АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
03680, м. Київ вул. Солом'янська, 2-а
Справа №22-ц/2690/9471/12 Головуючий в 1 інстанції - Луценко О.М.
Доповідач - Желепа О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Іванченка М.М.
при секретарі Мившук В.М.
за участю:
позивача : ОСОБА_2
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Юридичне агентство «Кий Авіа» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся з позовом до ДП «Юридичне агентство «Кий Авіа» про стягнення невиплаченої заробітної плати в сумі 1260 грн. та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні -21 222 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.04.2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Юридичне агентство «Кий Авіа» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В скарзі посилався на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права - ч.2 ст.233 та ст. 117 КЗпП України та відмовив в задоволенні позову через пропуск позивачем строку позовної давності. Суд не перевірив надані ним докази, не дав їм правову оцінку , у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків щодо відсутності у відповідача заборгованості по заробітній платі, та відсутності підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Також в скарзі зазначено, що мотивувальна частина рішення не узгоджується з його резолютивною частиною.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач доводи скарги підтримав.
Представник відповідача до апеляційного суду повторно не з'явився, про день і час розгляду справи повідомлений. Докази на вимогу суду не надав.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 116 Кзпп України при звільненні працівника виплата всіх сум. що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Згідно із ст. 117 Кзпп України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки. зазначені в ст. 116 цього Кодекс, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк звернення до суду.
Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується так як він не відповідає встановленим обставинам справи та вимогам Закону.
Так з матеріалів справи вбачається , що згідно наказу №8-к від 11.11.2004року позивач працював на ДП « Юридичне агентство « Кий Авіа» на посаді юрисконсульта.
Наказом № 15-к від 14.03.2005року позивач був звільнений з роботи згідно ст. 38 Кзпп України за власним бажанням.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Відповідно до ст.. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має звернутися до суду з позовом про стягнення йому належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Так, як позивач звертаючись з позовом просив суд стягнути заробітну плату за весь період роботи, посилаючись на те, що йому заробітна плата не виплачувалась взагалі, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з такими вимогами.
Заперечуючи проти позову про стягнення заробітної плати, відповідач в своїх запереченнях на позов, надісланих до суду першої інстанції, зазначив, що боргів перед позивачем не має. Проте ні суду першої інстанції ні апеляційному суду не було надано будь-яких доказів про те, що позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата за час його роботи у відповідача. Сам факт перебування позивача у трудових відносинах з ним, відповідач не заперечував, а лише просив застосувати строки позовної давності.
З наданої позивачем довідки з пенсійного фонду про відрахування з його заробітної плати за період роботи у відповідача, апеляційним судом встановлено, що будь-які відрахування за цей період не проводились, що є додатковим підтвердженням позовних вимог, що заробітна плата не виплачувалась.
З огляду на викладене апеляційний суд, приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заробітної плати є доведеними та підлягають задоволенню.
Визначаючи розмір заборгованості, з врахуванням не виконання відповідачем вимоги суду про надання доказів про розмір заробітної плати позивача, апеляційний суд погоджується з розрахунком позивача, який зроблений виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за період роботи з листопада 2004 по березень 2005 року і складає суму 1260 грн.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.. 117 Кзпп України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Застосовуючи строки позовної давності до позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції не врахував ці роз'яснення, а також те, що розрахунок по заробітній платі з позивачем взагалі не проводився, а тому відповідно його права в цій частині залишаються порушеними і на дату ухвалення рішення районним судом і на даний час, а тому відповідно відсутні підстави вважати, що позивач пропустив строк звернення до суду.
Разом з тим, враховуючи, що позивач з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні звернувся більш ніж через 5 років після звільнення, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для повного задоволення цих вимог.
Відповідно до положень ст.. 117 Кзпп України, розмір відшкодування за час затримки розрахунку необхідно визначити з урахуванням істотності суми заборгованості та тієї обставини, що позивач тривалий час не звертався за вирішенням спору.
Визначена позивачем в позовній заяві сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є не спів мірною з сумою коштів не виплачених при звільненні та розмір такого стягнення буде суперечити загальним принципам і засадам цивільного законодавства України та положенням норм Конституції України, а тому суд вважає за доцільне, стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 1300 грн.
Враховуючи вище наведе, апеляційним судом встановлено, що рішення районного суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають встановленим обставинам, а тому таке рішення відповідно до ст. 309 ЦПК країни підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Також, апеляційний суд, керуючись ст. 88 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір, від сплати якого при подачі позову був звільнений позивач.
На підставі ст.ст. 94, 115-117, 233 Кзпп України та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Юридичне агентство «Кий Авіа» на користь ОСОБА_2 заборгованість із заробітної плати за весь період роботи в сумі 1260 грн. та 1300 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а всього стягнути 2560 (дві тисячі п'ятсот шістдесят) грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Юридичне агентство «Кий Авіа» на користь держави судовий збір в сумі 214 , 60 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді