Справа № 2520/467/2012 провадження № 11/2590/530/2012 Головуючий у І інстанції Стельмах А.П.

Категорія - ч. 3 ст. 185 КК України. Доповідач Карнаух А. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіКарнауха А. С.

суддів - Салая Г.А., Акуленко С.О.

з участю:

прокурора - Гапєєвої Н.П.

засуджених - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від

30 травня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Сосницького районного суду Чернігівської області від

30 травня 2012 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Корюківка, Чернігівської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, раніше судимий:

1). 28.03.2002 року Корюківським районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком

1 рік;

2). 25.07.2002 року Корюківським районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 185, 69, 70, 75, 104 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

3). 06.09.2004 року Корюківським районним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 289, 70, 75, 104 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

4). 25.11.2004 року Корюківським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 185, 70, 75, 104 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

5). 04.03.2005 року Корюківським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі;

6). 08.06.2005 року Корюківським районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, 71 КК України до 3 років 8 місяців позбавлення волі;

7). 25.05.2006 року Корюківським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 289, 69, 70 КК України до 3 років 11 місяців позбавлення волі;

8). 15.09.2009 року Корюківським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, 69, 70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі,

який проживає за адресою: вулиця Пушкіна, будинок

№ 48, місто Корюківка, Чернігівської області,

засуджений за частиною 3 статті 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Відповідно до статті 71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 15.09.2009 року та остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в сумі 196 гривень 40 копійок.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили, залишено у вигляді взяття під варту.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець міста Корюківка, Чернігівської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, працюючий столяром ТОВ «Шаріте», раніше судимий:

1). 10.10.2011 року Корюківським районним судом Чернігівської області за ст. 198 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,

який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

засуджений за частиною 3 статті 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. Відповідно до статті 71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 10.10.2011 року та остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в сумі 196 гривень 40 копійок.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту в залі суду.

Питання про речові докази вирішено відповідно до статті 81 КПК України.

Як встановив місцевий суд, в період з 23 години по 24 годину

18 березня 2012 року ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_2, з метою вчинення крадіжки чужого майна, прибули в село Вільшане, Сосницького району, Чернігівської області, де діючи спільно, шляхом вільного доступу через відчинені двері зайшли на територію господарства ОСОБА_4, що розташоване по АДРЕСА_2

Після цього, ОСОБА_3 спільно із ОСОБА_2, шляхом демонтажу дерев'яної загорожі та через відчинені двері проникли до приміщення сараю, який розташований на території АДРЕСА_2, Сосницького району, Чернігівської області, де таємно викрали кобилу білої масті, вагою 425 кілограм, віком

16 років, вартістю 4675 гривень. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_2, потерпілому ОСОБА_4 було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 4675 гривень.

Не погоджуючись з вироком місцевого суду, засуджений ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію своїх дій та доведеності його вини у вчиненні злочину, просив пом'якшити призначену судом першої інстанції міру покарання, врахувавши відсутність до нього позовних вимог потерпілого, тяжкий стан здоров'я його батька, котрий потребує стороннього догляду. Також зазначив про відхилення місцевим судом його клопотання про виклик свідків.

Засуджений ОСОБА_2 в поданій апеляції також не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію своїх дій та доведеності його вини у вчиненні злочину, порушив питання про зміну вироку в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання його особі, внаслідок суворості.

Пославшись на визнання своєї вини, щире каяття, сприяння у розкритті злочину, думку потерпілого, який не заявляв позову про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди та не наполягав на суворій мірі покарання, наявність на утриманні малолітньої дитини, позитивну характеристику з місця роботи, просив пом'якшити міру покарання, застосувавши статтю 69 КК України.

В запереченнях на подані апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважаючи, що місцевий суд всебічно, повно і об'єктивно розглянув справу та постановив законний і обґрунтований вирок, а тому підстав для пом'якшення покарання засудженим не вбачається, просив апеляції засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без зміни.

Заслухавши доповідача, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які в судових дебатах та наданому останньому слові просили задовольнити їх апеляції з викладених підстав, прокурора, котра заперечувала проти задоволення апеляцій засуджених та вважала вирок місцевого суду законним і обґрунтованим, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені в апеляціях, колегія суддів вважає, що останні задоволенню не підлягають.

Правильність висновків суду першої інстанції стосовно фактичних обставин справи, доведеності винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні ними злочину, за який їх засуджено, сумнівів не викликає і ніким не оспорюється.

Даний висновок суду обґрунтований наявними в матеріалах справи доказами, зокрема показаннями потерпілого, свідків, протоколами огляду місць події, протоколом відтворення обстановки та обставин події, висновком експертизи, які ретельно досліджені і перевірені в судовому засіданні та об'єктивно оцінені в сукупності з іншими зібраними у справі доказами, та викладені у вироку.

Доводи, викладені в апеляції засудженого ОСОБА_3, про безпідставність відхилення місцевим судом його клопотання про виклик свідків в судове засідання є необґрунтованими.

Як вбачається з протоколу судового засідання, учасники розгляду справи в тому числі засуджені, не заперечували щодо оголошення показань нез'явившихся свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та розгляду справи у їх відсутності (а. с. 194).

За встановлених у справі фактичних обставин, дії засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 кваліфіковано місцевим судом за частиною

3 статті 185 КК України як таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у приміщення, правильно.

Призначаючи покарання ОСОБА_3, місцевий суд у відповідності до вимог статті 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, його особу, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання і обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі з ізоляцією та поміщення до кримінально-виконавчої установи закритого типу на строк в межах санкції встановленої частиною статті за інкримінований злочин.

Остаточне покарання ОСОБА_3 місцевий суд визначив правильно, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, відповідно до вимог статті 71 КК України. Воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, тому доводи засудженого ОСОБА_3 про невідповідність призначеного покарання, внаслідок його суворості є безпідставними.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 суд першої інстанції у відповідності до вимог статті 65 КК України врахував обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, його особу, який негативно характеризується за місцем проживання, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, має на утриманні малолітню дитину, обставини, які пом'якшують покарання, обставини, які обтяжують покарання і обґрунтовано дійшов висновку про призначення йому покарання у виді позбавлення волі з ізоляцією та поміщення до кримінально-виконавчої установи закритого типу, в межах санкції, визначеної частиною статті за інкримінований злочин.

Остаточне покарання призначено ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 10.10.2011 року.

При вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_2 місцевим судом були враховані всі обставини на які посилається засуджений в поданій апеляції.

За таких обставин доводи ОСОБА_2 про суворість призначеного судом першої інстанції покарання є необґрунтованими. Підстав для застосування статті 69 КК України немає.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 був засуджений за вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 20.11.2001 року за частиною 3 статті 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та звільнений з місць позбавлення волі 05 квітня 2005 року (а. с. 131 - 132).

Згідно статті 12 КК України, злочин передбачений частиною 3 статті 185 КК України, є тяжким, оскільки за нього передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк більше п'яти та не більше десяти років.

За змістом статті 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

Проте суд першої інстанції, не врахував, що з часу звільнення ОСОБА_2 05 квітня 2005 року, який скоїв тяжкий злочин, до вчинення ним 31.05.2011 року нового злочину, згідно вироку Корюківського районного суду від 10.10.2011 року, минуло шість років та помилково вказав у вступній частині вироку, що ОСОБА_2 раніше судимий 20.11.2001 року Корюківським районним судом Чернігівської області.

Відповідно статті 55 КК України (в редакції 1960 року) якщо особа, яка відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку, що погашає судимість, переривається.

Строк погашення судимості по першому злочину обчислюється заново після фактичного відбуття покарання (основного і додаткового) за останній злочин.

У цих випадках особа вважається судимою за обидва злочини до закінчення строку погашення судимості за найбільш тяжкий з них.

Згідно статті 90 КК України (2001 року), відповідно до яких, якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, то перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново.

У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останній злочин.

За таких обставин з вступної частини вироку підлягає виключенню також посилання місцевого суду на судимості ОСОБА_2 згідно вироків Менського районного суду Чернігівської області від 24.08.1990 року, Корюківського районного суду Чернігівської області від 14.06.1991 року, Корюківського районного суду Чернігівської області від 01.10.1993 року, Ровеньковського міського суду Луганської області від 10.11.1998 року.

У зв'язку з наведеним, вирок місцевого суду в зазначеній частині підлягає зміні в порядку статті 365 КПК України.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_3 затриманий за підозрою у вчиненні злочину 20 березня 2012 року (а. с. 55 -56).

ОСОБА_2 був затриманий за підозрою у вчиненні злочину

19 березня 2012 року (а. с. 48 - 49).

Постановою старшого слідчого відділу Сосницького РВ УМВС України в Чернігівській області від 28 березня 2012 року, ОСОБА_2 звільнено з ізолятора тимчасового тримання (а. с. 77).

Разом з тим місцевий суд, при постановленні вироку, в порушення вимог статті 324 КПК України, не вирішив питання про початок строку відбування покарання засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та залишив поза увагою питання про зарахування попереднього ув'язнення ОСОБА_2 в строк відбуття покарання, призначеного засудженому.

Дані питання підлягають розгляду в порядку статей 409, 411 КПК України судом, який постановив вирок.

Порушень кримінально-процесуального та кримінального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність засуджених, на кваліфікацію їх дій та необґрунтованість призначеного покарання, не вбачається

Керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 377, 379 Кримінально-процесуального кодексу України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляції засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від 30 травня 2012 року, залишити без задоволення.

Вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від 30 травня 2012 року, щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2, змінити.

В порядку статті 365 КПК України з вступної частини вироку виключити посилання місцевого суду на судимості ОСОБА_2 за вироком Менського районного суду Чернігівської області від 24.08.1990 року, Корюківського районного суду Чернігівської області від 14.06.1991 року, Корюківського районного суду Чернігівської області від 01.10.1993 року, Ровеньковського міського суду Луганської області від 10.11.1998 року, Корюківського районного суду Чернігівської області від 20.11.2001 року.

Вважати засудженого ОСОБА_2 раніше судимим 10.10.2011 року Корюківським районним судом Чернігівської області за статтею 198 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі статті 75 КК України звільненим від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

Суду першої інстанції в порядку, визначеному статтями 409, 411 КПК України, вирішити питання про початок строку відбування покарання засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та про зарахування попереднього ув'язнення ОСОБА_2 в строк відбуття покарання.

В решті вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від 30 травня 2012 року, щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2, залишити без зміни.

СУДДІ:

А.С. Карнаух Г.А. Салай С.О. Акуленко