АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
03680, м. Київ вул. Солом'янська, 2-а
Справа №22-ц/2690/10171/12 Головуючий в 1 інстанції - Жежера О.В.
Доповідач - Желепа О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Панченка М.М.
при секретарі Мившук В.М.
за участю:
позивача: ОСОБА_2
представника позивача: ОСОБА_3
представник відповідача: Мукомел Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства Київська офсетна фабрика про визнання договорів такими, що не відповідають діючому законодавству, зобов'язання вчинити дії, переукладання договорів, зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування завданої моральної шкоди, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом до ДП «Київська офсетна фабрика»про визнання договорів такими, що не відповідають діючому законодавству, про зобов'язання вчинити дії, щодо переукладення договорів, про зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати, про стягнення заборгованості по заробітній платі, та про відшкодування завданої моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він влаштувався на Київську офсетну фабрику на посаду охоронця за заявою про прийняття на роботу. Наказ виданий не був, але з ним була укладена трудова угода строком на три місяці як з тимчасовим працівником з обіцянкою незабаром ввести його посаду до штату підприємства. Потім строк цієї трудової угоди ще кілька разів продовжували, пояснюючи, що у введенні посад охоронців у штат є деякі складнощі. Однак, вказана трудова угода згодом була переоформлена у договір надання послуг з невеликим підвищенням добової оплати, але посада охоронця вже зникла. Новий документ також був складений як для тимчасового працівника, і продовжувався аж до 01.10.2011 року, переукладаючись кожні три місяця.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24.04.2012 року в задоволені позову ОСОБА_2 до Державного підприємства Київська офсетна фабрика про визнання договорів такими, що не відповідають діючому законодавству, зобов'язання вчинити дії, переукладання договорів, зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування завданої моральної шкоди - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Вказував на те, що судом першої інстанції не повно встановлені всі обставини , які мають значення для вирішення справи, не враховано, що він був підпорядкований внутрішньому розпорядку роботи підприємства, постійно виконував одну й ту ж роботу та отримував два рази на місяць заробітну плату, що доводить його вимоги в частині перебування з відповідачем у трудових відносинах, та порушення його прав на оплату роботи в нічний час, у вихідні та святкові дні, а також додаткової оплати за надурочні роботи. Суд не вірно застосував норми матеріального права, та не врахував законодавство, відповідно до якого відповідач не мав права з ним , як з фізичною особою укладати угоди на виконання роботи, щодо здійснення охорони режимного об'єкту, не маючи в штатному розписі посади охоронця.
Судом не вірно застосовано ст. 10 та ст. 60 ЦПК України, суд також неправомірно відмовив в позові в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем було доведено, що така шкода була завдана.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ст. 24 цього Кодексу укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини:
Встановлено, що між ОСОБА_2 та ДП «Київська офсетна фабрика», в особі директора Остренка А.Б. було укладено трудову угоду від 11 липня 2008 р. № 253/т.у.
31 грудня 2010 року між ОСОБА_2, як виконавцем, та ДП «Київська офсетна фабрика», в особі головного інженера Кошаєм П.Д., як замовником укладено договір надання послуг від 31 грудня 2010 року № 94 на термін з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року.
За період роботи ОСОБА_2 у ДП «Київська офсетна фабрика» договір про надання послуг неодноразово переукладався. Останній договір укладений 01 вересня 2011 року.
У п. 1.5 договору про надання послуг передбачено, що щомісяця протягом строку надання послуг за цим договором в останній робочий день звітного місяця виконавець надає замовнику акт здавання - приймання наданих послуг, у якому проводиться опис наданих виконавцем послуг за звітній місяць та їх вартість згідно цього договору.
В період дії трудової угоди та договорів про надання послуг між сторонами підписувалися акти приймання-виконаних робіт за договорами, відповідно до яких позивачу виплачувалася винагорода за виконану роботу.
Як вбачається з актів прийому - передачі робіт за період з липня 2008 року по вересень 2011 року позивач виконував роботи по охороні території фабрики та контролю пропускного режиму, будь-яких зауважень та претензій до відповідача, з приводу неналежного оформлення його трудових відносин не висловлював до листопада 2011 року, тобто до відмови відповідача переукласти з ним договір на наступний період.
Судом встановлено і підтверджується укладеними між сторонами трудовою угодою та договорами про надання послуг, що відносини сторін не мали характеру трудового договору, а мало місце укладення цивільно-правових угод, зокрема, договорів про надання послуг.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, суд апеляційний суд приходить до висновку про те, що обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними.
Висновки суду, щодо недоведеності позивачем факту його перебування з відповідачем в трудових відносинах відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги позивача з приводу того, що з ним постійно переукладались договори про надання послуг, його підпорядкуванню внутрішньому розпорядку, та отримання грошової винагороди за роботу два рази на місяць, не свідчать про перебування останнього з відповідачем в трудових відносинах.
Так зі змісту апеляційної скарги, та пояснень сторін вбачається, що у відповідача в період виконання робіт позивачем в штатному розписі була відсутня посада охоронця, а тому відповідно позивач не міг бути прийнятий на роботу за трудовим договором.
Отримання позивачем грошової винагороди два рази на місяць не свідчить про те, що позивач отримував заробітну плату, оскільки таким виплатам передувало оформлення актів прийому-передачі виконаних робіт, що підтверджує висновок суду, що відносини між сторонами носили характер цивільно-правових.
Посилання позивача на те, що в 2008 році він працював у відповідача за трудовою угодою , на правильність висновків суду не впливають , тому, що сама назва угоди не свідчить про характер взаємовідносин між сторонами. Суд правильно врахував, що про порушення своїх прав позивач мав дізнатись ще в 2008 році, проте не звертався за захистом своїх трудових прав.
Посилання позивача на неправомірне залучення до охорони режимного об'єкту, фізичних осіб, без наявності в штаті посади охоронця, не свідчать, що позивач перебував з відповідачем в трудових відносинах, і відповідно має право на додаткові виплати за роботу в нічний час, вихідні дні та інші виплати передбачені КЗпП України.
Інші доводи апеляційної скарги законності рішення суду першої інстанції не спростовують.
Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді