АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа №22-ц/2690/93/12 Головуючий в 1 інстанції - Катющенко В.П.
Доповідач - Желепа О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого Желепи О.В.
Суддів Махлай Л.Д., Іванченка М.М.
При секретарі Дубик Ю.Г.
За участю позивача : ОСОБА_2
Представника позивача: ОСОБА_3
Представника відповідача за основним та позивача за зустрічним: ОСОБА_4
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 вересня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, треті особи: Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_9 про вселення, встановлення порядку користування квартирою, зміну договору найму житлового приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 до ОСОБА_2, третя особа: Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про виселення, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В. , пояснення ОСОБА_2, представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, в якому просив суд вселити його в квартиру АДРЕСА_1; встановити порядок користування вказаним житловим приміщенням, виділивши йому кімнату площею 9,8 кв.м. (на плані квартири кімната №5); підсобні приміщення - коридор, туалет, кухню, ванну кімнату - залишити у спільному користуванні; зобов'язати відповідачів не чинити перешкод в користуванні виділеною йому кімнатою та підсобними приміщеннями; змінити договір найму житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1, зобов'язавши Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва укласти з ним окремий договір найму на виділену йому кімнату; стягнути з ОСОБА_6 на його користь моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.
Не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_2, відповідачами ОСОБА_7. ОСОБА_6, ОСОБА_8, в попередньому судовому засіданні поданий зустрічний позов про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення на підставі ст. 116 ЖК України.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.09.2011 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, треті особи: Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_9 про вселення, встановлення (визначення) порядку користування житлом (квартирою), зміну договору найму житлового приміщення (укладення окремого договору найму) - задоволено частково.
Вселено ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.
В решті позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 до ОСОБА_2, третя особа Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про виселення - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу.
В поданій апеляційній скарзі просила рішення першої інстанції скасувати. В скарзі посилалася на те, що судом не було враховано всі обставини справи, суд прийшов до хибного висновку про те, що неможливо встановити фактів систематичного руйнування, псування житлового приміщення, або використання його не за призначенням, або систематичного порушення правил співжиття відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_2, яке робить неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі.
Судом першої інстанції не було залучено в якості співвідповідача ОСОБА_9, яка зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1, а тому вказане рішення стосується її прав та обов'язків. Однак, суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, безпідставно, на власний розсуд, без проголошення відповідної ухвали, самовільно залучив ОСОБА_9 в якості третьої особи, під час виготовлення рішення. Зазначене порушення призвело до того, що ОСОБА_9 не було повідомлено про її процесуальні права та обов'язки, була позбавлена права захищати свої інтереси та відстоювати свою позицію як особи, яка на законних підставах проживає в квартирі.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача за зустрічним позовом доводи скарги підтримав, просив задовольнити позов про виселення.
Відповідач за зустрічним позовом та його представник просили залишити рішення суду без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
За нормами ст. ст. 64, 65 Житлового Кодексу Української РСР, наймач вправі за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним вселити в займане приміщення свою дружину, батьків, а також інших осіб, які набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселені між ними не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. До членів сім'ї наймача належать дружина, їх діти, батьки, а також можуть бути визнані інші особи, якщо вони постійно проживали з наймачем і ведуть з ним спільне господарство, якщо ці особи перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному приміщені, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Відповідно до ч.1 ст. 116 ЖК України , якщо наймач та члени його сім 'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціального співжиття роблять неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого житлового приміщення.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд вважав встановленими такі обставини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні: ордер на житлове приміщення №Г199585 виданий виконавчим комітетом Подільської районної ради депутатів трудящих від 21 грудня 1972 року, на ім'я ОСОБА_7 на право заняття трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, на сім'ю з чотирьох осіб: він, дружина ОСОБА_10, доньок ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с.35). Тобто судом встановлено, що спірна квартира ОСОБА_2 не надавалась.
Відповідно до поверхневого плану квартири складається з: коридору площею 6,7 квл (№1 на плані), ванної кімнати площею 1,9 кв.м. (№2 на плані), вбиральні площею 0,9 кв.м. (№3 на плані), кухні площею 6,9 кв.м. (№4 на плані), кімнати площею 9,8 кв.м. (№5 на плані), кімнати площею 16,0 кв.м. (№6 на плані), яка пов'язана з кімнатою площею 14,8 кв.м.(№7 на плані), спільних входом, тобто є прохідною (а.с.8).
Відповідно до довідок за формою №3 виданих ЖРЕО №418 вказана квартира перебуває на балансі ЖРЕО №418, власником особового рахунку є ОСОБА_7 та разом з ним в квартирі зареєстровані: донька ОСОБА_6 з 1984 року, онуки ОСОБА_9 з 1991 року та ОСОБА_13 з 1997 року, донька ОСОБА_8 з 1981 року, онука ОСОБА_14 з 2000 року та зять ОСОБА_2 з 1998 року (а.с.7, 36).
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 проживав у спільній квартирі з кінця 1996 початку 1997 років, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, та у 1998 році за згодою всіх членів сім'ї наймача ОСОБА_7, як чоловік доньки наймача ОСОБА_6 був зареєстрований в спірній квартирі. З довідок виданих ЖРЕО №418 не вбачається, що при реєстрації місця проживання ОСОБА_2 між наймачем та членами його сім'ї було укладено угоду про порядок користування жилим приміщенням. Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 грудня 2010 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвано (а.с.11).
17 грудня 2010 року на підставі спільно прийнятого рішення ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, з квартири АДРЕСА_1 був виселений ОСОБА_2, який повернувшись 18 грудня 2010 року о 06 годині ранку до дому виявив на сходинковій клітині, поруч з вхідними дверми свої речі, після чого в квартиру потрапити більше не зміг.
Обґрунтовуючи прийняте рішення про виселення ОСОБА_2 позивачі за зустрічним позовом посилались на неможливість їх подальшого спільного проживання, у зв'язку з постійними сварками, які влаштовував ОСОБА_2, його погрозами фізичною розправою, знущанням над колишньою дружиною ОСОБА_6, дітьми та пристарілим ОСОБА_15, постійним псуванням ОСОБА_2 квартири та перебуванням його на утриманні інших членів сім'ї. Також, позивачі за зустрічним позовом посилались на покази свідків ОСОБА_16, ОСОБА_9 та неповнолітньої ОСОБА_13
Судом було встановлене, що ОСОБА_2 не може бути виділена в користування окрема кімната, та укладений з ним окремий договір найму, тому, що таке рішення призведе до порушення прав інших мешканців спірної квартири.
Так, як позивачі за зустрічним позовом не довели, наявність обставин, які можуть бути достатньою підставою для виселення особи відповідно до ст. 116 ЖК України, а позивач за основним позовом довів, що він не має доступу до квартири в якій він зареєстрований, суд першої інстанції правомірно усунув перешкоди в користуванні та вселив його до спірної квартири, та відмовив в решті позовних вимог, що розглядались.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки суду першої інстанції щодо недоведеності позивачами за зустрічним позовом достатніх підстав для виселення , передбачених ст. 116 ЖК України, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Так, незважаючи на те, що судом було встановлено, що 18 грудня 2010 року, ОСОБА_2 порубав двері спірної квартири, що підтверджується постановою Старшого дільничного інспектора Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві про відмову в порушенні кримінальної справи від 22.12.2010 року, а також грубо поводився з старшою дочкою ОСОБА_6 - ОСОБА_9, в присутності молодшої дочки, що підтверджено показами, допитаних в суді першої інстанції свідків, на дату ухвалення судового рішення, позивачем не було надано доказів, які б свідчили про систему порушень в діях відповідача, та застосування до нього заходів попередження.
Під час розгляду справи в апеляційному суді додатково встановлено, що ОСОБА_2 висловлював погрози на адресу ОСОБА_6 та членів родини, що підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві від 18.09.2011 року, що призвело до погіршення стану здоров 'я неповнолітньої ОСОБА_13, яка була обстежена лікарем неврологом Дитячої поліклініки № 1 Дніпровського району , та дитині встановлено діагноз невроз - страху. (довідка в матеріалах справи).
Вищенаведені обставини, свідчать про те, що після ухвалення рішення в даній справі , ОСОБА_2 продовжував вчиняти вчинки, які роблять неможливим його сумісне проживання з іншими членами родини, які складають систему, та призвели до необхідності звернень в правоохоронні органи, та з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Разом з тим, доводи представника ОСОБА_6 з приводу того, що ОСОБА_2 після ухвалення рішення продовжує вчиняти сварки, погрози та створювати неможливі умови для проживання, що призводить до звернень в міліцію, а також доводи про те, що проживання ОСОБА_2 в спірній квартирі негативно впливає на розвиток та здоров 'я неповнолітніх дітей та останній був позбавлений батьківських прав за рішенням суду, не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом в межах розгляду даної справи, так як вказані обставини наступили вже після ухвалення рішення районним судом.
Вчинення проступків, які є несумісними з правилами співжиття після ухвалення судового рішення, можуть бути підставою для звернення до суду з новим позовом на підставі ст. 116 ЖК України. При вирішення якого може бути врахована також негативна поведінка ОСОБА_2, яка мала місце до ухвалення рішення в даній справі.
Доводи апеляційної скарги про незалучення до розгляду справи в якості відповідача ОСОБА_9 на правильність постановленого рішення не впливають.
Інші доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків районного суду.
Рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 вересня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: