмових запереченнях ОСОБА_5 просить відхилити апеляційні скарги Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора та ОСОБА_7, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, та письмових заперечень, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції -залишенню без змін, виходячи з наступного.


Судом по справі встановлено, що ОСОБА_5, відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку 1-ЧН № 034294, виданого 02 червня 1998 року на підставі рішення 12 сесії 21 скликання Стольненської сільської ради Менського району від 01.04.1994 року, являється власником земельної ділянки площею. 0,40 га, переданої йому для ведення особистого підсобного господарства. Державний акт видано та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею 19.05.1998 року за № 1440 ( а.с.50). Технічна документація, виготовлена для передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_5, яка була надана відповідачем суду в якості доказів на обґрунтування заперечень проти позову, містить оригінал Рішення 12 сесії 21 скликання Стольненської сільської ради Менського району від 01 квітня 1994 року, ухваленого відносно однієї особи - ОСОБА_5 про передачу у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,40 га. В рішенні зазначено, що воно ухвалене за заявою ОСОБА_5 для оформлення на Державний Акт згідно Земельного Кодексу України. Це рішення має дату ухвалення, підписане головою сільської ради, має гербову печатку( а.с.58). Факту підроблення цього рішення посадовими особами Стольненської сільської ради, іншими особами чи самим ОСОБА_5 перевіркою, проведеною міжрайонною природоохоронною прокуратурою, не встановлено (а.с.165-166,193). Постанова про відмову у порушенні кримінальної справи та обставини, викладені в ній, не є безспірним доказом факту підроблення рішення сесії сільської ради.

Отже, як вбачається з доказів, наданих відповідачем, йому земельна ділянка у приватну власність виділена не на підставі рішення 12 сесії 21 скликання Стольненської сільської ради від 01.04.1994 року, яким земельні ділянки передавались 754 громадянам сільської ради за Списком - додатком до рішення, а окремим рішенням цієї ж сесії відносно конкретної особи - ОСОБА_5

Відмовляючи у позові Прокурору, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позовні вимоги щодо незаконності Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_5 не знайшли свого підтвердження. Докази, на які посилався позивач, були спростовані наданими відповідачем іншими належними та допустимими доказами, достовірність яких не була спростована.

У той же час, список - додаток до рішення сесії від 01.04.1994 року, на який досилається прокурор, зазначаючи, що в ньому відсутнє прізвище ОСОБА_5, не має підпису посадової особи - голови сільської ради, крім того, має суттєві неточності, зокрема, з загальної кількості 754 осіб, пронумерованих у списку, пропущено 53 особи, а під номером 423 записані три прізвища.( а.с.15, 167-185). Такий доказ, безспірно, не міг бути покладений в основу рішення про задоволення позову, навіть при відсутності доказів, наданих відповідачем на спростування його. Не заслуговує на увагу і довідка сільської ради №1266 від 30.11.2011 року , на яку також посилаються апелянти, так як містить інформацію, без зазначення підстави її внесення у довідку та не містить інформації, у зв"язку з чим вона видається.

З наведеного вбачається, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли свого підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з правил ст.153 ЗК України, відповідно до якої власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків передбачених цим кодексом та іншими законами України , а також послався на ст.ст.14О та 143 ЗК України, якими чітко визначені підстави припинення права власності на земельну ділянку.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх, переконливості. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, І кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами. Враховуючи, що наявний в матеріалах справи оригінал рішення 12 сесії 21 скликання від 01.04.1994 року про передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки має дату, підпис, печатку уповноваженої особи, наведений доказ не може вважатись не існуючим, тільки тому, що сільським головою видана довідка, що таке рішення не приймалось. Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи не є безспірним доказом факту підроблення рішення сесії, а потребує доведення цього факту у встановленому у таких випадках порядку. Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідь на питання, мало місце службове підроблення рішення сесії сільської ради чи не було підроблення, може бути отримана лише з офіційного висновку компетентних органів, а не являється „очевидним", як зазначається в апеляційній скарзі.

З наявних у матеріалі справи доказів вбачається, що спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. 118 ЗК України.

Відповідно до змісту ст.153 ЗК України право власності на земельну ділянку гарантується. Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених законодавством.

Враховуючи, що суду не надано належних та допустимих доказів того, що при отриманні у власність земельної ділянки та державного акту на право приватної власності на землю, відповідач діяв протиправно, підстави для визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку відсутні.

У той же час, посилання у рішенні на неналежне обґрунтування прокурором своїх повноважень на участь у справі в інтересах держави апеляційний суд вважає помилковим, оскільки таке право прокурора випливає з положень ст.. 36-1 ЗУ „Про прокуратуру", ст.13 Конституції України, згідно якої земля є об"єктом права власності Українського народу, а від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Конституцією. Відповідно до ст. 142 -145 Конституції до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування. Проте, враховуючи, що такий помилковий висновок суду не вплинув на правильність та законність рішення суду по суті, підстав для його скасування чи зміни мотивувальної частини рішення, апеляційний суд не вбачає.

Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги, апеляційним судом не аналізується правова обгрунтованість позовних вимог, заявлених до ОСОБА_5, як відповідача, про виключення реєстраційного запису про реєстрацію Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та про зарахування цієї земельної ділянки до земель державної власності, що знаходяться у віданні Стольненської сільської ради.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування правильного по суті і справедливого рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,


У Х В А Л И В:


Апеляційні скарги ОСОБА_7 та Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора - відхилити.

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2012 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.



Головуючий:Судді:



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація