Апеляційний суд міста Києва
В И Р О К
І м е н е м У к р а ї н и
10 липня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді Тютюн Т.М.,
суддів Журавля О.О., Ященка М.А.,
при секретарі Голуб Ю.В.,
за участю прокурора Гуменюк Л.М.,
цивільного позивача ОСОБА_1,
представника потерпілих і цивільних позивачів ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 22 березня 2012 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, українець, громадянин України, з вищою освітою, неодружений, не працює, що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1, не судимий,
засуджений за ч.2 ст.121 КК України,
у с т а н о в и л а :
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 22.03.2012 року ОСОБА_4 засуджений за ч.2 ст.121 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 5 років позбавлення волі.
Судом вирішено питання про речові докази у справі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь кожного - ОСОБА_5, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, ОСОБА_7 по 100 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 6 208 грн. 30 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
____________________________________
Справа № 11/2690/1312/2012
Категорія: ч.2 ст.121 КК України
Головуючий у першій інстанції: Почупайло А.В.
Доповідач: Тютюн Т.М.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь: ОСОБА_5 - у рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, одноразово 3 422 грн. 40 коп., а з 20.03.2012 року щомісячно по 235 грн. 20 коп. до 30.06.2012 року; ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 - у рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, одноразово 3 422 грн. 40 коп., а з 20.03.2012 року щомісячно по 235 грн. 20 коп. до 3.09.2013 року; ОСОБА_7 - у рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, одноразово 3 422 грн. 40 коп., а з 20.03.2012 року щомісячно по 235 грн. 20 коп. до 30.06.2013 року.
Вироком суду ОСОБА_4 визнано винним в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть ОСОБА_9, вчиненому за наступних обставин.
14 березня 2011 року близько 19 години ОСОБА_4, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, разом з своєю співмешканкою ОСОБА_9 розпивав спиртні напої. Після вживання спиртних напоїв ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, спровокував сварку з ОСОБА_9, в ході якої, відчуваючи до ОСОБА_9 неприязнь, умисно завдав їй кілька ударів кулаками в обличчя, від чого потерпіла впала на ліжко. Продовжуючи свої дії, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 кулаками умисно завдав ОСОБА_9 ще кілька ударів у живіт, чим заподіяв тілесне ушкодження у вигляді закритої травми живота з розривом дна сечового міхура, яке згідно з висновком судово-медичної експертизи № 42/912 від 19.05.2011 року відноситься до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя), внаслідок чого потерпіла була госпіталізована до Київської міської клінічної лікарні № 17, де ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.
Дії ОСОБА_4 судом кваліфіковано за ч.2 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілої.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину та правильність кваліфікації його дій, просить вирок скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити засудженому покарання за ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років.
На думку апелянта, судом першої інстанції неправильно застосовано кримінальний закон, а призначене ОСОБА_4 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі і є явно несправедливим внаслідок м'якості, оскільки засуджений вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння, згідно з актом амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної та наркологічної експертизи страждав хронічним алкоголізмом, суспільно корисною працею не займався, що свідчить про його антисоціальний спосіб життя.
Також прокурор вказує, що суд безпідставно врахував як обставину, що пом'якшує засудженому покарання, - з'явлення із зізнанням, адже в судовому засіданні ОСОБА_4 вину у вчиненні злочину та цивільні позови не визнав.
У запереченнях на апеляцію захисник ОСОБА_3 зазначає, що судом першої інстанції об'єктивно враховано обставини, за яких вчинено злочин, в тому числі спосіб життя потерпілої, влаштування нею в стані алкогольного сп'яніння сварки. Також захисник звертає увагу, що ОСОБА_4 викликав швидку медичну допомогу, давав детальні показання про обставини вчинення злочину і висловлював жаль з приводу наслідків, завдяки чому розкрито злочин. З огляду на викладене, просить апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Заслухавши доповідь судді, провівши судове слідство, заслухавши пояснення прокурора, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити, пояснення цивільного позивача ОСОБА_1, представника потерпілих та цивільних позивачів ОСОБА_2, які погодилися з прокурором, пояснення захисника ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення апеляції, засудженого, який підтримав думку захисника, провівши судові дебати, надавши засудженому останнє слово, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, а також кваліфікація його дій за ч.2 ст.121 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в ній доказами в їх сукупності, і ніким з учасників судового розгляду не оспорюються, а тому не є предметом апеляційного розгляду відповідно до вимог ч.1 ст.365 КПК України.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну або скасування вироку в повному обсязі, колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_4 винним у вчиненні тяжкого злочину проти життя, суспільно небезпечним наслідком якого є смерть іншої людини, з огляду на незворотність цих наслідків, всупереч вимогам ст.ст.50, 65 КК України, без достатніх підстав, призначив засудженому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.121 КК України, застосувавши положення ст.69 КК України, на що обґрунтовано послався в апеляції прокурор.
Так, згідно з ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Цих вимог закону суд першої інстанції належним чином не дотримав.
Так, суд у вироку зазначив, що ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується посередньо, на час скоєння злочину суспільно корисною працею зайнятий не був, не працює, до кримінальної відповідальності притягується вперше, врахував обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, а також визнав обставинами, що пом'якшують покарання, з'явлення із зізнанням і перебування на утриманні неповнолітньої дитини.
Однак поза увагою суду залишилося те, що ОСОБА_4 протягом тривалого часу не працює, зловживає алкогольними напоями.
До того ж, повідомлення про те, що ОСОБА_9 заподіяно тілесні ушкодження її співмешканцем, з якими потерпілу госпіталізовано до відділення політравми КМКЛ № 17, надійшло до чергової частини Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві і зареєстроване 16.03.2011 року (т.1 а.с.9). Явку з повинною ОСОБА_4 написав ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.41), тобто в день, коли сталася смерть потерпілої, і про вчинюваний злочин правоохоронному органу було достовірно відомо.
А тому доводи прокурора, що судом першої інстанції необґрунтовано визнано обставиною, яка пом'якшує покарання, - з'явлення із зізнанням, є слушними, і колегія суддів з ними погоджується.
Крім того, призначаючи ОСОБА_4 покарання нижче від найнижчої межі, суд першої інстанції у вироку не мотивував, які обставини, що пом'якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину.
З урахуванням наведеного, а також конкретних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність законних підстав для призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст.69 КК України.
Згідно з ст.367 КПК України підставами для скасування вироку при розгляді справи в апеляційному суді є неправильне застосування кримінального закону.
Тому в даному випадку відповідно до вимог ст.ст.371, 378 КПК України неправильне застосування кримінального закону, тобто застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню, внаслідок чого ОСОБА_4 призначено надто м'яке покарання, є підставами для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.69 КК України і постановлення нового вироку апеляційним судом.
При постановленні вироку в цій частині колегія суддів відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, дані про особу винного, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює і не займається суспільно корисною роботою, конкретні обставини справи, в тому числі відношення до вчиненого. Згідно з актом комплексної амбулаторної судової психолого-психіатричної і наркологічної експертизи № 459 від 5.05.2011 року ОСОБА_4 страждає хронічним алкоголізмом.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, слід визнати наявність у засудженого неповнолітньої дитини.
Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину особою, що перебуває у стані сп'яніння.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону, за якою його засуджено.
Саме таке покарання буде відповідати вимогам ст.65 КК України за своїм розміром та буде необхідним й достатнім для досягнення його мети.
Підстав для призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, як про це просить прокурор, колегія суддів не вбачає, а тому апеляція прокурора підлягає задоволенню частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366, 378 КПК України, колегія суддів -
з а с у д и л а :
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 22 березня 2012 року щодо ОСОБА_4 в частині призначеного покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 /сім/ років.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без зміни - взяття під варту.
У решті вирок Святошинського районного суду м. Києва від 22 березня 2012 року залишити без зміни.
На вирок апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Судді:
Тютюн Т.М. Журавель О.О. Ященко М.А.