АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2012 року Судова палата з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

Головуючого судді: Юденко Т.М.

суддів: Журавля О.О. та Ященка М.А.

за участю прокурора: Гуменюк Л.М.

законного представника потерпілої: ОСОБА_1

захисника: ОСОБА_2

засудженого: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець та житель м. Києва, раніше не судимий, -

засуджений за ст. 286 ч. 1 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком та покладенням на нього певних обов'язків строком на 2 роки.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 15 000 гривень.

Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він 26 вересня

2011 року приблизно о 08 год. 20 хв. керуючи технічно справним автомобілем «Деу Ланос» д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю приблизно 30 км/год у лівій смузі по вул. Зодчих зі сторони проспекту Л.Курбаса, в напрямку вул. Симиренка, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований на перехресті вулиць Зодчих та Литвиненко - Вольгемут в м. Києві, порушив вимоги п.п.18.1, 18.4, 10.1 ПДР України, проявив неуважність, виїхав у праву смугу руху, не зменшив швидкість руху, не зупинився, щоб надати дорогу пішоходам та скоїв наїзд на малолітню ОСОБА_5, внаслідок чого потерпіла отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я.

В апеляції засуджений ОСОБА_3, не погоджуючись з вироком суду в частині призначеного покарання, а саме з тим, що його позбавлено права керувати транспортними засобами строком на 2 роки та розміром моральної шкоди в сумі 15 000 грн., вважаючи, що судом не було враховано те, що він має стаж водія більше 12 років, до кримінальної чи адміністративної відповідальності за порушення ПДР не притягувався, для уникнення ДТП здійснив маневр, щоб запобігти зіткненню, має на утриманні двох малолітніх дітей та дружину, його робота пов'язана з керуванням транспортного засобу, просить вирок суду змінити, призначивши йому покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами, а також зменшити розмір відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали апеляцію, пояснення прокурора та потерпілої, які заперечили проти апеляції, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України за обставин викладених у вироку, ґрунтується на зібраних та належним чином перевірених у суді доказах по справі, і є правильним, що не оспорюється в апеляції.

Кваліфікація дій засудженого за ст. 286 ч. 1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, також є правильною і не оспорюється в апеляції.

Покарання ОСОБА_3 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням всіх обставин, що впливають на відповідальність і в межах, установлених санкцією інкримінованої статті відповідно до положень КК України.

При призначенні ОСОБА_3 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, який раніше не судимий, працює, позитивно характеризується, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, наявність обставин, які пом'якшують покарання - щире каяття та часткове відшкодування завданої шкоди і обставини, яка обтяжує покарання - вчинення злочину щодо малолітньої, і призначив йому покарання у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, звільнивши його від основного покарання з випробуванням, з чим колегія суддів погоджується і підстав для його пом'якшення не вбачає.

Зважаючи на те, що ОСОБА_3, будучи неуважним на дорозі, грубо порушив ПДР та здійснив наїзд на малолітнього пішохода, завдану шкоду не відшкодував, колегія суддів не вбачає підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Із урахуванням наведеного, доводи апеляції ОСОБА_3 про те, що керування автомобілем пов'язано з його роботою, до уваги колегії суддів не беруться, а крім того, вони нічим не підтверджені.

Що стосується доводів апеляції про зменшення розміру моральної шкоди, то вони задоволенню не підлягають як необґрунтовані, оскільки судом першої інстанції повно та всебічно встановлені обставини, які впливають на визначення розміру завданих потерпілій збитків, і в частині стягнення моральної шкоди судом зменшений у порівнянні із заявленою сумою.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що в результаті отриманих внаслідок ДТП травм, потерпіла відчула фізичні і моральні страждання, які виникли внаслідок закритого перелому лівої променевої кістки, а також врахував її вік, а тому рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 на її користь моральної шкоди в сумі 15 000 гривень є обґрунтованим і справедливим, з чим колегія суддів погоджується.

Таким чином, за відсутності підстав для зміни вироку суду з мотивів наведених в апеляції, він, як законний та обґрунтований, має бути залишений без зміни, а апеляція засудженого без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2012 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.

Судді: _____________ ______________ ______________