АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Провадження № 22ц/2090/3029/2012 Головуючий 1 - інстанції -Вікторов В.В.
Справа № 2/2024/292/2012 Доповідач - Зазулинська Т.П.
Категорія -визнання дій незаконними
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого судді - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.
суддів колегії - КРУГОВОЇ С.С.
- КАРІМОВОЇ Л.В.
при секретарі - Шпарага О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»і приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 14 березня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»до ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, треті особи -ОСОБА_7, ОСОБА_8, арбітражний керуючий -Дралін Андрій Володимирович про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії та звернення стягнення на предмет іпотеки, -
в с т а н о в и л а :
У липні 2011 року ПАТ «Універсал Банк»звернувся до Ленінського районного суду міста Харкова з вказаним позовом, в якому просив визнати незаконними дії приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу -ОСОБА_4 щодо вилучення записів:
- з Державного реєстру іпотек на його користь реєстраційний номер 7456534, контрольна сума ЗЕАГ00ВА07 квартири АДРЕСА_1;
- з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна на його користь, реєстраційний номер 7456493, контрольна сума 3Е40Д9Д4Б0 квартири АДРЕСА_1;
Зобов'язати приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу -ОСОБА_4 поновити вказані записи;
Звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5, шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною, що буде визначена згідно ЗУ «Про виконавче провадження» з направленням коштів від реалізації в рахунок погашення боргу ОСОБА_7 за кредитним договором № 113-2008-2169 від 25 червня 2008 року перед ПАТ «Універсал Банк».
Судові витрати просив покласти на відповідачів.
У обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що є правонаступником ВАТ «Універсал Банк», яке рішенням загальних зборів акціонерів від 22 червня 2009 року на виконання ЗУ «Про акціонерні товариства»перейменоване в Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»
25 червня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк»та ОСОБА_7 укладений кредитний договір № 113-2008-2169, згідно якого Банк надав, а Позичальник зобов'язався повернути кредит в сумі 192610 доларів США.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 25 червня 2008 року між сторонами був укладений договір іпотеки, предметом якого стала двокімнатна квартира,
загальною площею 80,5 кв.м., житловою -63,7, що належала ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу № 3034 від 25 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО
Клопотовою Л.Ю. 25 червня 2008 року, реєстровий номер правочину 2981499, зареєстровано в Державному реєстрі правочинів від 25 червня 2008 року.
Вказаним нотаріусом 25 червня 2008 року була накладена заборона відчуження квартири до припинення чи розірвання договору іпотеки, про що зроблений запис в реєстрі за №3056. Одночасно з внесенням заборони відчуження до Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, на виконання вимог ст..4 ЗУ «Про іпотеку»нотаріусом внесені відповідні дані до Державного реєстру іпотек.
В листопаді 2010 позивачу стало відомо, що іпотечне майно -квартира була реалізована, а вилучення записів з реєстрів іпотек і заборон зроблено приватним нотаріусом ХМНО -ОСОБА_4. За наявними у Банку даними власником квартири є ОСОБА_5, що підтверджується договором купівлі-продажу від 28 січня 2010 року.
Вважає, що при проведені нотаріальних дій нотаріусом ОСОБА_4 порушено норми ЗУ «Про іпотеку», «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, Тимчасового порядку реєстрації іпотек, тощо.
Вказував на те, що з боку Банку до нотаріуса не надходило повідомлень про погашення кредиту і приватний нотаріус ОСОБА_4 вилучила записи про право іпотеки, яке за своєю природою не є обмеженням у праві розпоряджатися майном, а є офіційним засвідченням права пріоритету Іпотекодержателя по відношенню до інших осіб. В результаті незаконне вилучення нотаріусом записів з реєстрів позбавило Банк взагалі права на іпотеку, оскільки майно було реалізовано, а жодних коштів в погашення заборгованості за кредитом позивач не отримав.
Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 14 березня 2012 року позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк»задоволенні частково. Визнано незаконними дії приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу -ОСОБА_4 щодо вилучення 19 січня 2010 року записів: з Державного реєстру іпотек на користь ПАТ «Універсал Банк»реєстраційний номер 7456534, контрольна сума ЗЕАГ00ВА07 квартири АДРЕСА_1; з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна на користь ПАТ «Універсал Банк»реєстраційний номер 7456493, контрольна сума ЗЕ40Д9Д4Б0, квартири АДРЕСА_1.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Знято арешт, накладений ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 03 серпня 2011 року, на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровану за ОСОБА_5.
В апеляційних скаргах:
- ПАТ «Універсал Банк» просить рішення змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення записів у відповідних реєстрах та звернення стягнення на предмет іпотеки і постановити рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що висновки суду в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи і суд дійшов їх з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання незаконними дій приватного нотаріуса по вилученню записів з відповідних реєстрів суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав на вчинення нею таких дій. При цьому зауважив що такі дії нотаріуса позбавили позивача як Іпотекодержателя його законного пріоритетного права на задоволення вимог про стягнення заборгованості по кредиту за рахунок предмета іпотеки , але з огляду на це відмовив у задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки. Проте, при цьому не врахував, що виключення інформації з реєстру іпотек не призводить до припинення іпотеки і такі висновки суперечать ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Також зазначає, що суд помилково дійшов висновку щодо відсутності майна, умов про перехід прав та обов'язків іпотекодавця до набувача предмета іпотеки, оскільки набувачу було відомо про існування договору іпотеки та самовільне вчинення нотаріусом незаконної нотаріальної дії.
Мотивацією відмови у задоволенні позову в частині поновлення незаконно вилучених записів є висновок суду про відсутність процедури поновлення відповідних записів, однак, вважає, що даний висновок не відповідає обставинам справи, оскільки процедура внесення ( вилучення ) записів до вищевказаних реєстрів регламентована, зокрема, Наказом МЮУ від 03 березня 2004 року № 20/5 «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», Постановою № 410 КМУ від 31 березня 2004 року «Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек».
Не погоджується з висновком суду про те, що на час набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, останнє не мало статусу предмету іпотеки, оскільки 19 січня 2010 року було вилучено запис з Державного реєстру іпотек та правочин здійснено за відсутності відомостей про обтяження нерухомого майна, оскільки судом встановлено саме незаконність таких дій нотаріуса.
Приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконними її дій скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» до неї відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення є незаконним, необгрунтованим, постановленим з суттєвим порушенням норм процесуального права та при невірному застосуванні норм матеріального права.
Вказує, що, задовольняючи позовні вимоги, суд застосував до спірних правовідносин вимоги ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, тобто взагалі не регламентує спірні правовідносини.
Вважає, що в основу оскаржуваного рішення суд поклав взаємовиключні висновки: відмовляючи у зверненні стягнення на предмет іпотеки, послався на задоволення вимог позивача, як кредитора, у справі про банкрутство ОСОБА_7, а задовольняючи позовні вимоги до неї, визнав постанову господарського суду Харківської області від 18 травня 2009 року такою, що не підлягала виконанню приватним нотаріусом.
Зазначає, що вимоги законодавства України про банкрутство містять спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України і така ж правова позиція викладена у п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№ 15 від 18 грудня 2009 року. Отже, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури арешт або інші обмеження стосовно майна банкрута скасовуються. Гадає, що єдиним аргументом, яким суд керувався під час висновку про відсутність підстав виконання нотаріусом постанови господарського суду є те, що іпотечне майно передано в іпотеку громадянином ОСОБА_7, а провадження у справі про банкрутство порушено відносно ФОП -ОСОБА_7, однак цей висновок не ґрунтується на Законі, зокрема суперечить ст. ст. 26, 30, 31 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно матеріалів справи позивач приймав безпосередню участь у справі про банкрутство і був ознайомлений з переліком майна банкрута ФОП -ОСОБА_7, яке підлягало реалізації з метою відшкодування кредиторської заборгованості, у тому числі перед ПАТ «Універсал Банк».
Таким чином, з урахуванням факту участі позивача у процедурі банкрутства, висновок суду про незаконність її дій та спричинення такими діями шкоди - є незаконним, необгрунтованим, таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.
Вважає, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції не містить посилання на конкретні норми Закону, що були порушені нею чи надавали законодавчо закріплене право не виконувати постанову господарського суду.
Вказує також, що суд застосував до спірних правовідносин ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(ЗУ № 3795-У1) в редакції від 22.09.2011 року, у той час як оскаржені дії були вчинені нею 19.01.2010 року.
Заслухавши доповідь судді, представника позивача, представників відповідачів: приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції,судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ «Універсал Банк» підлягає відхиленню, а апеляційна скарга приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_4 -задоволенню з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено наступне:.
25 червня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк»та ОСОБА_7 було укладено Кредитний договір № 113-2008-2169, згідно якого Банк надав, а Позичальник зобов'язався повернути кредит у сумі 192610,00 доларів США на умовах, визначених в договорі. З метою забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором між ВАТ «Універсал Банк»та ОСОБА_7 було укладено Договір іпотеки від 25 червня 2008 року, згідно п.п. 1.1 якого Іпотекодавець передає в іпотеку квартиру, що має дві кімнати, загальною площею 50.5 кв.м., житловою площею 63.7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на підставі договору купівлі-продажу № 3034 від 25 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 25 червня 2008 року, реєстровий номер правочину 2981499, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів від 25 червня 2008 року. В цей день нотаріусом ОСОБА_10 була накладена заборона відчуження квартири до припинення чи розірвання договору іпотеки, про що зроблено відповідний запис в реєстрі за № 3056, та внесено дані до Державного реєстру іпотек на виконання вимог статті 4 Закону України «Про іпотеку».
19 січня 2010 року ліквідатор банкрута -фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, - Дралін А.В. звернувся до приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_4 з заявою про вилучення з Єлдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна запису № 7456493 та запису № 7456534 з Державного реєстру іпотек, внесених 25.06.2008 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_10, посилаючись на відсутність вказаного нотаріуса на робочому місті , постанову господарського суду Харківської області від 18.05.2009 року по справі № Б-39/90-09 про визнання банкрутом фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 та призначення його ліквідатором цього банкрута.( а.с.152)
19 січня 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу -ОСОБА_4 були вилучені записи: з Державного реєстру іпотек на користь ПАТ «Універсал Банк»реєстраційний номер 7456534, контрольна сума ЗЕАГ00ВА07 квартири АДРЕСА_1; з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна на користь ПАТ «Універсал Банк»реєстраційний номер 7456493, контрольна сума ЗЕ40Д9Д4Б0, квартири АДРЕСА_1.
19 січня 2010 року ТОВ «Універсальна біржа «Гермес»були проведені аукціонні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1. За результатами публічних торгів між ліквідатором банкрута ОСОБА_7 -Драліним А.В. та ОСОБА_8 був укладений договір купівлі-продажу вказаної квартири , який посвідчено приватним нотаріусом ХМИНО ОСОБА_4
20.01.2010 року право власності ОСОБА_8 на вказану квартиру зареєстровано в КП «ХМБТІ»за № 23339740. На час посвідчення договору купівлі-продажу записи про заборону відчуження та про іпотеку зазначеної квартири були відсутні.
28.01.2010 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 укладено та посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, про що внесено відповідний запис до Єдиного реєстру правочинів за № 3806589. На підставі цього договору 30.03.2010 року право власності ОСОБА_5 на вказане нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_5 КП «ХМБТІ»ь за № 23339740.
За договором купівлі-продажу від 08.08.2011 року, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_13 ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_6 купила вказану квартиру.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк»в частині визнання незаконними дії приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу -ОСОБА_4 щодо вилучення 19 січня 2010 року записів: з Державного реєстру іпотек на користь ПАТ «Універсал Банк»реєстраційний номер 7456534, контрольна сума ЗЕАГ00ВА07 квартири АДРЕСА_1; з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна на користь ПАТ «Універсал Банк»реєстраційний номер 7456493, контрольна сума ЗЕ40Д9Д4Б0, квартири АДРЕСА_1 суд першої інстанції, виходив з того, що приватний нотаріус ОСОБА_4 не мала права знімати арешти, обтяження та обмеження, накладені на квартиру АДРЕСА_1, оскільки постанова господарського суду Харківської області про визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 банкрутом не містила обов'язкових реквізитів, визначених Тимчасовим положенням порядку реєстрації іпотек, затвердженим Постановою КМУ від 31.03.2004 № 410, вказана квартира належала на праві власності фізичній особі ОСОБА_7, у той час як банкрутом визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_7, тобто іншого суб'єкта права.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані дії приватного нотаріуса не узгоджувалися також з вимогами ст.,31,49 ЗУ «Про нотаріат»щодо надання усіх документів , необхідних для вчинення нотаріальної дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судова колегія вважає, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання дій приватного нотаріуса незаконними вказаним вимогам не відповідає через неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для його скасування, виходячи з наступного.
Постановою господарського суду Харківської області від 18 травня 2009 року у справі № Б-39/90-09 визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.
За роз»ясненянми, що містяться в Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року N 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»зазначено, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Таким чином, у випадку невиконання постанови про скасування арештів, обтяжень та обмежень, наявності арештів та заборон проведення ліквідаційної процедури є неможливим.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Постановою господарського суду Харківської області від 18 травня 2009 року скасовано всі арешти, що накладені на майно боржника і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, у тому числі податкові застави.
Отже, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури всі без винятку обтяження його активів підлягають скасуванню. Вочевидь це пов'язано з тим, що у процедурі ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому порядку реалізації майна банкрута. Тому, майно банкрута повинно бути вільним від будь-яких обтяжень, оскільки їх існування повністю унеможливлює проведення ліквідаційної процедури.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною 3 статті 49 Закону України «Про нотаріат»нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
Таким чином, приватний нотаріус не має права перевіряти законність рішень судів, а також не має права за відсутності підстав відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
Оскільки постанова господарського суду Харківської області від 18.05.2009 року у справі № Б-39/90 станом на 19 січня 2010 року була чинною, її дія зупинена не була, вона підлягала обов'язковому виконанню, в тому числі приватним нотаріусом.
Посилання суду першої інстанції у обґрунтування висновку про незаконність дій приватного нотаріуса на те, що «резолютивна частина постанови господарського суду Харківської області від 18.05.2009 року у справі № Б-39/90 стосовно визнання банкрутом фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 не містила обов'язкового реквізиту - зазначення порядкового номера реєстраційного запису.»не ґрунтуються на законі і є помилковими.
Так, Тимчасовим положенням порядку реєстрації іпотек, затвердженим Постановою КМУ від 31.03.2004 № 410 встановлені вимоги до форми та змісту заяв іпотекодержателя, але не до рішень судів.
Вимоги до постанови про визнання банкрутом встановлені Господарським процесуальним кодексом України та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Проте, вказані нормативні акти не містять вказівки про обов'язкове зазначення у постанові господарського суду про визнання банкрутом порядкового номера реєстраційного запису.
Крім того, перевірка законності рішень господарських судів, додержання форми та змісту таких судових рішень відбувається шляхом апеляційного та касаційного перегляду, який здійснюється відповідно апеляційними господарськими судами та Вищим господарським судом України.
Суперечить положенням чинного законодавства України і висновок суду першої інстанції про те, що постановою господарського суду визнано банкрутом фізичну особу-підприємця ОСОБА_7, у той час як власником квартири та іпотекодавцем був ОСОБА_7, як фізична особа, а тому це виключало можливість зняття заборон приватним нотаріусом.
Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 Цивільного кодексу України, тобто фізичні та юридичні особи, держава Україна, автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права (статті 2 та 318 ЦК).
Згідно зі статтею 325 цього Кодексу суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
При цьому, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 320 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями).
Суб'єктами господарювання визнаються, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які зареєстровані відповідно до закону як підприємці, та здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством (стаття 55 Господарського кодексу України).
Наведене свідчить, що чинне законодавство не виділяє такого суб'єкт права власності як фізична особа - підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи - підприємця. Законодавство лише встановлює, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Отже, суб'єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь - якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому, правовий статус фізичної особи - підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності.
Пункт 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року N 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» містить роз»яснення про те, що провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14 травня 1992 року № 2343-Х11 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»( в редакції Закону від 30 червня 1999 року № 784-Х1У),( далі Закон № 2343) Господарським процесуальним Кодексом України ( далі ГПК України), іншими законодавчими актами України..
Закон № 2343 містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство, виходячи з чого статті 23,25.26 цього Закону мають пріоритет при оцінці дій ліквідатора щодо відчуження майна банкрута, яке є предметом застави ( іпотеки), вчинених в ході судового провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ст.ст.23, 25, ч.1 ст.26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов»язань банкрута та зобов»язання щодо сплати грошових внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов»язкового державного соціального страхування, податків і зборів ( обов»язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки ( штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденціальними чи становити комерційну таємницю; укладення угод, пов»язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею цього майна третім особам допускається в порядку, передбаченому цим розділом; скасовується арешт на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов»язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедури банкрутства, можуть пред»являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов»язань бржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.
Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку. Передбаченому цим Законом тощо.
Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.
За таких обставин, квартири, як і інше нерухоме майно, що належить на праві власності фізичній особі, входять до складу ліквідаційної маси цієї ж фізичної особи, яка набула статус підприємця.
Частиною 2 ст. 2-1 Закону України «Про нотаріат»визначено, що контроль за організацією нотаріату України, перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
Пунктом 3 Положення «Про Міністерство юстиції України», затвердженого Указом Президента України встановлено, що основними завданнями Мін'юсту України є організація роботи нотаріату.
Відповідно до п. 4 вказаного Положення Мін'юст України відповідно до покладених на нього завдань: надає роз'яснення з питань, пов'язаних із діяльністю Мін'юсту України, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства, а також стосовно актів, які ним видаються.
Міністерством юстиції України в листі від 19.08.2010 № 9865-0-33-10-31 зазначено, що у разі надходження до нотаріуса судового рішення про зняття заборони чи арештів, нотаріус зобов'язаний виконати судове рішення, яке набрало законної сили, а тому нотаріус не мала правових підстав для відмови у виконанні постанови господарського суду та вчиненні нотаріальної дії.
Судова колегія вважає, що приватний нотаріус зобов'язана діяти у відповідності з вимогами та враховувати роз'яснення Міністерства юстиції України, надані в межах повноважень та стосуються здійснення нотаріальної діяльності.
Та обставина, що в подальшому постанова господарського суду Харківської області була скасована, а провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 припинено не може впливати на оцінку дій приватного нотаріуса.
З викладеного вбачається, що нотаріус, вчиняючи оспорювані нотаріальні дії виконувала постанову господарського суду, яка набрала законної сили, діяла у відповідності з вимогами закону та з урахуванням роз'яснень Мінюсту, в якому зазначено, що невиконання нотаріусом постанови суду є неправомірним.
За таких обставин, приватним нотаріусом ОСОБА_4 під час вчинення нотаріальної дії «Скасування усіх арештів, накладених на майно боржника та інших обмежень, щодо розпорядження майном»за заявою ліквідатора ФОП ОСОБА_7 на виконання постанови господарського суду Харківської області від 18.05.2009 року у справі № Б-39/90, яка набрала законної сили, не було допущено порушень вимог чинного законодавства України, а тому підстави для визнання її дій незаконними відсутні.
Наведене є підставою для скасування рішення Ленінського районного суду м. Харкова у частині визнання дій приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_4 незаконними з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Враховуючи наведене судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог в частині зобов»язання приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу -ОСОБА_4 поновити записи в Державному реєстрі іпотек на користь ПАТ «Універсал Банк», реєстраційний номер 7456534, контрольна сума ЗЕАГ00ВА07 квартири АДРЕСА_1;
- в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна на його користь ПАТ «Універсал Банук», реєстраційний номер 7456493, контрольна сума 3Е40Д9Д4Б0 квартири АДРЕСА_1;
Дійшови висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог ПАТ «Універсал Банк»про визнання дій приватного нотаріуса ОСОБА_4 незаконними та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, а також погоджуючись з висновками суду в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Універсал Банк»про зобов»язання приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу -ОСОБА_4 поновити записи в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна і Державному реєстрі іпотек, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції і в частині вирішення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 328 ЦК України передбачено набуття права власності із правочинів.
Як правильно встановив суд першої інстанції квартира АДРЕСА_1 відчужена в порядку виконання судового рішення: постанови господарського суду Харківської області від 18.05.2009 року у справі № Б-39/90-09 про визнання банкрутом фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 шляхом реалізації його майна через публічні торги. Кошти від реалізації квартири мали бути спрямовані на задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів.
При цьому ПАТ «Універсал Банк»визнано кредитором у вказаній справі , його представник приймав участь в її розгляді та був ознайомлений з переліком майна банкрута, яке підлягало реалізації у встановленому законом порядку.
Листом за вих.. № 07-01-05 від 25.11.2011 року господарський суд Харківської області повідомив Ленінський суд міста Харкова, що 03.02.2010 року про те, що арбітражний керуючий Дралін А.В. звертався з клопотанням про порядок розподілу коштів, отриманих від реалізації майна боржника ОСОБА_7, у тому числі двокімнатної квартири АДРЕСА_1 і в матеріалах справи є довідка приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_16 про прийняття нею у депозит коштів від вказаної особи.( а.с.121-122)
На запит суду першої інстанції приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_16 повідомила, що на її депозитний рахунок 15.02.2010 року від ліквідатора ФОП ОСОБА_7 -арбітражного керуючого Драліна А.В. надійшла і станом на 18.01.2012 року знаходиться, грошова сума в розмірі 309965, 50 грн. для подальшої передачі кредиторам з метою виконання постанови господарського суду Харківської області від 18.05.2009 року у справі № Б-39/90-09. ( а.с.180)
З матеріалів справи убачається, що вказана квартира, на яку просить звернути стягнення позивач, в подальшому відчужувалась двічі за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу : від 28.01.2010 року від ОСОБА_8 -ОСОБА_5 і 08.08.2011 року від ОСОБА_5 -ОСОБА_6
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що вимоги ПАТ «Універсал Банк»зводяться до віндикації, оскільки позивач вимагав зобов»язати приватного нотаріуса ОСОБА_4 поновити записи в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна і Державному реєстрі іпотек та звернути стягнення на предмет іпотеки, тим самим вимагав передати йому майно, продане на аукціонних торгах.
Між тим, на час придбання квартири ОСОБА_8 заборона на її відчуження в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек на користь ПАТ « Універсал Банк»не були зареєстровані. Відчуження квартири було здійснено не Іпотекодавцем ОСОБА_7 безпосередньо, а за ініціативою ліквідатора.
Ані договір купівлі-продажу, укладений ліквідатором за наслідками аукціонних торгів, ані наступні договори купівлі-продажу спірної квартири позивачем не оспорені і недійсними не визнані, тому суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_5 набула право власності на спірне майно за правочином, який відповідає вимогам закону та за відсутністю відомостей про його обтяження.
З огляду на наведене не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не надав правової оцінки відкритим торгам -процедурі продажу майна банкрута , оскільки такі вимоги в суді першої інстанції не заявлялись.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або він не визнаний судом недійсним.
Інші доводи апеляційної скарги ПАТ «Універсал Банк»також не свідчать про порушенням судом норм матеріального або процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи в цій частині.
Керуючись ст.ст.303,304, п.3 ч.1 ст.307, ст..ст.309,313,314,316,317,319,324 ЦПК України судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»відхилити, апеляційну скаргу приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 14 березня 2012 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»про визнання незаконними дій приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 щодо вилучення 19.01.2010 року записів: з Державного реєстру іпотек на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»реєстраційний номер 7456534, контрольна сума ЗЕАГ00ВА07 квартири АДРЕСА_1; з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»реєстраційний номер 7456493, контрольна сума ЗЕ40Д9Д4Б0 квартири АДРЕСА_1 скасувати і у задоволенні цих вимог ПАТ «Універсал Банк»відмовити.
В іншій частині вказане рішення залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя -підпис
Судді колегії -підписи
Копія вірна. Суддя -