АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

03680, м. Київ вул. Солом'янська, 2-а

Справа №22-ц/2690/6526/12 Головуючий в 1 інстанції - Волокітіна Н.Б.

Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Іванченко М.М.

при секретарі Дубик Ю.Г.

за участю:

позивача

відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що вони з позивачем перебували у зареєстрованому шлюбі, починаючи з 17.01.1987 року. За час спільного проживання, ними було придбано нерухоме майно - квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу від 22.06.2004 року. Позивач просив розділити майно, що є спільною сумісною власністю позивача та відповідача.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року в задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В скарзі посилався на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в позовній заяві та під час розгляду справи позивач просив про витребування технічної документації у відповідачки і в районному бюро технічної інвентаризації з метою визначення вартості квартири, вивчення технічної документації і можливих варіантів поділу квартири проте суд залишив поза увагою дане клопотання. Судом не прийнято до уваги ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 серпня 2009 року. Суд порушив положення ч. 4 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, так як не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, не роз'яснив позивачу прав і не сприяв їх здійсненню, що і привело до неповного встановлення обставин справи та ухвалення незаконного і необґрунтованого рішення. Судом однобічно викладено обставини справи, неповно з'ясовані обставини по справі, що мають значення, чим порушено норми матеріального і процесуального права., що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції встановлено, що 17 січня 1987 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено шлюб.

Під час спільного проживання у шлюбі на підставі договору купівлі-продажу від 22.06.2004 року сторонами було придбано спірну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Даний факт позивачем та відповідачем не заперечувався.

Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25.02.2011 року, шлюб між сторонами було розірвано.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ст. ст.70,71 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою.

Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Умовами ч.3 ст. 370 ЦК України передбачено, що виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності здійснюється у порядку встановленому ст. 364 цього Кодексу.

Згідно ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Відповідно до ч.2 ст.183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи вищенаведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для поділу майна подружжя не відповідають встановленим обставинам справи.

Оскільки спірна квартира була придбана під час перебування позивача та відповідачки у зареєстрованому шлюбі та враховуючи те, що шлюб між ними розірвано кожен з подружжя має право на Ѕ частини спірної квартири.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року - скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири кожному, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволені інших позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: