АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
03680, м. Київ вул. Солом'янська, 2-а
Справа №22-ц/2690/9281/12 Головуючий в 1 інстанції - Чех Н.А.
Доповідач - Желепа О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Панченка М.М.
при секретарі Мившук В.М.
за участю:
представника позивача ОСОБА_2
відповідача: ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 квітня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В. , пояснення відповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка звернулася до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що з відповідачем, ОСОБА_3, вона перебувала у фактично шлюбних стосунках з серпня 2003 року, мають двох неповнолітніх синів: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Так, як відповідач позбавив її та дітей житла, вона просила суд усунути перешкоди та вселити її з дітьми до квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04.04.2012 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення - задоволено.
Вселено ОСОБА_5, разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у квартиру АДРЕСА_1.
Зобов'язано відповідача ОСОБА_3 не чинити перешкод щодо проживання ОСОБА_5 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 45,50 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.
В скарзі просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову у зв'язку з пропуском строку давності. Посилався на те, що суд порушивши норми процесуального права не повідомив його про дату судового засідання в якому суд ухвалив рішення, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Також зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних відносин ст. ст. 64,65 ЖК України, оскільки квартира в яку вселено позивачку належить на праві приватної власності. Посилається на те, що висновок суду про те, що ОСОБА_5 була поселена та проживала в квартирі як член сім'ї власника квартири є помилковим та такими, що не відповідає дійсності та не підтверджується доказами.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Задовольняючи позов, суд вважав встановленими наступні обставини:
Позивач та відповідач перебували у фактичних шлюбних відносинах з серпня 2003 року. Мають сина ОСОБА_6 та сина ОСОБА_7, батьківство якого було визнано за рішенням суду від 19.08.2011 року. З довідки форми 3, виданої ЖРЕО № 418 від 20.02.2012 року встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу від 22.08.2001 року. В даній квартирі зареєстровані позивач ОСОБА_5, відповідач ОСОБА_3 та їх син ОСОБА_6. Квартира трикімнатна, житлова площа 36,40 кв.м. Позивач та неповнолітній син сторін ОСОБА_6 були поселені та проживали в спірній квартирі в якості членів сім'ї власника квартири.
В квартирі АДРЕСА_4, яка також належить відповідачу, на даний час ніхто не зареєстрований.
Відповідно до акту складеного 14.04.2010 року ЖЕД № 201 комісією було здійснено перевірку щодо фактичного проживання в квартирі АДРЕСА_4, якою було встановлено, що в даній квартирі проживали ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
З довідки № 24, виданої Київським міським центром соціально-психологічної допомоги від 08.04.2011 року встановлено, ОСОБА_5 та її діти ОСОБА_6, 2005 року народження, і ОСОБА_7, 2010 року народження, з 12.12.2010 року по 10.04.2011 року були клієнтами Київського міського центру соціально-психологічної допомоги, з наданням тимчасового притулку.
Відповідно до довідок, виданих 05.07.2011 року та 13.02.2012 року ОСББ «Мрія» м. Шахтарськ, ОСОБА_5 зі своїми дітьми тимчасово проживають в АДРЕСА_2 з 12.04.2011 року по даний час.
З актів складених 09.09.2010 року та 20.02.2012 року ЖРЕО № 418 слідує, що в квартирі АДРЕСА_1 проживають квартиранти (відомо зі слів сусідів), але перевірити даний факт можливості не мають, оскільки двері не відчиняють.
Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10.08.2007 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виселення, та зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права користування жилим приміщенням було визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 право на користування квартирою АДРЕСА_1.
З відповіді від 02.06.2010 року на звернення ОСОБА_5 до ЖРЕО № 418 щодо реєстрації ОСОБА_7 за спірною адресою слідує, що їй було в йому відмовлено, і що реєстрація буде здійснена за згодою батька дитини.
Оскільки позивачка не має доступу до кватири в якій зареєстрована з старшим сином, і в яку поселилась як член сім'ї власника, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення прав останньої та вселення її до квартири з неповнолітніми дітьми.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.
Висновки суду про доведеність заявлених позовних вимог відповідають встановленим обставинам.
Доводи відповідача про те , що до спірної квартири позивачка поселялась як тимчасовий мешканець на підставі договору найму, як кватирантка не доведені. Під час проведення реєстрації позивача в спірній квартирі не зазначено про тимчасовість її реєстрації. Крім того за позивачем, як членом сім'ї відповідача право користування визнано рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 серпня 2007 року. Доводи відповідача про те, що в спірній квартирі позивачка з дітьми не проживала, правового значення не мають, тому, що судом було встановлено, що позивачка деякий час за згодою власника проживала в його іншій кватирі, а після того як він її з неї виселив, звернулась до суду за захистом своїх прав.
Доводи відповідача про те, що неповнолітні діти повинні проживати з позивачем в м. Шахтарську Донецької області в її квартирі, також є безпідставні, тому, що суду не надано доказів, що позивачка має на праві власності будь-яке житло, а крім того остання з дітьми набула права на користування спірною квартирою, де вони можуть проживати.
Доводи представника відповідача про те, що між сторонами склались негативні стосунки, а тому спільне поживання є неможливим також правового значення не мають, тому, що спірна квартира складається з трьох кімнат, відповідно існує можливість для користування нею як власником так і його неповнолітніми дітьми з їх матір'ю.
Доводи скарги про невірне застосування судом ст.. 64, 65 ЖК України правового значення не мають, тому, що судом правильно застосована ст. 156 ЖК України, відповідно до якої позивачка та неповнолітні діти набули права користування спірною квартирою, як члени сім'ї власника.
Доводи скарги з приводу пропуску строку звернення до суду також є безпідставні, тому, що позивачем такий строк не попущений, так як його перебіг починається з дня коли особа дізналась про порушення свого права. Оскільки позивачка була позбавлена житла в 2010 році, коли не змогла зайти до спірної кватири, через відсутність ключів, після того як відповідач вигнав її з квартири АДРЕСА_4, звернувшись до суду з позовом в 2011 році строк звернення до суду вона не пропустила.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд розглянув справу у відсутності відповідача не можуть бути самостійною підставою для скасування рішення. відповідно до норм ЦПК України.
Інші доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків районного суду.
Рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та його скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 квітня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: