АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

МСП - 03680, м.Київ-680, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 22ц-2690/11044/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Гайдук С.В.

Доповідач: Кравець В.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючої - Кравець В.А.,

Суддів - Семенюк Т.А, Музичко С.Г.

при секретарі - Попандопало Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВоЛеонБуд» про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив сягнути з відповідача на його користь компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 593,72 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 24 533,78 грн. та заборгованість по заробітній платі в розмірі 3 166,24 грн.

В мотивування вимог посилався на те, що з відповідачем перебував у трудових відносинах. У зв'язку з порушенням відповідачем строків виплати заробітної плати 15.12.2008 року був звільнений з роботи за п.1 ст.36 КЗпП України. Проте, в день звільнення з ним не було проведено повного розрахунку, а тому він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року - в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не встановленні всі обставини, які мають значення для справи. Вказує на те, що висновок суду про направлення коштів належних позивачу при звільненні, не відповідає дійсності, оскільки відповідач обмежився перерахуванням коштів поштовим переказом без зазначення призначення платежу, а отже позивач, отримавши кошти в розмірі 1089,00 грн., не був поінформований про їх природу.

В судовому засіданні апелянт скаргу підтримав.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відмовляючи в задоволені позову, суд виходив з того, що позивач пропустив тримісячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статті 117 КЗпП України, суд роз'яснив, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Висновком Конституційного Суду України вказано на те, що звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що 03.10.2006 року позивач ОСОБА_2 був прийнятий на посаду інженера в ТОВ «ВоЛеонБуд».

01 серпня 2007 року позивач був переведений на посаду інженера з охорони праці. Розмір його заробітної плати складав 980 грн. на місяць.

Наказом № 45/1-к від 15 грудня 2008 року ОСОБА_2 був звільнений з посади на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України.

Повний розрахунок у день звільнення відповідач з позивачем не провів. Проте, кошти належні позивачу при звільненні були направлені поштовим переказом УДППЗ «Укрпошта» лише 8 квітня 2009 року в сумі 1089,00 грн.

Отже, відповідач фактично розрахувався з позивачем 08.04.2009 року, в свою чергу, про цей факт позивачу стало відомо 09.04.2009 року. У зв'язку з даною обставиною, перебіг строку позовної давності вимог щодо сплати середньомісячного заробітку за затримку розрахунку та компенсації за невикористану відпустку - розпочався з 09.04.2009 року.

З матеріалів справи убачається, що позивач мав право звернутись до суду з цією вимогою до 09.07.2009 року, проте звернувся до суду лише в квітні 2010 року.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов законного висновку про те, що позивачем пропущено строк для звернення до суду за захистом своїх прав, а тому мають бути застосовані наслідки спливу строку позовної давності. Крім того, позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів як на підставу поновлення строку для звернення до суду.

Суд повно, всебічно і об'єктивно дослідив обставини справи , зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.

Оскільки рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування колегія суддів не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий Судді