АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 липня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
Головуючого-судді - Пилипчук Н.П.,
Суддів - Трішкової І.Ю.
Кірсанової Л.І.
при секретарі - Асєєвій В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
та апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4
на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 травня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа - Відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, втрату права користування житловим приміщенням та виселення -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернулася до суду із позовом посилаючись на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1, яку придбав за договором купівлі - продажу від 19 січня 2010 року, право власності зареєстрував у встановленому законом порядку, однак не може користуватися та розпоряджатися своєю власністю оскільки відповідачі проживають в спірній квартирі, а ОСОБА_3 там зареєстрована. Позивач просить суд усунути перешкоди у користуванні його майном та визнати відповідачів такими що втратили право на житло в спірній квартирі, зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_5 та виселити їх зі спірної квартири.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 травня 2012 року позов задоволено частково. Вирішено визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням в квартири АДРЕСА_1 із зняттям з реєстрації ОСОБА_3 в цій квартирі у відділі громадянства і реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області. В іншій частині у задоволенні позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 травня 2012 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення, позов задовольнити у повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Наполягає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову про виселення відповідачів.
В апеляційній скарзі відповідачі просять скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 травня 2012 року в частині задоволення вимог позивача та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказують, що угода, за якою позивач набув спірну квартиру є удаваною. Зазначають, що спірна квартира на цей час є предметом іншого спору, де ОСОБА_6 оспорює договір купівлі-продажу квартири, тому вважають вирішення цієї справи до розгляду вказаного позову передчасним.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає за необхідне їх задовольнити частково з наступних підстав.
У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що згідно договору купівлі-продажу від 19 січня 2010 року, який зареєстровано у встановленому законом порядку, ОСОБА_7 є власником квартири АДРЕСА_1. В спірній квартирі окрім власника зареєстрована ОСОБА_3
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 постійно проживають у спірній квартирі.
Відповідно до ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України. Перелік можливих способів захисту міститься в ст. 16 ЦК України.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України суд, встановивши фактичні обставини справи, для вирішення спору повинен застосовувати правову норму, яка регулює виниклі правовідносин.
Із доводів позовної заяви вбачається що новий власник спірного житлового приміщення не визнає за відповідачами їх право користування цим житлом, вважає що їх право користування було похідним від права власності колишнього власника і припинилося із зміною власника житла.
Вимоги ж про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням пред*являються до осіб, які таке право мають, воно визнається власником, однак власник вважає, що особи втратили це право користування з підстав встановлених законом. Підстави для визнання особи такою що втратила право користування житловим приміщенням визначені в ст. ст. 72, 107 ЖК України, ст. 405 ЦК України.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).
Права власника житлового будинку квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.
Із зазначеного слід дійти висновку, що виникнення права членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а відтак - припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком.
Отже, права членів сім'ї власника будинку на об'єкт власності є похідними від прав самого власника.
Передбачаючи право власника житлового будинку (квартири) на відчуження цих об'єктів, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку (квартири) на відміну від договору найму (оренди) житла - ст. ст. 810, 814 ЦК України.
Частина ж 4 ст. 156 ЖК України передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.
Зазначені висновки не суперечать нормам ст. 47 Конституції України, ст. 9 ЖК України, ст. 311 ЦК України, враховуючи, що право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи.
Відповідачі не набули самостійного права на житло з підстав, передбачених законом (найм, оренда, вселення наймачем чи на підставі ордера тощо - ст. 810 ЦК України, ст. ст. 61, 64 ЖК України). Таким чином, з припиненням права власності особи на жиле приміщення члени його сім'ї також втрачають право користування цим приміщенням і підлягають виселенню за позовом нового власника. При цьому, припинення права відповідачів користуватися спірною квартирою, за встановлених обставин, визначено законом і ухвалення з цього приводу окремого судового рішення є зайвим.
Отже, у зв'язку з відсутністю договірних відносин з власником квартири та припиненням права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на спірну квартиру, право ОСОБА_3 користуватися квартирою припинено. ОСОБА_4 у спірній квартирі взагалі не зареєстрований, своє право користування квартирою не довів.
За таких обставин, право власності позивача підлягає захисту, вимоги про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення відповідачів із знаттям з реєстрації ОСОБА_3 підлягають задоволенню із наведених вище підстав.
Суд першої інстанції на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернув, належної оцінки їм не дав та ухвалив помилкове рішення через неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання відповідачі такими що втратили право користування житловим приміщенням та про задоволення вимог про усунення перешкод в користуванні шляхом виселення відповідачів із зняттям з реєстрації ОСОБА_3О.у СГІРФО Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 309, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 травня 2012 року -скасувати.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення із зняттям з реєстрації ОСОБА_3 у СГІРФО Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -